Справа № 320/8414/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
15 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 17.07.2018 ВП НОМЕР_2 державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гладищенка Владислава Андрійовича про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 201 917,19 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 30.11.2018 ВП НОМЕР_3 старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабенко Ольги Олександрівни про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови НОМЕР_2, виданої 17.07.2018 Подільським РВ ДВС м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 201 917,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою від 17.07.2018 ВП НОМЕР_2 державного виконавця Подільського районного відділу ДВС міста Київ Гладищенка Владислава Андрійовича із ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 201 917,19 грн та прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», редакція якого станом на 17.07.2018 визначала, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом (ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» станом на 17.07.2018), а не від суми виконавчого документу. В межах виконавчого провадження НОМЕР_2 державний виконавець не здійснив фактичного стягнення за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно, тому у виконавця були відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми боргу. Крім того, позивач вважає оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2018 протиправною, оскільки зазначена постанова винесена з порушенням встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який становить 3 місяці. Так, виконавчий документ (постанова про стягнення виконавчого збору) був виданий 17.07.2018, а пред'явлений до виконання лише 30.11.2018, у зв'язку з чим виконавчий документ підлягав поверненню без виконання.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній зазначив, що постанова державного виконавця від 17 липня 2018 року, винесена відповідно до норм статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 201 917,19 грн, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження». Вказує, що сама процедура виокремлення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_2 від 17 липня 2018 року в окреме виконавче провадження не порушена, відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 від 30.11.2018.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що чинна редакція Закону України «Про виконавче провадження» передбачає стягнення виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню, а тому спірна постанова винесена правомірно.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою від 17.07.2018 ВП НОМЕР_2 державного виконавця Подільського районного відділу ДВС міста Київ Гладищенка Владислава Андрійовича із ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 201 917,19 грн.
Постановою державного виконавця Подільського районного відділу ДВС м. Київ Бабенко О.О. від 30.11.2018 ВП НОМЕР_3 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору 201 917,19 грн.
Позивач вважаючи вказані постанови протиправними, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів стягнення фактичних сум за виконавчим документом до суду не подано, що свідчить про відсутність обставин реального стягнення суми боргу з боржника, а відповідно виключає наявність правових підстав для стягнення виконавчого збору. Вказав, що Подільський районний відділ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Міністерства юстиції України пропустив строк для звернення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 17.07.2018 у ВП НОМЕР_2, тому відповідач безпідставно відкрив виконавче провадження з виконання вказаного документу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ч.1 ст.5 наведеного Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст.10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 цього Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Законом № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Подільському відділі ДВС в м. Києві перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису №9654 виданого 26.09.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 019 171,90 грн та витрат на вчинення виконавчого напису у сумі 20 191,71 грн шляхом звернення стягнення на нежилі приміщення (в літ. В): з №1 по № 9, №№ 10а, 12 II (частини групи приміщень №1), площею 133,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .
22.10.2013 керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчих проваджень (22 жовтня 2013 року), державним виконавцем Вангородський С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2.
11.08.2015 керуючись статтею 57 Закону № 606-XIV, державним виконавцем Шемберко О.П. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_2, якою постановлено накласти арешт на нежилі приміщення (в літ. В): з №1 по №9, №№10а, 12 II (частини групи приміщень №1), площею 133,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .
28.12.2016 керуючись статтею 56 Закону України від 05 жовтня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII; був чинний на дату проведення опису майна боржника), старшим державним виконавцем Полінським Б.А. проведено опис та арешт майна боржника, про що винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП № НОМЕР_2.
17.05.2017 керуючись статтею 20 Закону № 1404-VIII, старшим державним виконавцем Журбою Т.В. винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2.
06.07.20217 старшим державним виконавцем Журбою Т.В. направлено для ознайомлення лист сторонам виконавчого провадження із копією висновку про вартість майна описаного в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 від 12.06.2017.
В подальшому описане майно, а саме: нежилі приміщення (в літ. В): з № 1 по № 9, № 10а, № 12, II (частини групи приміщень № 1), загальною площею 133.50 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пр-т Георгія Гонгадзе, буд. 20 було передано на реалізацію до Державного підприємства «СЕТАМ», інформація про що міститься на офіційному сайті Державного підприємства «СЕТАМ».
Треті електронні торги з реалізації арештованого майна, які проводились 01.02.2018 не відбулись, про що складено протокол №314450 Державним підприємством «СЕТАМ».
04.04.2018 керуючись статтею 61 Закону № 1404-VIII, старшим державним виконавцем Журбою Т.В. винесено акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу ВП НОМЕР_2.
17.07.2018 керуючись статтями 3, 27, 40 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем Гладищенком В.А. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_2.
17.07.2018 керуючись статтею 42 Закону №1404-VIII, державним виконавцем Гладищенком В.А. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП НОМЕР_2.
17.07.2018 керуючись пунктом 15 частини першої статті 39, статтею 40 Закону №1404-VIII, державним виконавцем Гладищенком В.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, у зв'язку із тим, що коштів які надійшли від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог стягувана - заставодержателя.
В подальшому постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження АСВП НОМЕР_3 та зареєстровано у Відділі за вхідним №18385 від 21.11.2018.
Так, на момент відкриття спірного виконавчого провадження НОМЕР_2, а саме 22.10.2013, діяв Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).
В подальшому, державним виконавцем, 17.07.2018 винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_2, вже керуючись статтями 3, 27, 40 Закону № 1404-VIII.
Тобто, з моменту відкриття спірного виконавчого провадження та до прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору редакції статті 27 Закону № 1404-VIII, що визначають базу обрахунку виконавчого збору, виходив з наступного: виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, що діяла саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Верховний Суд у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4279/19, від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 12 серпня 2020 року у справі №1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, аналізуючи вищевказані законодавчі зміни, зазначив, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
Оскільки внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника (позивача), а виконавчою службою фактично не стягнуто з нього коштів за виконавчим листом у повному обсязі, тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у визначеному державним виконавцем розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №640/20994/21.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець приймаючи спірну постанову не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19, від 03 грудня 2020 року у справі №824/171/18-а та від 31 березня 2021 року у справі №420/1536/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.
Також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №640/9256/21.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 17.07.2018 ВП НОМЕР_2.
Щодо позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2018 в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3, колегія суддів зазначає наступне.
На примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з виконання постанови № НОМЕР_2 виданої 17.07.2018 Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на користь держави у розмірі 201 917,19 грн.
Позивачем вказано дату постанови про відкриття провадження НОМЕР_3 від 30.11.2018, однак надані відповідачем, належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження не містять постанови державного виконавця від зазначеної дати, міститься лише супровідний лист про направлення постанови від 30.11.2018, однак саме 21.11.2018 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону № 1404-VIII, старшим державним виконавцем Бабенко О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.
21.11.2019 керуючись вимогами частини 4 статті 25 Закону № 1404-VIII, старшим державним виконавцем Бабенко О.О. винесено постанову про передачу виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 до Косівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
06.12.2019 керуючись вимогами частини 4 статті 25 Закону № 1404-VIII, старшим державним виконавцем Ганущак Р.І. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3.
18.06.2020 керуючись вимогами частини 4 статті 25 Закону № 1404-VIII, старшим державним виконавцем Ганущак Р.І. винесено постанову про передачу виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
06.07.2020 керуючись вимогами частини 4 статті 25 Закону № 1404-VIII, головним державним виконавцем Полінським Б.А. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.
12.07.2021 керуючись статтею 56 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем Тимошенко Я.І. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_3.
15.11.2021 керуючись статтею 56 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем Тимошенко Я.І. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_3.
15.11.2021 керуючись статтями 68, 69, 70 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем Тимошенко Я.І. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_3.
11.08.2022 керуючись статтею 56 Закону № 1404-VIII, старшим державним виконавцем Менчиць Н.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_3.
20.02.2023 керуючись статтею 56 Закону № 1404-VIII, заступником начальника відділу Кравцовою О.С. винесено постанову про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_3.
20.02.2023 керуючись статтею 56 Закону № 1404-VIII, заступником начальника відділу Кравцовою О.С. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_3.
20.02.2023 до AT «Універсал банк» заступником начальника відділу Кравцовою О.С. направлено платіжну інструкцію № НОМЕР_3/14 про примусове списання коштів з рахунку боржника.
24.02.2023 заступником начальника відділу Кравцовою О.С. направлено до банківських установ вимоги про надання інформації про суму коштів наявних на рахунках боржника.
24.02.2023 керуючись статтями 68, 69, 70 Закону № 1404-VIII, заступником начальника відділу Кравцовою О.С. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_3, яку направлено за місцем роботи боржника, для виконання головному бухгалтерові ТОВ «ПАНАСОНІК УКРАЇНА ЛТД» за адресою: 03022, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 30.
Вищезазначену постанову отримано 02.03.2023 ТОВ «ПАНАСОНІК УКРАЇНА ЛТД», що підтверджується листом останнього.
09.03.2023 до AT «Універсал банк» заступником начальника відділу Кравцовою О.С. направлено платіжну інструкцію № НОМЕР_3/14 про примусове списання коштів з рахунку боржника.
З відповіді AT «Креді Агріколь Банк» за № 12829/2/1425-БТ від 27.02.2023 було встановлено, що у боржника наявні відкриті рахунки у зазначеній банківській установі. З цієї ж відповіді встановлено, що 24.02.2023 постанова про арешт коштів боржника від 20.02.2023 прийнята до виконання.
З відповіді АБ «Укргазбанк» за № БТ-2276 від 02.03.2023 було встановлено, що у боржника наявні відкриті рахунки у зазначеній банківській установі. З цієї ж відповіді встановлено, що 28.02.2023 постанова про арешт коштів боржника від 20.02.2023 прийнята до виконання.
09.03.2023 за вхідним № 7116 у Відділі було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
15.03.2023 ОСОБА_1 з'явився на прийом до виконавця для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримав фотокопії провадження.
20.03.2023 за вхідним №7647 у Відділі було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з зарплатного рахунку.
23.03.2023 керуючись статтею 59 Закону № 1404-VIII, заступником начальника відділу Кравцовою О.С. було винесено постанову про зняття арешту з коштів ВП № НОМЕР_3, якою знято арешт з рахунку на який боржник отримує заробітну плату.
23.03.2023 позивачу направлено вимогу, якою його зобов'язано кожні три місяці подавати виконавцеві виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 відкритому в AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», на який боржник отримує заробітну плату, за попередні три місяці починаючи з 23.03.2023.
25.08.2023 заступником начальника відділу Кравцовою О.С. головному бухгалтерові ТОВ «ПАНАСОНІК УКРАЇНА ЛТД» за адресою: 03022, місто Київ, вул. Васильківська, буд. 30, було направлено вимогу щодо надання пояснень.
Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що виконавчий документ, стягувачем за яким є держава або державний орган, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
При цьому, пред'явлення виконавчого документа до виконання з пропуском відповідного строку є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документу без прийняття до виконання.
17.07.2018 керуючись статтями 3, 27, 40 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем Гладищенком В.А. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_2.
Того ж дня, 17.07.2018 на підставі ст.42 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем Гладищенком В.А. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
Відповідно до резолютивної частини постанови постанова є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення, тобто 17.07.2018. Разом з тим, зазначено, що строк пред'явлення до виконання згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» чинним на дату винесення постанови, становить три місяці.
Крім того, 17.07.2018 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем Гладищенком В.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, у зв'язку із тим, що коштів які надійшли від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог стягувана - заставодержателя.
Таким чином, першим днем трьохмісячного строку для пред'явлення до виконання вказаного документу є 17.07.2018, а відповідно останнім - 17.10.2018.
В матеріалах справи, наданих відповідачем, міститься супровідний лист Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 17.07.2018, про направлення до виконання та відома постанови від 17.07.2018, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису №9654 від 26.09.2013, що видав приватний нотаріус ОСОБА_2 , який зареєстрований, відповідно до відмітки вхідної кореспонденції - 21.11.2018 №18385.
Разом з тим, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята відповідачем 21.11.2018, тобто після закінчення строку пред'явлення постанови для примусового виконання, що свідчить про наявність підстав для повернення відповідачем вказаного виконавчого документу стягувачу.
Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги те, що постанова про стягнення виконавчого збору на виконання постанови від 17.07.2018 у ВП НОМЕР_2 була направлена стягувачем до виконавчої служби 17.07.2018, оскільки будь-яких належним та допустимих доказів направлення Подільським районним відділом ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві постанови про стягнення виконавчого збору від 17.07.2018 та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 17.07.2018 у ВП НОМЕР_2 до Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Міністерства юстиції України, відповідачем не надано.
Водночас, в матеріалах справи наявний супровідний лист з відміткою про отримання державним виконавцем названої постанови, а саме - 21.11.2018, що не спростовано відповідачем та було підтверджено у відзиві на позовну заяву.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Подільський районний відділ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Міністерства юстиції України пропустив строк для звернення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 17.07.2018 у ВП НОМЕР_2, відповідач безпідставно відкрив виконавче провадження з виконання вказаного документу, тому постанова від 21.11.2018 ВП НОМЕР_3 є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
09.03.2023 позивач звернувся із заявою на ім'я начальника Подільського ВДВС про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Згідно відмітки на заяві, матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_3 були надані для ознайомлення ОСОБА_1 15.03.2023.
Оскільки з оскаржуваними постановами позивач ознайомився 15.03.2023, адміністративний позов було подано в межах десятиденного строку, встановленого ч.2 ст. 287 КАС України, з урахуванням того, що останній день строку припав на вихідний день.
Таким чином, звернення позивача до суду здійснене у встановлені законом строки.
Доводи відповідача про те, що позивач пропустив строки звернення до суду, оскільки теоретично міг раніше ознайомитися із оскаржуваними постановами державного виконавця через Реєстр боржників, або через вебпортал «Онлайн будинок юстиції», або через застосунок «Дія» завантаживши застосунок у свій смартфон, не заслуговують на увагу, оскільки не є обов'язком для боржника.
Враховуючи, що вперше із матеріалами ВП № НОМЕР_3 ОСОБА_1 ознайомився 15.03.2023, що підтверджується відміткою на заяві про ознайомлення, відлік строку на оскарження розпочався саме з цієї дати. Будь-якої іншої дати, яка на думку відповідача є датою ознайомлення ОСОБА_1 із постановою про стягнення виконавчого збору та постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідачем не наведено, в тому числі доказів надсилання та вручення позивачу оскаржуваних постанов до 15.03.2023.
Колегія суддів наголошує, що з боку відповідача не надано належних та допустимих доказів виконання саме відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення боржнику (позивачу) спірних постанов рекомендованим листом.
Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Посилання відповідача на «електронного Журналу реєстрації вихідної кореспонденції» самого ж відповідача, не може вважатись визначеним Законом України «Про виконавче провадження» доказом надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику (позивачу). Доказів її надсилання позивачу рекомендованим листом, відповідач не надав.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 15.10.2024.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова