Іменем України
09 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/377/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: першого заступника керівника Ніжинської окружної
прокуратури Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 02910114,
вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівський район, Чернігівська область, 16600;
в інтересах держави в особі:
позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації,
код ЄДРПОУ 00022674,
вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Ніжинської міської ради Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 34644701,
пл. імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
За участю представників:
прокуратури: Князев Д.В.
позивача: Стасюк В.М.
відповідача: не прибув
Дії суду щодо розгляду справи. Позиції учасників справи.
Першим заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до до Ніжинської міської ради Чернігівської області про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га шляхом:
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га, яка здійснена 22.04.2019 відділом у Ніжинському районі міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності Ніжинської міської ради (код ЄДРПОУ 34644701) на земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га, номер запису про право власності №33071054, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906714774233;
- зобов'язання Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).
Позов обґрунтовано тим, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-4099/14-19-сг від 18.06.2019 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі з державної власності у комунальну власність земельної ділянки площею 2,9357 га кадастровий номер 7423385900:04:001:0030 є незаконним, суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування, оскільки на ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення “Пташник-1», ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.
Ухвалою суду від 23.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом доставлення ухвали суду від 23.04.2024 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд» 23.04.2024 11:55.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
23.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 19.06.2024.
19.06.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.08.2024.
06.08.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких, зокрема, зазначено, що рішенням Ніжинської міської ради від 06.08.2024 №23-39/2024 передано Чернігівській обласній (військовій) державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674) у державну власність земельні ділянки комунальної власності Ніжинської міської територіальної громади з цільовим призначенням 01.17 Земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами чи юридичними особами), які розташовані за межами населених пунктів на території Ніжинської міської територіальної громади Чернігівської області згідно акту, у тому числі земельну ділянку 2,9357 га, кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський район, Ніжинська міська рада, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Пташник-1», XII-XIII ст.
06.08.2024 міський голова Олександр Кодола підписав акт приймання-передачі земельної ділянки із комунальної у державну власність, відповідно до додатку до якого Ніжинська міська рада передає Чернігівській обласній (військовій) державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674) у державну власність земельну ділянку 2,9357 га, кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський район, Ніжинська міська рада, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Пташник-1», XII-XIII ст.
06.08.2024 на адресу Чернігівської обласної (військової) державної адміністрації було направлено лист, до якого було долучено рішення Ніжинської міської ради №23- 39/2024 від 06.08.2024, два примірники акту приймання-передачі земельної ділянки із комунальної у державну власність від 06.08.2024 з додатком для вжиття Чернігівською обласною (військовою) державною адміністрацією дій щодо державної реєстрації права державної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ніжинська міська рада вважає, що відсутня потреба у скасуванні у судовому порядку в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 та скасування державної реєстрації права комунальної власності Ніжинської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030. Позовна вимога щодо зобов'язання міськраду повернути Чернігівській ОДА земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030, на думку відповідача, не підлягає задоволенню, оскільки останній прийняв рішення про повернення зазначеної земельної ділянки до прийняття рішення по суті справи.
07.08.2024 суд задовольнив усне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи та постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.09.2024.
03.09.2024 від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких зазначено, що 30.08.2024 Чернігівська обласна державна адміністрація листом за №01-01-21/13277 повідомила Ніжинську міську раду про те, що не заперечує проти прийняття у власність держави в особі Чернігівської ОДА зазначеної земельної ділянки у разі віднесення її до категорії земель історико-культурного призначення та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до статті 20 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України «Про землеустрій».
До початку судового засідання від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та повернення Чернігівській обласній прокуратурі судового збору.
Заява обґрунтована тим, що Ніжинська міська рада вчинила усі залежні від неї дії щодо усунення порушення права державної власності в особі Чернігівської ОДА на земельну ділянку 2,9357 га, кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський район, Ніжинська міська рада, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Пташник-1», XII-XIII ст., а тому відсутній предмет спору.
04.09.2024 суд постановив заяву про закриття провадження у справі прийняти до розгляду, відкласти розгляд питання про закриття провадження у справі до наступного судового засідання та оголосив перерву в судовому засіданні до 23.09.2024.
23.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 09.10.2024.
30.09.2024 прокурором подані заперечення на заяву про закриття провадження у справі, які долучено судом до матеріалів справи.
У запереченнях прокурор заперечує проти заяви про закриття провадження у справі №927/377/24, оскільки між сторонами не урегульовано земельний спір, а також наявний і надалі предмет спору, та підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
04.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
09.10.2024 суд розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, відмовив у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Судом встановлено, що на даний час Чернігівською ОДА не прийнято у державну власність земельну ділянку площею 2,9357 га, кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський район, Ніжинська міська рада, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Пташник-1», ХІІ-ХІІІ ст. згідно акту приймання-передачі від 06.08.2024, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Відповідачем не подано доказів про те, що спірна земельна ділянка вибула із власності Ніжинської міської ради, а також про зміну її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі історико-культурного призначення.
Таким чином, на теперішній час спір між сторонами не врегульований, а заява відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
09.10.2024 суд розглянув справу по суті та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи встановлені судом.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 (п.1 рішення, п. 145 додатку №2 до даного рішення) відповідно до Закону УРСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури» взято під державну охорону, як нововиявлену пам'ятку археології, поселення “Пташник-1» у м. Ніжин Ніжинського району разом із іншими об'єктами культурної спадщини - пам'ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1989-1990 роках.
Пам'ятку археології паспортизовано 08.07.1987 (охоронний номер 2377). Відповідно до паспорту пам'ятки “Пташник-1» поселення датоване XII-XIII ст.
Пам'ятка археології розташована на вигині тераси лівого берега р. Остер при впадінні в неї безіменного струмка. У східній частині поселення перетинає дорога на птахофабрику. Висота над заплавою 2м. Площа розповсюдження культурного шару 50-80х350 м. товщина шару 0,4 м містить давньоруську кераміку XII-XIII ст., точильні бруски із пісковика.
Адреса пам'ятки: Чернігівська область, м. Ніжин, Ніжинська міська рада, за 1,5 км на північний схід від міста, південніше птахофабрики.
На момент її паспортизації пам'ятка перебувала на балансі к/г ім. Подвойського м. Ніжин.
До паспорту пам'ятки складено схематичний план поселення “Пташник-1» з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив'язку місця розташування поселення “Пташник-1», а також облікову карту пам'ятки археології, яка датована 08.07.1987, у якій продубльовано інформацію про місце розташування та час виявлення поселення.
У паспорті пам'ятки та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам'ятки: дає додаткові відомості про населення території Задесення в епоху Київської Русі.
У 2019 році Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру» виконано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Ніжинської міської ОТГ Ніжинського району з урахуванням перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899 (далі технічна документація із інвентаризації земель).
У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 №643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки №3 (Кунашівська сільська рада) площею 2,9357 га - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки у Державному земельному кадастрі.
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 2,9357 га, розташована на території Кунашівської сільської ради;
- викопіювання з плану землекористування Кунашівської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Ніжинській ОТГ (ділянка №3 орієнтовною площею 2,9357 га), де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації;
- довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями, відповідно до якої земельна ділянка площею 2,9357 га (угіддя сільськогосподарського призначення) відноситься до земель запасу;
- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 2,9357 га, розташованій на території Кунашівської сільради Ніжинського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7423385900:04:001:0030; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (жовтими косими лініями) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 2,9357 га (або 100% від її площі) відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини» - 01.02 “охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини»;
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Ніжинської міської ОТГ Чернігівської області, до якого внесено земельну ділянку №3 (Кунашівська сільська рада) площею 2,9357 га 01.02 “охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини».
- міськрайонним управлінням у Ніжинському районі та м. Ніжин ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 05.04.2019 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Ніжинського району, Чернігівської області.
Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 17.04.2019 №72-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, у порядку погодження землевпорядної документації зазначається, що на частині земельної ділянки, яка знаходиться на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району - ділянка № 3 площею 2,9357 га, розташована пам'ятка археології поселення «Пташник-1», XII-XIII ст., охоронний №2377-Чр.
Також у вказаній довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», п. 2 ч.1 ст. 83 Земельного кодексу. України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 24.04.2019 видано наказ №25-2559/14-19-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про яких відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Ніжинської міської ради, Ніжинського району, Чернігівської області загальною площею 193,0505 га.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказом №25-4099/14- 19-сг від 18.06.2019 Ніжинській міській раді Чернігівської області передано у комунальну власність громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 568,7828 га які розташовані за межами населених пунктів на території Ніжинської міської об'єднаної територіальної громади Ніжинського району, Чернігівської області.
На підставі акту приймання-передачі від 18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до вищевказаного наказу передало із державної власності, а Ніжинська міська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 59,3438 га, кадастровий номер 7423385900:04:001:0029, з обмеженням охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №374310169 державним реєстратором Ніжинської міської ради Чернігівської області Кірсановою С.Є. прийнято рішення індексний номер №48513927 від 04.09.2019 про державну реєстрацію за Ніжинською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га, про що вчинено запис про право власності від 02.09.2019 №33071054, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1906714774233.
Згідно листа Департаменту культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 21.03.2024 № 15-808/8 пам'ятка археології місцевого значення - поселення “Пташник-1» XII-XIII ст., охоронний №2377-Чр розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030.
Вказані відомості, також підтверджуються інформацією, наявною у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Ніжинської міської ОТГ Ніжинського району Чернігівської області виконаною на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у 2019 році спеціалістами Київської обласної філії ДП “Центр державного земельного кадастру», які мають кваліфікаційні сертифікати інженерів-землевпорядників, а саме ОСОБА_1 та Милятинським О.О.
Інженером-землевпорядником ФОП Вовкогоном С.Ф., відомості про якого внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників під № 3498 (кваліфікований сертифікат № 002432), за запитом окружної прокуратури від 23.02.2024 № 52-77-1350вих-24, у ході опрацювання картографічних матеріалів, облікової документації на вказане поселення, відомостей ДЗК, землевпорядної документації з інвентаризації, виконано план-схему земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 площею 2,9357 га.
У описових даних до даної план-схеми зазначено, що загальна площа вказаної земельної ділянки складає 2,9357 га (межі ділянки виділено синьою лінією). У межах земельної ділянки розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення “Пташник-1», площею 2,9357 га, що становить 100 % від загальної площі земельної ділянки (площа поселення заштрихована оранжевими косими лініями).
За доводами першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-4099/14-19-сг від 18.06.2019 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі з державної власності у комунальну власність земельної ділянки площею 2,9357 га кадастровий номер 7423385900:04:001:0030 є незаконним, суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування, оскільки на ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення “Пташник-1», ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.
Оцінка суду.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
“Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у неправомірній передачі Ніжинській міській раді спірної земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, внаслідок чого держава позбавлена можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної власності історико-культурного призначення та у разі порушення виявлення порушень .
Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, є Чернігівська обласна державна адміністрація.
Листом від 26.03.2024 № 52-77-227вих-24 Ніжинська окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення обставин перебування у комунальній власності земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології археології місцевого значення «Пташник-1» XII-XIII ст. У вказаному листі Ніжинська окружна прокуратура просила повідомити, чи вживалися заходи для захисту порушених інтересів держави щодо цієї пам'ятки та пов'язаної із нею земельної ділянки.
Згідно інформації наданої на лист прокуратури від 29.03.2024 № 01-01-32/5544 Чернігівська ОДА повідомила, що в межах наданих їй повноважень вона не може здійснювати перевірку дій Ніжинської міської ради в частині проведення інвентаризації земель комунальної власності, до яких входить спірна земельна ділянка. Тому, облдержадміністрація не має підстав для вжиття будь-яких заходів.
Відтак позивач особисто підтвердив нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не збирається робити.
Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Чернігівську ОДА позивачем, оскільки він є компетентним органом, втім не звернувся до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Щодо суті спору.
У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі історико-культурного призначення (ст. 19 ЗК України).
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
На підставі проведеної інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 193,0505 га в ежах Ніжинської міської ОТГ Ніжинського району Чернігівської області була розроблена технічна документація, яка включає в себе, зокрема, визначення площі, меж та обмежень у використання земельної ділянки №3 (площа 2,9357 га).
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, земельна ділянка з кадастровим номером: 7423385900:04:001:0030 площею 2,9357 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, зареєстрована із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
04.09.2019 державним реєстратором Ніжинської міської ради Чернігівської області Кірсановою С.Є. прийнято рішення індексний номер №48513927 про державну реєстрацію за Ніжинською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га, про що вчинено запис про право власності від 02.09.2019 №33071054, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1906714774233.
Згідно з даними, які містяться у Державному земельному кадастрі, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - 16.00 землі запасу.
Відповідно до статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
За змістом статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об'єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Відповідно до пункту «г» ч. 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з пунктом «г» частини першою статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічний об'єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
За приписами ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
При цьому охоронна зона може бути встановлена на земельній ділянці будь-якої категорії, у тому числі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Таким чином, умовою належності земельної ділянки до земель історико - культурного призначення є розташування на ній об'єктів, передбачених положеннями статті 53 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Статтею 1 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», який діяв з 01.11.1978 до 12.07.2000, було встановлено, що пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Усі пам'ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.
Відповідно до ст. 6 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» до пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать, зокрема: пам'ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.
Стаття 8 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» передбачала, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону використання пам'яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам'яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам'яток історії та культури. Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до ст. 17 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» з метою організації обліку і охорони пам'яток історії та культури нерухомі пам'ятки поділяються на пам'ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР. Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.
Виконавчим комітетом Чернігівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення від 26.06.1989 № 130, яким взято під державну охорону, як нововиявлену пам'ятку археології, поселення “Пташник-1» у м. Ніжин Ніжинського району разом із іншими об'єктами культурної спадщини - пам'ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1989-1990 роках.
На вказаний пам'ятник історії та культури СРСР складено облікову картку та паспорт.
З огляду на те, що на підставі рішення Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 пам'ятка археології місцевого значення, а саме поселення “Пташник-1» XII-XIII ст., взято на державний облік відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури та проведено її паспортизацію як пам'ятника історії та культури СРСР, враховуючи положення п. 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», вказана пам'ятка археології була і є пам'яткою культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» без занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а земельна ділянка, на якій розміщена ця пам'ятка, належать до земель історико-культурного призначення.
Опис місця розташування поселення “Пташник-1» XII-XIII ст., яке зазначено в паспорті, обліковій кратці, а також схем-плані розташування пам'ятки культурної спадщини, свідчить про те, що його територія, позначена косими лініями, є земельною ділянкою історико - культурного призначення, на якій розташована зазначене поселення. Так, у кожному із вказаних джерел інформації окреслену територію позначено як територію пам'ятки археології місцевого значення поселення “Пташник-1» XII-XIII ст, розташованого в м. Ніжин, за 1,5 км на північний схід від міста, південніше птахофабрики.
Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації у листі від 21.03.2024 № 15-808/8 вказано, що пам'ятка археології місцевого значення - поселення “Пташник-1» XII-XIII ст., охоронний №2377-Чр, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030.
Вказані відомості, також підтверджуються інформацією, наявною у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Ніжинської міської ОТГ Ніжинського району Чернігівської області виконаною на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у 2019 році спеціалістами Київської обласної філії ДП “Центр державного земельного кадастру», які мають кваліфікаційні сертифікати інженерів-землевпорядників, а саме ОСОБА_1 та Милятинським О.О.
У описових даних до даної план-схеми земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 площею 2,9357 га, виконаної інженером-землевпорядником ФОП Вовкогоном С.Ф. (кваліфікований сертифікат № 002432), у ході опрацювання картографічних матеріалів, облікової документації на вказане поселення, відомостей ДЗК, землевпорядної документації з інвентаризації, зазначено, що загальна площа вказаної земельної ділянки складає 2,9357 га (межі ділянки виділено синьою лінією). У межах земельної ділянки розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення “Пташник-1», площею 2,9357 га, що становить 100 % від загальної площі земельної ділянки (площа поселення заштрихована оранжевими косими лініями).
Зазначене вище, згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» означає про приналежність цієї земельної ділянки за основним цільовим призначенням на день винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 24.04.2019 №25-2959/14-19-сг «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок» до земель історико-культурного призначення державної власності.
Вказане, з огляду на наведені вище положення чинного законодавства, свідчить про те, що земельна ділянка кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться пам'ятки археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності.
За приписами положень ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, на час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 24.04.2019 №25-2959/14-19-сг «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок»), з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
При цьому охоронна зона може бути встановлена на земельній ділянці будь-якої категорії, у тому числі сільськогосподарського призначення.
Відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією історико-культурного призначення та визначення меж та режимів використання пам'ятки археології місцевого значення та її зон охорони не дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка не належать до земель історико-культурного значення і на ній не розташована пам'ятка археології.
Відповідач, достеменно знаючи про знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 площею 2,9357 га пам'ятки археології та імперативні норми статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» про перебування землі, на якій розташовані пам'ятки археології, виключно у державній власності, усвідомлено вчинив неправомірні дії щодо прийняття вказаної земельної ділянки у комунальну власність та здійснення державної реєстрації такого права.
Отже, враховуючи вищевикладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-4099/14-19-сг від 18.06.2019 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі з державної власності у комунальну власність земельної ділянки площею 2,9357 га кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, є незаконним, суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельну ділянку обмеженої оборотоздатності, створює реальні ризики пошкодження (знищення) частини археологічної спадщини України у результаті беззастережної передачі цієї ділянки місцевій громаді.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі протиправної передачі цих об'єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка, вибула з державної власності поза волею власника, відтак позов в частині зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку кадастровий номер 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га, державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, підлягає задоволенню.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі №906/516/19.
З огляду на зазначене вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,9357 га кадастровий номер 7423385900:04:001:0030 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906714774233) за територіальною громадою в особі Ніжинської міської ради права власності на цю земельну ділянку є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 площею 2,9357 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі у 2019 році; цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, 16.00 землі запасу; вид обмеження у використанні - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Зазначені відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 площею 2,9357 га як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, отже державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України “Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.
З огляду на зазначене, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимога прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030 площею 2,9357 га є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9084,00 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га, яка здійснена 22.04.2019 відділом у Ніжинському районі міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
3. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Ніжинської міської ради (код ЄДРПОУ 34644701) на земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га, номер запису про право власності №33071054, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906714774233.
4. Ніжинській міській раді Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:04:001:0030, площею 2,9357 га державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).
5. Стягнути з Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701, пл. імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 9084,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2024.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор