Ухвала від 09.10.2024 по справі 918/822/23

УХВАЛА

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/822/23(918/1073/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М.,Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 09.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

у справі № 918/822/23(918/1073/23)

за позовом ОСОБА_2

до 1) ОСОБА_3 ,

2) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс",

про визнання недійсним договору дарування частки, Акту приймання-передачі, застосування наслідків недійсності договору

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , посилаючись на те, що договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Традєкс" від 16.06.2023 та Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі від 16.06.2023 є фіктивними, фраудаторними та вчинені сторонами без згоди інших учасників товариства, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання вказаних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності договору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2024 року у справі №918/822/23(918/1073/23), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" про визнання недійсним договору дарування частки, Акту приймання-передачі, застосування наслідків недійсності договору задоволено частково.

Визнано недійсним Договір дарування частки ОСОБА_1 у розмірі 24% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", укладений 16 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнано недійсним Акт приймання-передачі частки ОСОБА_1 у розмірі 24 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", укладений 16 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

В решті позову відмовлено.

За результатами касаційного оскарження, 28.08.2024 Верховним Судом прийнято постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 918/822/23(918/1073/23) скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява (відправлена засобами поштового зв'язку 02.09.2024) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій ОСОБА_1 посилаючись на статтю 129 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 301 143,00 грн судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.09.2024 заяву ОСОБА_3 передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.

05.09.2024 через систему «Електронний Суд» заявником подано клопотання про долучення до матеріалів справи №918/822/23 (918/1073/23) документів відповідно додатку до даного Клопотання та врахування під час розгляду справи, які підтверджують понесені заявником судові витрати.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2024 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №918/822/23(918/1073/23) на 02 жовтня 2024 року об 11:55 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 справу передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г. (у зв'язку із відпусткою судді Картере В.І.).

01.10.2024 ОСОБА_5 подав до суду клопотання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (витрати на правничу допомогу адвоката) без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 918/822/23(918/1073/23) за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат до 09 жовтня 2024 року о 13:10 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

09.10.2024 представником ОСОБА_1 подано до Суду клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу а також про розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , про покладення на позивача судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та клопотання про відновлення строків на подання доказів щодо понесених витрат, дослідивши наведені Позивачем підстави для відмови у задоволенні клопотання, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про відновлення строків задоволенню не підлягає, а заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає поверненню без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у касаційній скарзі заявлено попередній (орієнтовний) розмір, який скаржник очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, який складає 100 000 грн.

Разом з тим, згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (п.1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).

Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (п.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, учасник справи має дотримуватися встановленого п.2 ч.8 ст.129 ГПК п'ятиденного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його пропуску - належним чином обґрунтувати поважність причин (п.24 постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №918/853/20).

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому наявність таких обставин має підтверджуватися належними доказами.

Постанову Верховного Суду ухвалено 28.08.2024, тому докази на підтвердження витрат на правову допомогу заявник мав право подати до 02.10.2024.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення постанови Суду касаційної інстанції ОСОБА_1 не надано, а заява (відправлена засобами поштового зв'язку 02.09.2024) подана у п'ятиденний строк після ухвалення постанови не містить таких доказів.

Докази у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи подано ОСОБА_1 лише 05.09.2024, тобто з пропуском встановленого нормою частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. А клопотання про відновлення такого строку подано вже після того, як було проведено судове засідання суду касаційної інстанції щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , в день наступного судового засідання, а саме, 09.10.2024.

Заявник зазначив, про неможливість подання доказів вчасно, у зв'язку із відсутністю світла, а також у зв'язку із перебуванням представника заявника у відрядженні, проте, доказів які б достеменно підтверджували зазначене не надано.

Так, до клопотання подано Наказ про відрядження адвоката Дробот Д.М. до м. Одеси з 03.09.2024 по 05.09.2024.

Водночас п'ятиденний строк на подання доказів понесених витрат, як уже зазначалось закінчився 02.09.2024.

Крім того, у клопотання про відновлення строків на подання доказів заявник не пояснив неможливість подання відповідних доказів разом із поданою 02.09.2024 року заявою про покладення судових витрат на правничу допомогу на Позивача.

У ч.1 ст.119 ГПК передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вже було зазначено, згідно з ч.4 ст.13 ГПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд не вбачає об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили надання суду касаційної інстанції доказів на підтвердження судових витрат в межах визначеного ГПК строку та/або своєчасного, разом із доказами, подання відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку, тому причини пропуску строку Верховний Суд визнає неповажними та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_1 .

З огляду на те, що ОСОБА_1 не дотримався вимог ч.8 ст.129 ГПК щодо строку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, і у задоволенні заявленого клопотання про поновлення строку відмовлено, Верховний Суд дійшов висновку про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/822/23(918/1073/23) без розгляду.

Керуючись статтями 80, 119, 124, 129, 234, 235, 244, 300, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів відмовити.

2. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 918/822/23(918/1073/23) залишити без розгляду.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков