справа № 492/942/24
провадження № 2/492/635/24
Іменем України
16 жовтня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПП») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 89913,89 грн., а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 13 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі - ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16358-08/2023 згідно умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки у розмірі 8000,00 грн. 19 серпня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23294-08/2023 згідно умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки у розмірі 2500,00 грн. 19 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «ФК «1 БАНК») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 4889926 на суму 6000,00 грн. 19 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» (далі - ТОВ «Маніфою») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 6021086 на суму 2000,00 грн. 16 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «1 БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 76769919 на суму 6100,00 грн. 27 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПП» укладено договір факторингу № 27122023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПП»» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «ФК «ЄАПП» прийняло ста стало новим кредитором у зобов'язанні. 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 БАНК» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. 13 грудня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 13/12/2023, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 БАНК» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідач свого зобов'язання не виконав, жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки кредиторів не здійснив, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 89913,89 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від добровільного погашення заборгованості.
Представниця позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з'явилася, але у позовній заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, у разу повторної неявки в судове засідання відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber», однак у судове засідання не з'явився, клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд також не повідомив.
Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54; «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач ОСОБА_1 надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача ОСОБА_1 в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_1 з'явився у судове засідання, призначене на 01 серпня 2024 року о 15 год. 00 хв. та написав заяву про відкладення судового засідання, у зв'язку з необхідністю укладення угоди з адвокатом, однак в подальшому в судові засідання не з'являвся, договору про надання правничої допомоги до суду не надав.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки представника відповідача до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , повторно в судове засідання не з'явився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитися в судове засідання за викликом, знехтував.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи вказані факти, згоду представниці позивачки, що викладена у позовній заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
13 серпня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» (а.с. 31, 32) та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було укладено договір про надання фінансового кредиту № 16358-08/2023 (а.с. 11-13, 14, 15-16), відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки у розмірі 8000,00 грн. зі сплатою відсотків 2,5 % в день строком на 360 днів. Договір відповідач підписав електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
19 серпня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 23294-08/2023 (а.с. 19-21, 22, 23-24), відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки у розмірі 2500,00 грн. зі сплатою відсотків 2,5 % в день строком на 360 днів. Договір відповідач підписав електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
27 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК«ЄАПП» укладено договір факторингу № 27122023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК«ЄАПП» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «ФК«ЄАПП» прийняло (а.с. 26-28). Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 27 грудня 2023 року, витягом з реєстру боржників від 27 грудня 2023 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 16358-08/2023 від 13 серпня 2023 року у розмірі 35400,00 грн., за договором про надання фінансового кредиту № 23294-08/2023 від 19 серпня 2023 року у розмірі 10687,50 грн. (а.с. 29, 30).
27 грудня 2023 року ТОВ «Аванс Кредит» направило відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги та повідомлено про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором позивачу (а.с. 17).
16 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «1 БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76769919 на суму 6100,00 грн., відповідно до якого ТОВ «ФК «1 БАНК» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за банківський рахунок позичальника у розмірі 6100,00 грн. зі сплатою базової процентної ставки (фіксована) 2,5 % строком на 15 днів (а.с. 67-69). Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
19 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «1 БАНК» (а.с. 43, 44, 45, 46-47) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4889926 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), відповідно до якого ТОВ «ФК «1 БАНК» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування за банківський рахунок позичальника у розмірі 6000,00 грн. зі сплатою базової процентної ставки за перший день користування позикою (фіксована) 9,24 %, базовою процентною ставкою з другого дня користування позикою до повернення позики (фіксована) 2,5 строком на 15 днів (а.с. 33-35). Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 БАНК» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 36-37, 38, 39).
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників № 19 від 27 лютого 2024 року, витягу з реєстру боржників № 19 від 27 лютого 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вищезазначеними договорами позики на суму 20062,50 грн. та на суму 18016,89 грн. (а.с. 40, 41, 75, 76).
19 серпня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 6021086, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» надало відповідачу ОСОБА_1 позику у безготівковій формі шляхом перерахування за банківський рахунок позичальника у розмірі 2000,00 грн. зі сплатою акційної процентної ставки фіксованої у розмірі 2,49000% на день, базової процентної ставки фіксованої у розмірі 2,49000% на день, основної процентної ставки фіксованої у розмірі 3,00000 % на день строком до 23 жовтня 2023 року (а.с. 48-52, 55-57). Договір відповідач підписав електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
13 грудня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 13-12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло (а.с. 58-59). Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 13 грудня 2023 року, витягом з реєстру боржників від 13 грудня 2023 року позивач набув право грошової вимоги за вищезазначеним договором позики до відповідача в сумі 5747,00 грн.
В порушення умов зазначених договорів ОСОБА_1 , відповідач у справі, взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого в нього перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором № 16358-08/2023 від 13 серпня 2023 року, яка згідно розрахунками станом на 31 травня 2024 року з урахуванням суми заборгованості за основною сумою боргу, заборгованості за відсотками склала загальну суму 35400,00 грн. (а.с. 18), за кредитним договором № 23294-08/2023 від 19 серпня 2023 року - 10687,50 грн. (а.с. 25), за договором позики № 4889926 від 19 серпня 2023 року - 20062,50 грн. (а.с. 42), за договором позики № 6021086 від 19 серпня 2023 року - 5747,00 грн. (а.с. 62), за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76769919 від 16 серпня 2023 року - 18016,89 грн. (а.с. 77).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом положень частин 1, 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позикодавців прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договори (здійснив акцепт пропозиції товариства), тобто договори вважаються укладеним у відповідності до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що позикодавці отримали його персональні дані та використали їх у власних цілях.
Таким чином, сторони Договорів досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали їх у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому Договори вважаються таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).
Вказаним Договорами передбачено порядок та умови отримання кредитів, погашення заборгованості за кредитами, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.
Відповідач ОСОБА_1 , підписавши вказані договори, надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому вказаними договорами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права вимоги за договорами про надання фінансового кредиту № 16358-08/2023 від 13 серпня 2023 року, № 23294-08/2023 від 19 серпня 2023 року (первісний кредитор ТОВ «Аванс Кредит») за договором факторингу № 27122023 від 27 грудня 2024 року; за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76769919 від 16 серпня 2023 року та за договором позики № 4889926 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 19 серпня 2023 року (первісний кредитор ТОВ «ФК «1 БАНК») за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року; за договором позики № 6021086 від 19 серпня 2023 року (первісний кредитор ТОВ «Маніфою» за договором факторингу № 13-12/2023 від 13 грудня 2023 року.
Надання позивачем витягів з реєстрів боржників до договорів факторингу виключно в частині кредитних договорів, укладених між первісними кредиторами та відповідачем ОСОБА_1 , в сукупності з копіями таких договорів факторингу, додаткових угод, актів прийому-передачі, є достатніми доказами набуття позивачем прав вимоги за цими кредитними договорами.
Вищезазначені договори факторингу ні в цілому, а ні в будь-якій із їх частин, не оспорювалися та не визнані недійсним. Будь-яких доказів на спростування достатності обсягу набутих позивачем прав вимоги за кредитними договорами до відповідача суду не надано.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.
Оскільки, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договорів факторингу набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеним між первісними кредитодавцями та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договорами платежів у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув.
Доказів на спростування отримання кредитів відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів за кредитним договором № 16358-08/2023 від 13 серпня 2023 року; кредитним договором № 23294-08/2023 від 19 серпня 2023 року; договором позики № 4889926 від 19 серпня 2023 року; договором позики № 6021086 від 19 серпня 2023 року, договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76769919 від 16 серпня 2023 року, укладених в електронній формі, право вимоги за даними договорами на підставі договорів факторингу перейшло до позивача, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за даними договорами.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена платіжною інструкцією (а.с. 1).
На підставі статей 11, 207, 208, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. № 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 16358-08/2023 від 13 серпня 2023 року в розмірі 35400 (тридцять п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, за договором про надання фінансового кредиту № 23294-08/2023 від 19 серпня 2023 року у розмірі 10687 (десять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок, за договором позики № 4889926 від 19 серпня 2023 року у розмірі 20062 (двадцять тисяч шістдесят дві) гривні 50 копійок, за договором позики № 6021086 від 19 серпня 2023 року у розмірі 5747 (п'яти тисяч сімсот сорок сім) гривень 00 копійок, за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76769919 від 16 серпня 2023 року - 18016 (вісімнадцять тисяч шістнадцять) гривень 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. № 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35625014) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.