Справа № 127/27490/23
Провадження № 2-др/127/139/24
16 жовтня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Шмигори О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.09.2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою було розглянуто та ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.
Представник позивачів звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що 17.09.2024 року Вінницьким міським судом Вінницької області було прийнято рішення у справі, яким задоволено позовні вимоги позивачів. Питання про розподіл судових витрат, що понесені позивачами на професійну правничу допомогу, суд не вирішував. В заяві від 20.05.2024 року заявлено про надання можливості подати суду докази понесених витрат на правничу допомогу у строки, передбачені ч.8 ст. 141 ЦПК України. Представник зазначає, що розмір понесених витрат позивачів становить по 17204,80 грн. з кожного. Оскільки позивачами було здійснено оплату правової допомоги, тому представник позивачів просив:
-дану заяву розглянути за відсутності позивачів та їх представника;
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17204,80 грн.;
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17204,80 грн.
На підтвердження понесення цих витрат представником долучено: витяг з договору №б/н про надання правової допомоги від 26.07.2023 року укладений з ОСОБА_1 та адвокатом; акт про надані послуги ОСОБА_1 ; квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.09.2024 року; витяг з договору №б/н про надання правової допомоги від 26.07.2023 року укладений з ОСОБА_2 та адвокатом; акт про надані послуги ОСОБА_2 ; квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.09.2024 року.
В судове засідання позивачі не з'явилися, проте їх представник подав до суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності позивачів та їх представника.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання відповідач не з'явилася, проте її представник подав до суду клопотання про зменшення судових витрат, яке мотивоване тим, що договір на надання правової допомоги до матеріалів справи відповідачем долучено не було. Положення щодо визначення розміру та порядку оплати такої допомоги повинен зазначатись у договорі про надання правової допомоги. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неправомірним до предмета спору. Таким чином, представник вважає, що сума правничої допомоги в розмірі 17204,80 грн. на кожного позивача суперечить вимогам ч. 4 ст. 134 ЦПК України, відтак відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України вважає за необхідне просити суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 17204,80 грн. до 7500,00 грн. на кожного позивача відповідно.
Представником позивачів було подано до суду письмові заперечення на клопотання про зменшення судових витрат, згідно з якими позивачі юридично необізнані тому позовну заяву складав адвокат. Відповідно до п.7 ч.3 ст. 179 ЦПК України відзив повинен містити заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті. Проте відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву із запереченнями щодо судових витрат, які позивачі понесли. Представник заперечив доводи представника відповідача, що до матеріалів справи не долучено увесь договір про надання правової допомоги, оскільки він містить інформацію, що віднесена до адвокатської таємниці. Також представник відповідача дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції. При цьому, представник відповідача не наводить доводи щодо того, який на його думку, ним витрачений час, які ринкові ціни адвокатських послуг тощо, не зважає на тривалість розгляду справи, що вплинуло на її складність, не вказує на підставі яких розрахунків представник дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу має складати саме 7500,00 грн. на кожного позивача. З огляду на викладене, представник позивачів просив врахувати дані заперечення, відмовити у задоволенні клопотання про зменшення витрат направничу допомогу та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені ними судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17204,80 грн. на кожного позивача.
Неявка учасників розгляду справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, тому суд проводить розгляд справи без їх участі.
Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява представника позивачів про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.09.2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою було задоволено (а.с. 149-151).
26.07.2023 року між адвокатом Яворським С.С. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №, за умовами якого за надання адвокатом правничої (правової) допомоги по цьому договору, клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) визначену у розмірі 40% мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений станом на 01 січня кожного поточного року в якому надавалися послуги адвоката, за годину його роботи, на підставі підписаного сторонами акту про надані послуги на професійну правничу допомогу адвоката (а.с. 156). Аналогічний договір був укладений і 26.07.2023 року з ОСОБА_2 (а.с. 159).
Так, в актах про надані послуги на професійну правничу допомогу адвоката міститься перелік послуг, кількість витраченого часу та їх вартість, що складає 17204,80 грн. з кожного позивача (а.с. 157, 160).
Також в матеріалах справи містяться ордера на ім'я адвоката Яворського С.С. (а.с. 35, 36).
За змістом ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Також в матеріалах справи наявні квитанції до прибуткового касового ордера від 18.09.2024 року про оплату послуг адвоката на суму 17204,80 грн. з кожного позивача (а.с. 158, 161).
Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд звертає увагу, що позивачами в позовній заяві було зазначено про те, що докази понесення витрат за послуги адвоката будуть надані суду в порядку п. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Отже, стороною позивачів було зроблено заяву про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів. Вказані докази було подано суду в строк визначений законодавством.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Вимогами п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, представником відповідача не доведено неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивачів з реальним обсягом такої допомоги.
Суд, проаналізувавши надані послуги, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, дійшов висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та не вбачає підстав для їх зменшення, на противагу неаргументованих тверджень представника відповідача. Відповідно з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню по 17204,80 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про судові витрати щодо витрат позивачів на правничу допомогу, а саме відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17204,80 грн. (сімнадцять тисяч двісті чотири гривні 80 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17204,80 грн. (сімнадцять тисяч двісті чотири гривні 80 коп.).
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст додаткового рішення складено 16.10.2024 року.
Суддя: