Справа № 580/5025/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
15 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - відповідач 2), в якому просила суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 22.11.2023 №232730021218 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській призначити ОСОБА_1 з 20.06.2023 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи страховим агентом в інспекцію держстраху по м. Ноябрську в інспекції державного страхування по місту Ноябрську Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області рф за період з 01.01.1992 по 03.04.1993 на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року даний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 22.11.2023 №232730021218 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи страховим агентом в інспекцію держстраху по м. Ноябрську в інспекції державного страхування по місту Ноябрську Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області рф за період з 01.01.1992 по 03.04.1993 до страхового стажу необхідного для призначення їй пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, яким призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 20.06.2023.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Надалі до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 25500 грн, оскільки під час ухвалення рішення суду першої інстанції не вирішено питання про судові витрати на правничу допомогу адвоката.
Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слобанюка А.І. щодо винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат в адміністративній справі №580/5025/24 - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 (п'ять тисячі) грн.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим додатковим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю.
Свою позицію обґрунтовує тим, що зазначена справа відноситься до категорії справ незначної складності та слухається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАСУ. Згідно із актом № 109 приймання - передачі виконаних робіт (надання послуг) гонорар за досягнення адвокатом мети щодо часткового задоволення позовних вимог становить 15000, хоча такі справи є типовими. Судова практика та законодавство щодо предмету спору у цих справах не змінюється уже роками. У поданих документах жодним чином необґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.
Таким чином, вважає, що обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у цій справі не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для компенсації витрат позивача на правову допомогу.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечено проти її доводів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 статті 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В силу положень ч. 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 статті 139 КАС України).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 9 ч. 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Матеріали справи підтверджується, що позивачем надано суду відповідні документи на підтвердження понесених витрат, а саме: договір про надання правничої (правової) допомоги від 22.03.2024 №109; додаткову угоду від 22.03.2024 №1; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 28.06.2024; акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 28.06.2024; довідку від 28.06.2024.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції зазначено, що дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, на момент звернення позивача до суду вже існувала практика розгляду таких спорів Верховним Судом, про що зазначено вище. Також судом враховано, що представник позивача не приймала участі шляхом представництва інтересів клієнта у суді.
Проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (спір не є складним, розглядається у спрощеному провадженні (ст. 263 КАС України) та є типовим), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу та факт часткового задоволення позову, суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 25500 грн. не є співмірною, не відповідає принципу справедливості та враховуючи факт часткового задоволення позову, у зв'язку з чим, судом вказано, що заявлені витрати є обґрунтованими частково лише у сумі 5000 грн.
Колегія суддів зауважує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.
Між тим, відповідачем до суду першої інстанції не подавались клопотання про завищення витрат на правничу допомогу, не наведено спростування обґрунтованості заявленої суми витрат на правничу допомогу саме у цій справі, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, та не подано клопотання у порядку статті 134 КАС України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат.
Водночас судом першої інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, відповідно до якої, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат в розмірі 5 000 грн., понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається колегії суддів пропорційним та обґрунтованим.
Отже при винесенні оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев