Справа № 486/667/22
Провадження № 1-кп/486/34/2024
17 жовтня 2024 року м. Південноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Південноукраїнськ кримінальне провадження, внесене 23 квітня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152120000081, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської область, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Южноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, тобто в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків. 09 травня 2022 року о 22:00 год. ОСОБА_3 затримано в прядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. 10 травня 2022 року матеріали кримінального провадження за № 12022152120000094, відомості про яке внесено до ЄРДР від 09 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, перекваліфіковано на ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України. 10 травня 2022 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, тобто закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду ОСОБА_6 від 10 травня 2022 року стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з триманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», 08 липня 2022 року ОСОБА_3 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею, тобто останній вважається таким, відносно якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Крім того, в період розгляду даної справи ОСОБА_3 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з чим останньому 20 вересня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні даного проступку у кримінальному провадженні № 12023153120000108 від 05 вересня 2023 року.
У цьому ж кримінальному провадженні 29 вересня 2023 року старшим дізнавачем ВП № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області за погодженням з процесуальним керівником винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_3 у зв'язку з ухиленням останнього від органу досудового розслідування.
31 березня 2024 року ОСОБА_3 було затримано на підставі ухвали суду від 12 березня 2024 року, а 01 квітня 2024 року стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 травня 2024 року включно, який продовжено востаннє до 23 жовтня 2024 року включно.
Завершити судовий розгляд до вказаного строку неможливо через те, що відповідно до визначеного порядку дослідження доказів необхідно допитати значну кількість свідків сторони обвинувачення, які ще жодного разу в суді не допитувалися і частина з яких на даний час перебуває за межами м. Южноукраїнська та Миколаївської області у зв'язку з проходженням військової служби.
Отже, на даний час існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме: 1) переховуватися від суду. Доказами зазначеного ризику являється те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, один з яких, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строком від п'яти до восьми років, має не погашені та не зняті судимості за вчинення тяжких злочинів проти власності, тому під тяжбою отримання покарання, останній і в подальшому може переховуватись від суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України. Доказами існування такого ризику є викладені вище обставини ухилення його від досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023153120000108, а також у кримінальному провадженні №12022152120000081. 2) Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Доказами зазначеного ризику являється те, що ОСОБА_3 неодноразово порушував свої обов'язки щодо явки за викликом суду у судові засідання, чим затягуючи розгляд справи відносно нього, а також повідомив суду недостовірні відомості щодо перебування на військовій службі, намагаючись ввести в оману як сторону обвинувачення, так і суд, з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини. 3) Вчинити інше кримінальне правопорушення. Доказами зазначеного ризику являється те, що ОСОБА_3 є раніше судимим за вчинення умисних майнових злочинів, маючи не погашені та не зняті у законному порядку судимості повторно вчинив новин умисний злочин проти власності, що є підставою вважати, що у майбутньому він, незважаючи на наявність певних соціальних зв'язків, зможе продовжити свою злочинну діяльність.
Крім того, ОСОБА_3 під час судового розгляду вчинив нове кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством відносно своєї колишньої співмешканки, що свідчить про вперте небажання ставати на шлях виправлення. Зазначені ризики на даний час жодним чином не зменшилися і не відпали, а продовжують існувати.
Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений не погодився з клопотанням, зазначив, що він не переховувався, має позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, виставляв фото у соціальних мережах із відміткою про місцезнаходження. Слідчому Блануці говорив, що переїжджає в м. Одесу і називав адрес. В нього є діти і вагітна дружина. 11 вересня 2024 року помер його дід, який був йому як батько і виховував його з 13 років. Він не надавав довідку про перебування на військовій службі, а мати, яка не опікувалась ним з 13 років, з невідомих йому причин повідомляла, що він служить. Просить застосувати до нього цілодобовий домашній арешт, погоджується придбати за власний рахунок електронний браслет або застосувати до нього заставу. Йому у СІЗО надходять загрози через осіб, які утримуються в СІЗО від синів його колишнього захисника ОСОБА_7 . Він побоюється за своє життя і тому знаходиться у камері на платній основі, щоб зберегти своє життя. Він бажає йти служити до ЗСУ та в нього пройдено ВЛК.
Захисник зауважила, що за викладених ОСОБА_3 обставин просить застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Додала, що ризик переховування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином нічим не підтверджені. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, незважаючи на те, що ОСОБА_3 був раніше судимий, є припущенням. До того ж у ОСОБА_3 є діти та вагітна дружина.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України.
Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду від 10 травня 2022 року ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з триманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор». Ухвалу з роз'ясненням обов'язків, покладених на обвинуваченого у разі внесення застави, було вручено ОСОБА_3 .
08 липня 2022 року ОСОБА_3 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею, тобто останній вважається таким, відносно якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В судові засідання 08 вересня 2023 року, 27 вересня 2023 року, 05 жовтня 2023 року, 22 листопада 2023 року, 06 грудня 2023 року, 27 грудня 2023 року, 26 січня 2024 року, 27 лютого 2024 року, 05 березня 2024 року та 12 березня 2024 року обвинувачений ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвали суду від 08 вересня 2023 року, 27 вересня 2023 року, 27 лютого 2024 року та 05 березня 2024 року про привід ОСОБА_3 в судові засідання виконані не були. Внаслідок неявки ОСОБА_3 в судові засідання, останнього було оголошено в розшук ухвалою суду від 12 березня 2024 року.
В судовому засіданні захисником ОСОБА_7 було надано копію довідки про те, що обвинувачений перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 02 грудня 2023 року. При зверненні до військової частини з метою витребування відповідного наказу, було з'ясовано, що ОСОБА_3 у списках військової частини НОМЕР_1 не значиться і не значився, що підтверджує ризик переховування від суду, на який посилався прокурор у клопотанні. Суд вважає посилання обвинуваченого ОСОБА_3 про необізнаність щодо наявності такої довідки безпідставним, оскільки на перебування ОСОБА_3 на військовій службі посилались родичі обвинуваченого працівникам поліції під час виконання ухвал про привід. Також під час виконання ухвали про привід від 27 лютого 2024 року поліцейським у рапорті зазначено, що ОСОБА_3 повідомив працівникам поліції про те, що він є військовослужбовцем, проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та надав копію довідки. На виконання ухвали суду від 05 березня 2024 року працівником поліції повторно на виконання приводу було надано довідку про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Оскільки військова частина повідомила, що таку довідку не видавала, ОСОБА_3 , за клопотанням прокурора, було оголошено в розшук ухвалою від 12 березня 2024 року.
Посилання ОСОБА_3 на те, що він надавав слідчому свій адрес, суд вважає безпідставним, оскільки суду свою нову адресу ОСОБА_3 не надавав, наданий ОСОБА_3 номер телефону був таким, що не обслуговується. Отже, ОСОБА_3 суду належні відомості щодо зміни місця проживання не повідомляв та його місце перебування для працівників поліції не було загальновідомим.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 квітня 2024 року ОСОБА_3 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів, тобто до 29 травня 2024 року включно.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 травня 2024 року ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів, тобто до 28 червня 2024 року включно, в подальшому ухвалою суду від 26 червня 2024 року продовжено ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів, тобто до 24 серпня 2024 року включно.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 серпня 2024 року ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів, тобто до 18 жовтня 2024 року включно.
На час надходження обвинувального акту до суду, судом було встановлено, що існували ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховування від суду, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Доведені прокурором раніше ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень на даний час не відпали, що підтверджується, як неодноразовими неявками ОСОБА_3 в судові засідання, неповідомленням суду про зміну місця проживання, що є обов'язком обвинуваченого, так і повідомленнями про підозру ОСОБА_3 в інших кримінальних правопорушеннях.
Будь-яких даних про те, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для не продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу відпали, в судовому засіданні не встановлено.
Суд вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, встановленим в судовому засіданні.
ОСОБА_3 не виконував обов'язки під час дії відносно нього запобіжного заходу застави, хоча достеменно про них знав, оскільки отримував ухвалу про застосування запобіжного заходу, тому застава не може бути застосована до нього на підставі п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів, тобто до 15 грудня 2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Строк дії ухвали до 15 грудня 2024 року включно.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1