Справа №135/290/24
Провадження № 1-кп/135/49/24
іменем України
16.10.2024 м.Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025240000017 від 09.02.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, маючого загальну середню освіту, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , раніше судимого:
- 02.10.2023 Ладижинським міським судом Вінницької області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
- 21.02.2024 Ладижинським міським судом Вінницької області, зі змінами згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 18.09.2024, за ч.2 ст.309, 71, 72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -
ОСОБА_4 будучи засудженим 02 жовтня 2023 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, 09.02.2024 біля 07.05 год, проходячи через парк, що розташований по АДРЕСА_1 , на землі біля одного зі сміттєвих баків помітив прозорий поліетиленовий пакет з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою 37,00 г (у порахунку на висушену речовину), та будучи особою, яка вживає наркотичні засоби, забрав його собі та поклав до зовнішньої кишені куртки в яку був одягнений, зберігаючи для власного вживання без мети збуту до 17 год 54 хв 09.02.2024, тобто до часу вилучення працівниками ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Суд вважає обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч.2 ст.309 КК України визнав в повному обсязі та пояснив, що не оспорює обставини вчинення правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що в лютому 2024 року він проходив через парк АДРЕСА_2 , де на землі побачив пакет, у якому містилася суха подрібнена рослина канабісу, який він підібрав та носив при собі для власного вживання до моменту його затримання в цей же день працівниками поліції в м. Ладижин.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, роз'яснивши обвинуваченому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, матеріалів про долучення речових доказів та судові витрати у справі.
Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Здійснюючи у межах даного кримінального провадження кримінально-правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.309 КК України, орган досудового розслідування правильно виходив з того, що на час висунення обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті від 04.03.2024, згідно постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів» (в редакції, що діяла на час проведення досудового розслідування) канабіс було віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено (Таблиця І, Список №1).
Водночас, в ході розгляду кримінального провадження згідно з постановою Кабінету Міністрів України №653 від 24.05.2024 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», яка набрала чинності 16.08.2024, внесено зміни до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, зокрема, з Таблиці І у Списку №1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» виключено позицію «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу», натомість у Таблиці ІІ у Списку № 1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» доповнено позицією «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу».
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає необхідним, не змінюючи встановлені фактичні обставини справи, з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, за ч.2 ст.309 КК України виключити посилання на придбання та зберігання ОСОБА_4 особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений, - канабіс, зазначивши, що предметом злочину є наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.
При цьому, зазначена конкретизація обвинувачення не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.309 КК України.
При призначенні виду та міри покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Виходячи з приписів ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, не працевлаштований, на обліку як безробітний не перебуває, неодружений, дітей на утриманні не має, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченими ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченими ст.67 КК України, є рецидив кримінальних правопорушень.
Суд приймає до уваги висновки, викладені в досудовій доповіді Гайсинського районного сектору №2 Філії державної установи «Центр пробації» стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якого беручи до уваги інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, враховуючи в сукупності обставини справи, характер, тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання, зокрема, законності його призначення, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, є покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.309 КК України.
Згідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими частинами 1 - 3 ст.70 КК України, призначається покарання, якщо після постановлення попереднього вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.02.2024, зміненим ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18.09.2024, ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.309, ст.ст.71, 72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі. Злочин, за який ОСОБА_4 засуджено цим вироком, скоєно ним 09.02.2024, тобто до ухвалення попереднього вироку, а тому остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити на підставі ч.4 ст.70 КК за правилом, передбаченим частиною 1 цієї статті, шляхом часткового складання призначених покарань за новим вироком та попереднім вироком.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.
Відповідно до вимог ч.2 ст.124, 126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення судових експертів для проведення судової експертизи №СЕ-19/102-23/2723-НЗПРАП від 14.02.2024 року у розмірі 3 029 грн. 12 коп.
На підставі ч.4 ст.174 КПК України, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області №135/190/24 (провадження №1-кс/135/76/24) від 13.02.2024.
Питання про долю речових доказів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 366-371, 373-376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.02.2024, зміненим ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18.09.2024, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 та направлення для відбування покарання у порядку виконання вироку.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення судових експертів для проведення судової експертизи №СЕ-19/102-23/2723-НЗПРАП від 14.02.2024 року у розмірі 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області №135/190/24 (провадження №1-кс/135/76/24) від 13.02.2024.
Речові докази у кримінальному провадженні: наркотичний засіб обіг якого обмежений - канабіс масою 37,00 г та дозріле насіння роду коноплі масою 13,92 г, які поміщені до спеціального пакету Експертної служби МВС України 3827072, що зберігається у кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області (квитанція №559 від 15.02.2024) - знищити.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області ОСОБА_1