Справа №: 486/1402/24 Провадження № 3/486/784/2024
15 жовтня 2024 року м. Південноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г. А.,
при секретарі Маляновій А.А.,
без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 196979 від 13 серпня 2024 року, 22 липня 2024 року близько 05:30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як домашнє насильство, тобто умисне вчинення будь-яких дій психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпіла не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В силу ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні, в тому числі й адміністративного правопорушення, слід виходити з положень ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за умисне вчинення будь-яких діянь психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно рапорту щодо повідомлення зі сслужби 102 /а.с. 2/ ОСОБА_2 пояснила, що 22 липня 2024 року близько 05:30 год. її син висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою.
Відповідно до заяви та письмових пояснень ОСОБА_2 /а.с. 3, 4/ 22 липня 2024 року вона викликала наряд поліції з приводу того, що 22 липня 2024 року близько 05:30 год. за спільним місцем мешкання у неї виник словесний конфлікт з її сином ОСОБА_1 , під час якого останній виражався в її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 13 серпня 2024 року, останній пояснив, що 22 липня 2024 року близько 05:30 год. у нього виникла конфліктна ситуація з її матір'ю ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння та провокувала на конфлікт, в результаті чого він висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою /а.с. 5/.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності винною у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав у своїх письмових поясненнях, доданих до протоколу, та в судове засідання не з'явився, як не з'явилась в судове засідання і потерпіла.
Тобто матеріали справи не містять доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.
Виходячи із викладеного, суд вважає, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Доказів того, що ОСОБА_2 було завдано моральної чи фізичної шкоди, а також доказів вчиненого ОСОБА_1 психічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_2 суду надано не було, що дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту вчинення ОСОБА_1 22 липня2024 року домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .
Таким чином, під час судового розгляду виникли обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які, відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
За викладеного, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Южноукраїнського міського суду Г. А. Далматова