Справа № 127/17891/23
Провадження № 1-в/127/845/24
16 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023 року у відповідність до вимог чинного законодавства, -
До Вінницького міського суду Вінницької області 10.09.2024 надійшло вищевказане клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023 року у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09.08.2024.
Прокурор ОСОБА_3 вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023 у відповідність до чинного законодавства, оскільки 09.08.2024 набули чинність зміни до Закону щодо підвищення порогу кримінальної відповідальності за крадіжку, згідно яких викрадення чужого майна є кримінально караним діянням, якщо його вартість становитиме більш як два неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Враховуючи, що сума викраденого ОСОБА_4 майна у вказаному кримінальному провадженні становить менше, ніж два неоподатковувані мінімуми доходів громадян встановлених станом на час вчинення кримінальних правопорушень, а тому ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного судом покарання.
Засуджений ОСОБА_4 надав суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ч. 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення
Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання у Державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)» за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023.
У своєму клопотанні засуджений просить звільнити його від відбування покарання у зв'язку із декриміналізацією вчинених ним діянь.
На час, до якого відносяться інкриміновані засудженому ОСОБА_4 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VI від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009 у 2023 році на час, до якого відносяться інкриміновані ОСОБА_4 діяння згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023 у справі №127/17891/23, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 268 грн 40 коп.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).
Згідно із ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначені зміни до законодавства, а також положення наведеної вище ч. 2 ст. 4 КК України та ч. 1 ст. 5 КК України, таємне викрадення чужого майна вартістю до 2684 грн на час, до якого відносять інкриміновані ОСОБА_4 діяння (31.01.2023), кваліфікувалися б за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2684 грн - за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак - за відповідною частиною статті 185 КК України.
Відповідно щодо часу, до якого відносять інкриміновані ОСОБА_4 діяння згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023, станом на час вчинення кримінального правопорушення 31.01.2023, із врахуванням зазначених змін, поріг кримінальної відповідальності за таємне викрадення чужого майна настає за крадіжку вартістю понад 2684 грн.
Як вбачається із зазначеного вироку, вартість майна, у здійсненні крадіжки якого обвинувачується ОСОБА_4 становить 898 грн 50 коп, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на час вчинення.
Суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведені норми закону, суд встановив, що застосовуючи зворотну дію закону у часі на момент вчинення ОСОБА_4 злочинів, за які він був засуджений, слід дійти висновку, що особа, яка вчинила крадіжку майна може бути притягнута до кримінальної відповідальності у разі, якщо сума викраденого майна станом на момент вчинення правопорушення перевищує 2684 гривен. В даному випадку сума є нижчою, що свідчить про відсутність підстав притягнення до кримінальної відповідальності.
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню та засуджений ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023 року, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України , Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд-
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023 року у відповідність до вимог чинного законодавства - задовольнити.
Привести у відповідність чинному законодавству вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023 у справі №127/17891/23.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2023 року, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня оголошення.
Суддя: