Справа № 686/25034/24
Провадження № 2-з/686/212/24
17 жовтня 2024 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Дмітрієвій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сергійчука Юрія Вікторовича про забезпечення позову, -
встановив:
У провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розписками.
15.10.2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сергійчука Ю.В. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на наступне майно, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 та є спільною сумісною власністю подружжя: нежитлове приміщення, № НОМЕР_1 , загальною площею 4,5 кв.м., за адресою - АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 83, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2812682168040; квартиру загальною площею (кв.м): 95.6, житлова площа (кв.м): 59.5 кв.м., за адресою - АДРЕСА_2 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2812676268040; незавершене будівництво, житлового будинку та господарських будівель готовністю 48,8%, за адресою - АДРЕСА_3 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2701814168250; земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:05:005:0056, площа (га): 0.1396, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1951222668250; нежитлове приміщення загальною площею 25.9 кв.м., за адресою - АДРЕСА_4 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1853118268101; нежитлове приміщення загальною площею 61.6 кв.м., за адресою - АДРЕСА_5 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1853116368101.
В обґрунтування заяви вказав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори позики про що написано відповідні розписки: від 28.05.2024 року, за якою Позивач передав у власність Відповідачу, а Відповідач прийняв у власність від Позивача грошові кошти в сумі 20 000$ (двадцять тисяч доларів) 00 центів. За домовленістю між сторонами, Відповідач зобов'язаний був сплатити позичену суму до 21.06.2024 року включно; від 19.06.2024 року, за якою Позивач передав у власність Відповідачу, а Відповідач прийняв у власність від Позивача грошові кошти в сумі 25 000$ (двадцять п'ять тисяч доларів) 00 центів. За домовленістю між сторонами, Відповідач зобов'язаний був сплатити позичену суму до 10.09.2024 року включно, які не були повернуті відповідачем.
Із рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2024 року по справі №686/20203/24 стало відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 2011 року по дату набрання законної сили рішення суду про розірвання шлюбу - 21.09.2024 року.
Колишній дружині відповідача ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:05:005:0056, площа (га): 0.1396, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1951222668250. Документи, що стали підставою набуття права власності - договір купівлі-продажу, земельної ділянки, серія та номер: 1505, видавник: Савіцька І.Л., приватний нотаріус
Хмельницького міського нотаріального округу. Покупець за договором - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Згідно п. 12 договору купівлі-продажу земельної ділянки, «Представник Продавців повідомляє, що ознайомлений із заявою чоловіка Покупця ОСОБА_2 про згоду на купівлю цієї земельної ділянки, справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим номером №1504 від 01.11.2019 року.»
Згідно відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №399269453 від 15.10.2024 року) ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) за час перебування у шлюбі з 2011 року по 2024 рік набула у власність майно, на яке просить накласти арешт сторона позивача.
Окрім того, представник позивача звертає увагу суду на те, що від імені обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Олімпійський» довідки про членство та внесення пайових внесків підписував його голова - ОСОБА_2 . Вказане може свідчити про те, що Все вищевказане нерухоме майно реєструвалося на дружину - ОСОБА_3 , з метою потенційного приховування майна від примусового виконання рішень судів.
Крім того, довідка була видана 11.06.2019 року, тобто в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в шлюбі, а отже, як вважає позивач, є спільною сумісною власністю, тому на майно ОСОБА_3 може бути накладено стягнення як на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Більше того, щодо ОСОБА_2 вже наявне рішення про стягнення з нього грошових коштів, зокрема по справі №686/27145/21, у розмірі 1964160 гривень 00 копійок та 11350 гривень 00 копійок судового збору.
Враховуючи викладене, оскільки невжиття заходів на вказане нерухоме майно, призведе до істотних порушень прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та може істотно ускладнити виконання рішення суду, представник ОСОБА_1 просить задоволити заявлені ним заходи забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В порядку ст.150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема може бути, зокрема заборона вчиняти певні дії.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову уконкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з'ясувати зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку з вжиттям таких заходів.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Також, відповідно до ч.2 статті 73 Сімейного кодексу України, стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Однак, представником позивача не надано доказів, чи дійсно вищезазначене майно, на яке просить накласти арешт сторона позивача, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки такі обставини не встановлювалися судом, а також відсутнє судове рішення про визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя.
Окрім того, позивачем та його представником не надано жодних доказів на підтвердження орієнтованої вартості частки нерухомого майна, відносно якого заявлені заходи забезпечення позову, за наслідком чого суд позбавлений можливості встановити співмірність заявлених заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами та ціною позову.
Заява про забезпечення позову не містить об'єктивних обґрунтувань ризиків не виконання рішення суду, обставин, які свідчать про те, що неприйняття саме таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Зазначені обставини перешкоджають суду, з урахуванням прав і законних інтересів сторін, встановити співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Приймаючи вищевикладене, суд доходить до висновку про необґрунтованість викладених представником позивача в обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153, 352, 353, 354 ЦПК України, суд,
постановив:
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сергійчука Юрія Вікторовича про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Сергій Стефанишин