14.10.2024 Справа № 756/8650/24
Справа № 756/8650/24
1-кп/756/1424/24
14.10.2024 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві об'єднане кримінальне провадження (№62023100130001687 від 17.10.2023, №62023100130001687 від 17.10.2024 та №62024100130000478 від 16.03.2024) за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_7 ,
захисник ОСОБА_8 ,
Так, судом установлено, що відповідно до вимог статей 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово було продовжено та який діє до цього часу.
Відповідно до ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період.
01.09.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 призвано до лав Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.03.2023 (по стройовій частині) № НОМЕР_3 старшого солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та призначено на посаду старшого механіка-водія НОМЕР_4 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2023 (по стройовій частині) № НОМЕР_5 старшого солдата ОСОБА_7 призначено на посаду механіка-водія 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 7 штурмової роти 3 штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_2 .
Водночас, старший солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період, всупереч вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, діючи умисно з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби в умовах воєнного стану 07.07.2023 здійснив самовільне залишення місця несення служби, а саме місце розташування 50 запасної роти військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби до 19.07.2023, а саме до моменту добровільного прибуття до місця служби військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, старший солдат ОСОБА_7 , діючи умисно з особистих мотивів з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби в умовах воєнного стану, 24.07.2023 здійснив самовільне залишення місця несення служби, а саме розташування 50 запасної роти військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби. 17.09.2023 старший солдат ОСОБА_7 , розуміючи протиправність своїх дій добровільно з'явився до місця служби військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2023 №280 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_7 направлено до Національного військово-медичного клінічного центру « ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військово-лікарської комісії в період з 02.10.2023 по 11.10.2023 з метою визначення ступеню працездатності до військової служби у Збройних силах України, після проходження якої ОСОБА_7 повинен був прибути до військової частини НОМЕР_2 .
Однак, старший солдат ОСОБА_7 , діючи умисно з особистих мотивів з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби в умовах воєнного стану, 11.10.2023 не з'явився вчасно на службу до розташування 50 запасної роти військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 )після проходження військово-лікарської комісії, після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби. 21.10.2023 старший солдат ОСОБА_7 , розуміючи протиправність своїх дій, добровільно з'явився до місця служби військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому 24.11.2023 приблизно о 15:30 старший солдат ОСОБА_7 , діючи умисно з особистих мотивів з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби розташування 50 запасної роти військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби до 16.05.2024, а саме до моменту доставлення його працівниками Військової служби правопорядку до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, де останнього було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини об'єднаного кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви кожного епізоду вчиненого ним злочину відповідно до висунутого зміненого обвинувачення. Показав, що неодноразово залишав військову частину та не з'являвся вчасно до місця несення служби на власний розсуд без дозволу та погодження керівництвом через непорозумінням з керівництвом, тричі добровільно повертався до військової частини. Востаннє в листопаді 2023 року, самовільно залишивши місце несення служби, в травні 2024 року був затриманий у порядку ст. 208 КПК України за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та доставлений до ТУ ДБР. При цьому, ОСОБА_7 , висловивши самозасудження своїх вчинків та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою винуватість в учиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся та просив суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_7 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз'яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії останнього:
- за ч. 5 ст. 407 КК України в редакції Закону України від 13.12.2022 від №2839-IX, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин в умовах воєнного стану (епізоди 07.07.2023 - 19.07.2023 та 24.07.2023 - 17.09.2023);
- за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно військовослужбовцем на службу без поважних причин тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану (епізод 11.10.2023 - 21.10.2023);
- за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин в умовах воєнного стану (епізод 24.11.2023 - 16.05.2024).
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що на переконання суду свідчить про наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття.
Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема те, що він до кримінальної відповідальності притягається вперше, є військовослужбовцем військової служби по мобілізації, за місцем несення служби характеризується задовільно, має постійне місце реєстрації та проживання, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його вини у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про його соціальні зв'язки, спосіб життя та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.
З огляду на матеріали кримінального провадження, враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, мотиви, характер, спосіб вчинення ОСОБА_7 злочину, який відноситься до категорії тяжких, в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого та відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене з реальним його відбуванням.
При цьому, у зв'язку з набранням 27.01.2023 чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 №2839-IX, яким посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень та обмежено застосування положень статей 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за злочин, передбачений ст. 407 КК України, вчинений в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень статей 69 та 75 КК України.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Приймаючи рішення щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, враховуючи те, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, з огляду на положення статей 177, 178, 331 КПК України, дані про його особу, суд вважає правильним запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Залік досудового тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.
Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 16.05.2024 (момент фактичного затримання) по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1