Справа № 620/2343/23
15 жовтня 2024 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Сорочко Є.О., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Не погодившись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024, скаржник подав апеляційну скаргу.
Вимоги до апеляційної скарги, порядку та строків її подання встановлені статтями 295-297 КАС.
Апеляційна скарга не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296, частини другої статті 132 КАС до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З урахуванням того, що скаржник просить скасувати ухвалу суду, то відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 3028 грн.
Щодо посилань скаржника на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу не підлягає справлянню, суд зазначає таке.
Щодо посилань скаржника на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу не підлягає справлянню, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Сплата судового збору також відповідає пункту 1 частини другої статті 129 Основного Закону, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами частини першої статті 133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У даному ж випадку скаржник не покликався на норми статті 8 Закону України "Про судовий збір", а виходив з того, що оскільки нормами статті 4 цього ж Закону не встановлено окремо ставки судового збору за звернення особи до адміністративного суду із відповідною заявою, то позивача звільнено як від сплати судового збору за подання вказаної заяви до суду першої інстанції, так і від сплати судового збору при зверненні до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийняту за результатами розгляду відповідної заяви.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Таким чином, судовий збір (сourt fees) - це обов'язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв'язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Об'єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону України "Про судовий збір". Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).
При цьому, як вже було зазначено вище по тексту цієї ухвали, відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено розмір ставки судового збору за відповідними об'єктами справляння судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що вищевказані положення Закону стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 КАС та статті 4 Закону України "Про судовий збір", висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 та у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 320/5719/19, від 24.11.2021 у справі № 826/17526/18 та від 13.04.2022 у справі №204/827/17, від 09.02.2023 у справі № 120/3532/21-а, від 09.02.2023 у справі № 380/22710/21.
Щодо висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 14.02.2018 у справі № 2а/0470/2563/12, від 11.08.2021 у справі № 560/4364/19, від 05.05.2022 у справі №520/9769/19, то колегія суддів відхиляє їх як безпідставні, виходячи із такого.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому в силу приписів пункту першого частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Так, висновки Верховного Суду стосовно застосування зазначених положень частини п'ятої статті 242 КАС та частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" сформовані, зокрема, у постановах від 22.08.2019 у справі № П/811/204/17, від 22.08.2019 у справі № 823/1754/16, від 22.08.2019 у справі № 802/604/16-а, від 22.08.2019 у справі № 826/14419/15, від 22.08.2019 у справі № 826/245/16, від 22.08.2019 у справі № 822/757/17, від 22..08.2019 у справі № 813/4484/16, від 22.08.2019 у справі № 661/772/16-а, від 22.08.2019 у справі № 822/6107/15, від 22.08.2019 у справі № 818/1427/16, від 22.08.2019 у справі № 810/605/17 та від 22.08.2019 у справі № 821/407/17.
Суд звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду вже вирішувалося питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Зокрема, у пунктах 5.1, 5.2 постанови від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 вказано, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Оскільки застосування положень Закону України "Про судовий збір" у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, а відтак під час розгляду справи № 240/39103/21 підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати. Такі висновки Велика Палата хоч і зробила під час розгляду господарської справи, однак норми Закону України "Про судовий збір" в цій частині є загальними і не містять різних підходів до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції, відтак такі висновки повинні бути застосовані і під час вирішення цієї адміністративної справи.
Враховуючи наведене, суд констатує, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції судовий збір підлягає сплаті.
При цьому Суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом в ухвалі від 06.09.2024 у справі № 240/39103/21.
У відповідності до частини другої статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без руху та встановити п'ятиденний строк з моменту вручення цієї ухвали протягом якого скаржник має право надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
У разі якщо недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, вона буде повернута скаржнику.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 169, 295, 296, 298 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 залишити без руху.
Встановити п'ятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали протягом якого скаржник має право надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Є.О. Сорочко