Справа № 305/1865/23
Іменем України
24 вересня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - Джуги С.Д.
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.
з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пітух Василь Іванович на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2024 року та додаткове рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2024 року у складі судді Дочинця С.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав, -
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Промінвестбанк) укладено Договір про іпотечний кредит №1514 (далі - Кредитний договір №1514), відповідно до умов якого Промінвестбанк надав позивачу кредит у розмірі 35 000 доларів США. Того ж дня в якості забезпечення належного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором №1514 між Банком та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір №1514 (далі - Іпотечний договір №1514), за умовами якого предметом іпотеки є будинок з надвірними спорудами: сарай, вбиральня. Будинок загальною площею 55,67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Промінвестбанк 17 грудня 2012 року здійснив відступлення прав вимоги за Кредитним договором №1514 на користь ПАТ «Альфа-Банк». Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за Кредитним договором №1514 від 12 вересня 2007 року, в сумі 23 839 доларів 52 центи США. 16 травня 2019 року виконавчою службою відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеного рішення суду та стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 23 839 доларів 52 центи США.
АТ «Альфа-Банк» 16 вересня 2019 року здійснив відступлення прав вимоги за Кредитним договором №1514 на користь ТОВ «ФК «Інвест Кредо» на підставі Договору передачі прав зареєстрованим за №931.
ТОВ «ФК «Інвест Кредо» 16 вересня 2019 року здійснив відступлення прав вимоги за Кредитним договором №1514 на користь фізичної особи ОСОБА_1 на підставі Договору передачі прав зареєстрованим за №932.
ОСОБА_1 18 вересня 2019 року надіслав позивачу повідомлення про іпотечне застереження.
Відповідно до зазначеного повідомлення про іпотечне застереження відповідач вимагав від позивача повернення заборгованості у розмірі 1 025 704,53 грн. з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 566 253,16 грн., заборгованість по процентам - 212 160,96 грн, заборгованість по пені - 247 290,41 грн.
У випадку неповернення зазначених сум заборгованості протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги відповідач повідомив про намір набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
13 березня 2020 року позивач отримав від відповідача повідомлення про виселення із житлового будинку, яке є предметом іпотеки, позивача та його сім'ї, разом з дітьми.
30 вересня 2020 року дружина позивача, яка є поручителем за кредитним договором, звернулася до відповідача з вимогою перевести на неї права і обов'язки покупця за договором про відступлення права вимоги, що укладений 16 вересня 2019 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Інвест Кредо», та є удаваним правочином. При цьому дружина позивача готова була сплатити необхідну суму коштів за предмет іпотеки та набути його у власність, аби зберегти житло для сім'ї.
Вказував, що ОСОБА_1 28 жовтня 2019 року оформив право власності на житловий будинок загальною площею 55,67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21 серпня 2023 року житловий будинок загальною площею 55,67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .
Документами, поданими для державної реєстрації зазначено: Договір про передачу прав за іпотечним договором, серія та номер: 932, виданий 16.09.2019, видавник: Сабов О.І., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу; договір іпотеки, серія та номер:2213, виданий 30.09.2007, видавник: Юраш Н.І., приватний нотаріус Рахівського міського нотаріального округу.
Підставою внесення запису зазначено: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49554864 від 06.11.2019 15:42:29, приватний нотаріус Кузьо Галина Василівна, Ужгородський міський нотаріальний округ, Закарпатська обл.
Зазначав, що таким чином, внаслідок незаконних дій відповідача, позивач та його сім'я були протиправно позбавлені права власності на належне їм майно, яке є єдиним придатним житлом для проживання сім'ї.
Обґрунтовуючи свої вимоги, представник позивача посилався на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який увів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без його згоди на таке відчуження.
Крім того, вказував, що ОСОБА_2 не надавав іпотекодержателю згоди на звернення стягнення на його будинок. Більш того, як позивач особисто, так і дружина позивача з свого боку, були готові викупити будинок - предмет іпотеки сплативши відповідачу наявну кредитну заборгованість.
З огляду на це у державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кузьо Г.В. не було підстав для проведення державної реєстрації права власності на будинок за відповідачем, ОСОБА_1 .
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач примусово звернув стягнення шляхом перереєстрації права власності на будинок позивача 28 жовтня 2019 року, тобто у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», чим порушив імперативні норми Закону.
На підставі вищезазначеного позивач просив скасувати рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кузьо Галини Василівни про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_1 витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2024 року позов задоволено.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кузьо Галини Василівни про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, індексний номер запису про право власності: 49554864 від 06.11.2019 про право власності на житловий будинок загальною площею 55,67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Вирішено питання про судові витрати.
Додатковим рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції від 09 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено усіх умов, передбачених ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», за яких житлове майно - предмет іпотеки не може бути примусово відчужене в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку». Крім цього, апелянт вказував, що позивач не просив, а суд першої інстанції не встановив поважності причин пропуску строку позовної давності на звернення із даним позовом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить додаткове рішення 20 квітня 2014 року скасувати ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявлена до стягнення сума не відповідає критерію співмірності. Крім цього, апелянт вказує, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження проведеної оплати на вказану суму.
У відзивах на рішення та додаткове рішення ОСОБА_2 просить залишити їх без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість, а також стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи.
Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кузьо Галина Василівна у судове засідання не з'явилася. Про дату, час, місце розгляду належним чином повідомлена. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представників, а також представника апелянта, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи установлено, що 12 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір про іпотечний кредит №1514, відповідно до умов якого Промінвестбанк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 35 000 доларів США під 11% річних з кінцевим терміном повернення 11 вересня 2027 року.
Згідно договору про внесення змін та доповнень, до кредитного договору від 12 вересня 2007 року, сторони встановили порядок сплати простроченої заборгованості по сплаті процентів та основного боргу.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №1514 між Банком та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір №1514 від 13 вересня 2007 року, відповідно до якого предметом іпотеки є будинок з надвірними спорудами: 1. Сарай, 2. Вбиральня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок загальною площею 55,67 кв.м.
Додатковим договором №2 від 27 січня 2010 року, вносились зміни та доповнення до кредитного договору №1514, у відповідності до яких погашення кредиту за процентів за ним здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно листа-прохання від 26 січня 2011 року ОСОБА_2 звертався до Голови правління Промінвестбанку щодо внесення змін до умов кредитування, а листом Директор Департаменту адміністрування кредитних операцій ОСОБА_4 від 09 лютого 2011 року повідомив ОСОБА_2 про незадоволення його прохання.
01 березня 2011 року укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору №1514 від 12 вересня 2007 року у зв'язку з припиненням діяльності філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Рахів Закарпатської області», шляхом реорганізації у Рахівське безбалансове відділення «філії відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород».
17 грудня 2012 року АК «Промінвестбанк» здійснив відступлення прав вимоги за Кредитним договором №1514 на користь ПАТ «Альфа-Банк», що підтверджується повідомленням про відступлення №0028781 від 20 грудня 2012 року, направленому ОСОБА_2
ОСОБА_2 02 лютого 2015 року звернувся до ПАТ «Альфа-Банк» з клопотанням про реструктуризацію заборгованості. Так, 09 квітня 2015 року надійшла відповідь від начальника відділу претензійної роботи ПАТ «Альфа-Банк», відповідно до якої банк не може задовольнити прохання ОСОБА_2 та пропонує вносити щомісячні платежі по кредиту згідно договірних зобов'язань або передати банку заставне майно для подальшої реалізації.
Відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 серпня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнено заборгованість за Кредитним договором №1514 від 12 вересня 2007 року, в сумі 23 839 доларів 52 центи США.
Як вбачається з виконавчого напису від 03 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу пропонувалось звернути стягнення на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки. Власником іпотеки є ОСОБА_2 .
Згідно постанови ВП №5914092 від 16 травня 2019 року, виконавчою службою відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеного рішення суду та стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 23 839 доларів 52 центи США з ОСОБА_2
Заявою від 19 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Альфа-Банк» з проханням надати відомості про всі його оплати банку. Відповіддю від 05 березня 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» повідомив, що довідку про рух коштів можна отримати, замовивши за номером контакт-центру, надання довідок здійснюється платно.
Згідно договору про відступлення права вимоги за Договором про іпотечний кредит №1514 та копії листа АТ «Альфа-Банк», останній 16 вересня 2019 року здійснив відступлення прав вимоги за Кредитним договором №1514 на користь ТОВ «ФК «Інвест Кредо» на підставі Договору передачі прав зареєстрованим за №931.
На підставі Договору передачі прав зареєстрованим за №2213 від 16 вересня 2019 року, ТОВ «ФК «Інвест Кредо» здійснив відступлення прав вимоги за Кредитним договором №1514 на користь фізичної особи ОСОБА_1 .
Повідомленням про іпотечне застереження від 18 вересня 2019 року, надісланим ОСОБА_1 позивачу, останній повідомив, що має намір набути право власності на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 .
Згідно висновку про вартість об'єкта оцінки від 23 жовтня 2019 року, ринкова вартість житлового будинку загальною площею 55,67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 699 797,28 гривень.
Повідомленням про виселення від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_2 та членам його родини про необхідність добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
Листом від 10 липня 2020 року ОСОБА_2 пропонує ОСОБА_1 вирішити спірні відносини мирним шляхом.
Вимогою від 30 вересня 2020 року ОСОБА_5 звертається до ОСОБА_1 для вжиття заходів для укладення договору купівлі-продажу житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21 серпня 2023 року, житловий будинок загальною площею 55,67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 . Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49554864 від 06.11.2019 15:42:29, приватний нотаріус Кузьо Галина Василівна, Ужгородський міський нотаріальний округ, Закарпатська обл.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно приписів ч.1 та ч.4 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
За змістом ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Частиною 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У іпотечному договорі №1514 від 13 вересня 2007 року, сторони обумовили, зокрема п.5.2.1, що позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом прийняття Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателем (із погашенням Іпотекодавцем за рахунок коштів, отриманих від Іпотекодержателя внаслідок такого прийняття, зобов'язань за Кредитним договором, або без проведення погашення у такий спосіб).
07 червня 2014 року набрав чинності Закон №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закону №1304-VII) , підпунктом 1 пункту 1 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону №1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Таким чином, Закон №1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а сформувала правовий висновок, за яким норми Закону №1304-VII поширюються як на судовий так і на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Матеріалами справи підтверджено, що спірне домоволодіння підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом наданим в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, має загальну площу 55,67 кв.м., і не перевищує 250,0 кв.м. Протягом дії Закону №1304-VII позивач згоди на застосування позасудового способу не надавав. Іншого нерухомого жилого майна у власності позивача не має, що стверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 03.01.2024 №360823071.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідач, стверджуючи, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів відсутності у нього та його дружини іншого нерухомого майна, на підтвердження своїх заперечень не надав докази, які б стверджували про зворотнє.
З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інтенції дійшов правильних висновків, що державна реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_1 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проведена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Кузьо Г.В. неправомірно, з порушенням встановленої законом процедури та порушує законні права позивача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про невстановлення судом першої інстанції усіх умов, передбачених ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», за яких житлове майно - предмет іпотеки не може бути примусово відчужене в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.
Стосовно доводів апелянта, що позивач не просив, а суд першої інстанції не встановив поважності причин пропуску строку позовної давності на звернення із даним позовом, слід зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).
Відповідно до статті 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічні за змістом правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 (провадження №61-6640 св 21).
Також, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, пунктами 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки позовної давності, установлені статтею 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину та на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2019 ОСОБА_1 у повідомленні про іпотечне застереження повідомив позивача про намір набути право власності на предмет іпотеки, а 28.10.2019 здійснив державну реєстрацію на спірний житловий будинок.
Враховуючи вищенаведене, доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними, оскільки такий строк продовжувався та не сплинув на момент пред'явлення цього позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, як підстави для скасування рішення суду.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, і підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно із п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Колегія суддів вважає, що надані адвокатом в суді першої інстанції послуги, затрачена на них кількість годин та їх вартість, узгоджуються з матеріалами справи та процесуальними діями, які вчинялись під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) і розумності, та є обґрунтованими.
За вказаних обставин суд першої інстанції правомірно їх частково задовольнив у розмірі 13500 грн. та стягнув їх з відповідача. Підстав для скасування чи зміни додаткового рішення не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судових рішень суду першої інстанції - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, зокрема, просив стягнути судові витрати, понесені ним у зв'язку з розглядом цієї справи, зазначивши, що попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правову допомогу, яка була надана позивачу згідно договору, укладеного між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Наталія Михальчук та партнери» від 17.04.2023 №92/23, у зв'язку з розглядом апеляційних скарг ОСОБА_1 становить 12000 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, вважає, що сума гонорару у даній справі в розмірі 5000 грн. є співмірною із складністю справи та наданими Адвокатським бюро «Наталія Михальчук та партнери» послугами, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності, а тому в цьому розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В іншій частині не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пітух Василь Іванович залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2024 року та додаткове рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2024 року.
Головуючий:
Судді: