Справа № 132/2340/24
Провадження №1-кп/132/335/24
Вирок
Іменем України
11 жовтня 2024 року місто КАЛИНІВКА
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000057 від 02 липня 2024 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Уладівка Літинського району Вінницької області, українки, громадянки України, із базовою загальною середньою освітою, перебуваючої у цивільному шлюбі, маючої на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,
ОСОБА_5 - 01 липня 2024 року близько 23год.00хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи про право особи на недоторканість житла, в порушення вимог статті 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та іншого володіння, та не допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи, проникла на територію цього домогосподарства, законним користувачем якого є громадянка ОСОБА_6 , перебуваючи на якій, підійшла до житлового будинку, та маючи умисел на незаконне проникнення до нього, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи на це законних підстав, всупереч волі законного користувача, скориставшись його відсутністю, умисно, шляхом витягування вікна в приміщенні веранди, незаконно проникла всередину житлового будинку, де була виявлена 02 липня 2024 року користувачем домоволодіння ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями порушила право ОСОБА_6 на недоторканість житла.
Частиною першою статті 302 КПК України передбачено, що встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Як свідчать матеріали кримінального провадження № 12024025220000057 від 02 липня 2024 року, під час досудового розслідування, ОСОБА_5 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, а потерпіла ОСОБА_6 не заперечує проти такого розгляду, у зв'язку із чим, прокурором у порядку, передбаченому частиною першою статті 302 КПК України, надісланий до суду обвинувальний акт, в якому викладене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
На підтвердження даних обставин, до обвинувального акта в передбаченому законом порядку додані:
заяву потерпілої особи щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні;
заяву підозрюваної, складену в присутності захисника, щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні;
матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваною своєї винуватості.
Відповідно до частини другої статті 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно частини третьої статті 381 КПК України, спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
У зв'язку з тим, що обвинувачена ОСОБА_5 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, а потерпіла ОСОБА_6 не заперечує проти такого розгляду, беручи до уваги, що прокурором надісланий до суду обвинувальний акт, в якому викладене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає можливим розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
За положеннями частин першої, другої статті 382 КПК України, суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.162 КК України, тобто у незаконному проникненні до житла, повністю доведена.
Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом'якшують і обтяжують її покарання.
Обвинувачена ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень статті 12 КК України, віднесене до кримінального проступку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12024025220000057 від 02 липня 2024 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Уладівка Літинського району Вінницької області, є громадянкою України, має базову загальну середню освіту, перебуває в цивільному шлюбі, має двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , непрацевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 02.07.2024 року, ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, судимостей не має.
За довідкою-характеристикою, виданою 02.07.2024 року головою Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_7 , матеріалами компрометуючого характеру відносно ОСОБА_5 сільська рада не володіє.
Як слідує з консультативних висновків спеціалістів, складених 09.07.2024 року Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , є щире каяття.
Обставинами, яка обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння; вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Санкція частини 1 статті 162 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру діяння, обстановки, способу, місця, часу його вчинення, особи обвинуваченої, суд приходить до висновку щодо призначення ОСОБА_5 покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки дане покарання на думку суду, відповідатиме вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, є відповідним вчиненим кримінальним правопорушенням, а також за своїм видом та розміром - необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
При цьому, покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, до ОСОБА_5 не може бути застосоване виходячи з наступного:
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 57 КК України, покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Згідно приписів статті 61 КК України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 не працевлаштована, та має двох дітей віком до чотирнадцяти років (доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а тому покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, не може бути застосоване.
Речові докази та витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов потерпілою особою не заявлявся.
Керуючись ст.ст.302, 368, 370, 374, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700грн.00коп.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя