Справа № 826/8333/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
15 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Заїки М.М.
при секретарі судового засідання Левкович А.С.
за участю заявника ОСОБА_1 , представника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - Корнієнко В.В.,-
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кардаш В'ячеслава Анатолійовича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року у справі №826/8333/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року по справі №826/8333/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На виконання рішення від 10 грудня 2018 року Окружним адміністративним судом у місті Києві 14 травня 2019 року видані виконавчі листи у справі №826/8333/18.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №826/8333/18 до Київського окружного адміністративного суду і 25 червня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за НОМЕР_1.
09 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кардаш В.А., в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з заявою про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року по справі №826/8333/18; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення суду в частині розрахунку індексації пенсії по формулі де прожитковий мінімум для не працездатних осіб на відповідний рік множиться на індекс споживчих цін, а саме на відсоток який зазначений в рішенні суду (а.с.173 том І).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі №826/8333/18, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві у повній мірі виконано рішення від 10 грудня 2018 року по справі №826/8333/18 та відповідачем проведено індексацію пенсії ОСОБА_1 , на підтвердження чого долучено до матеріалів справи розрахунок виконання рішення суду від 10 грудня 2018 року по справі №826/8333/18, з якого вбачається, що індексація була проведена за період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року на коефіцієнт індексації 2,24, що відповідає рівню 224,4%.
Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Кардаш В.А. (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм права, просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду. На думку апелянта, відповідачем порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) у зв'язку з ненаданням жодних розрахунків за якими було проведено індексацію, а сума доплати після перерахунків не відповідає вимогам вищезазначеної постанови.
Відповідно до частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 15 жовтня 2024 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача Корнієнко В.В. заперечувала проти апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі та просила залишити ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року без змін. Відповідачем письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надано.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення заявника і представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 04 липня 2024 року, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами частин першої, шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу зазначених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що позивач ОСОБА_1 у поданій в порядку статті 383 КАС України заяві зазначає про порушення відповідачем вимог Порядку №1078, а саме: відповідач не надав йому зрозумілих розрахунків того, як було проведено індексацію пенсії, чому сума доплати після перерахунку з урахуванням індексації грошових доходів не відповідає згаданому Порядку.
Згідно частини першої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV, в редакції, що діяла до її виключення на підставі Закону України №2148-VІІІ від 03 жовтня 2014 року) пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. При цьому грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Тобто, індексація грошових доходів населення здійснюється уповноваженим органом автоматично за наявності конкретного юридичного факту.
Відповідно до листа Державної служби статистики України №15.2-20/534ПІ від 27 березня 2018 року індекс інфляції по Україні за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року включно становив 224,4%.
У зв'язку зі збільшенням за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року індексу інфляції на 224,4% судовим рішенням від 10 грудня 2018 року №826/8333/18 відповідача зобов'язано провести позивачу індексацію пенсії відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем проведено індексацію пенсії ОСОБА_1 , на підтвердження чого долучено до матеріалів справи розрахунок виконання рішення суду від 10 грудня 2018 року №826/8333/18, з якого вбачається, що індексація була проведена за період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року на коефіцієнт індексації 2,24, що відповідає рівню 224,4% (а.с.218, 226, 227 том І).
З матеріалів справи вбачається, що постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляй С.І. 02 листопада 2020 року (виконавче провадження НОМЕР_1) закінчено виконавче провадження, в зв'язку з виконанням Головним управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконавчого листа Окружного адміністративного суду у місті Києві від 14 травня 2019 року у справі №826/8333/18 в добровільному порядку (а.с.174 (зворотній бік) 175 том І).
В матеріалах справи міститься виконавчий лист по іншій справі №640/30864/20, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 19 серпня 2021 року, в частині: «Скасовати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.11.2020 року ВП НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження.».
Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з ЄДРСР встановлено, що ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (по справі №640/30864/20) з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляя С.І. від 02 листопада 2020 року ВП НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2021 року по справі №640/30864/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.11.2020 року ВП НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення по справі №640/30864/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року по справі №640/30864/20 у задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою про її скасування та ухвалення нової постанови, якою задовольнити його заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року по справі №640/30864/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції по справі №640/30864/20 мотивована наступним: «Згідно з повідомленням державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.2021 року №17930 виконавчий лист повернуто відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень та не носить зобов'язального характеру.
Пунктом 7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Рішення суду від 18.05.2021 року у частині скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження не передбачає вжиття відповідачем заходів примусового виконання, тому повідомлення державного виконавця відповідає вимогам п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження"
Отже, твердження заявника про порушення державним виконавцем вимог ст.ст. 37, 41 Закону України "Про виконавче провадження" помилкові, оскільки повідомлення прийнято державним виконавцем з інших підстав.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, твердження заявника щодо невиконання відповідачем вимог, передбачених ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" із відновлення виконавчого провадження, то прийняття державним виконавцем повідомлення не впливає на вчинення відповідачем дій, що передбачені положенням ст. 41 цього Закону.
Водночас, невчинення відповідачем таких дій може бути предметом оскарження у порядку, встановленому ст. 287 або ст. 383 КАС України. У цих випадках суд може зобов'язати відповідача вчинити певні дії, що буде належним і ефективним способом судового контролю у справі, аніж зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, оскільки рішення суду не містить вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії й за наслідками розгляду звіту суд не може зобов'язати відповідача вчинити такі дії.».
Згідно відомостей від 09 жовтня 2024 року, які містяться на сайті Міністерства юстиції України https://asvpweb.minjust.gov.ua/?fbclid=IwAR1TVAvsUxmQYAVnynqFHiN50fNA3nZ2neUcMgUBNGNcVHjnETRgqDUucAI#/search-debtors, виконавче провадження НОМЕР_1, яке відкрите 25 червня 2019 року, станом на 09 жовтня 2024 року - завершено.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем не наведено обґрунтувань неправомірності проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві індексації за спірний період, а лише зазначено про порушення вимог Порядку №1078 в зв'язку ненаданням розрахунків на підтвердження порядку проведення індексації та невідповідності суми доплати після перерахунку.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року по справі №826/8333/18 виконувалося добровільно, в межах покладених судом зобов'язань.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення суду від 10 грудня 2018 року по справі №826/8333/18.
Щодо посилання адвоката Кардаша В.А., - представника заявника ОСОБА_1 на те, що Київським окружним адміністративним судом змінено резолютивну частину рішення суду від 10 грудня 2018 року по справі №826/8333/18, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що в даному випадку судом першої інстанції в ухвалі від 04 липня 2024 року звернуто увагу заявника на те, що предметом розгляду суду було зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4%, а не надання розрахунку.
Отже, в даному випадку заявник чи його представник не позбавлені права звернутися до відповідача з відповідною заявою про надання їм розрахунку на підставі якого проведено індексацію пенсії, а в разі незгоди з проведеними нарахуваннями (перерахунками) пенсії звернутися до суду з окремим позовом.
Частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №826/8333/18.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції від 04 липня 2024 року не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді заяви ОСОБА_1 , в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року ухвалена з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кардаш В.А. висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кардаш В'ячеслава Анатолійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року у справі №826/8333/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
М.М. Заїка
Повний текст постанови складено:15 жовтня 2024 року