79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.11.07 Справа № 2/1410-18/122А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
у м.Львові
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області № 10/5-3/2111 від 15.12.2006 року (вх. № 93 від 17.01.2007 року)
на постанову господарського суду Львівської області від 11.12.2006 року у справі № 2/1410-18/122А
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області, м.Львів.
до Санітарно-епідеміологічної станції Турківського району, м.Турка.
про стягнення 1291,23 грн. економічних санкцій.
за участю представників:
від позивача: Рущак О.О., Миколайська Г.І.
від відповідача: не з'явився.
Представникам позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 51 КАС України.
Постановою господарського суду Львівської області від 11.12.2006 року у справі № 2/1410-18/122А відмовлено в позові Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області до Санітарно-епідеміологічної станції Турківського району про стягнення 1291,23 грн. економічних санкцій.
Не погоджуючись з даною постановою місцевого господарського суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В обгрунтування своїх вимог, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що: судом в порушення ст. 19 Конституції України, розд. ІІ Закону України “Про державну податкову службу в Україні» взято до уваги роз»яснення ДПА України від 15.09.2003 року № 8101/5/15-2416, як підставу для звільнення від господарсько-правової відповідальності, оскільки дане роз»яснення прийнято податковою адміністрацією з перевищенням наданих їй повноважень; відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України, Законів України “Про ціни та ціноутворення», “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 189 ГК України, Кабінетом міністрів України прийнято постанову № 1351 від 27.08.2003 року, якою затверджено фіксовані тарифи на платні послуги, що надаються санітарно-епідеміологічними станціями, і у вартість даних тарифів було включено податок на додану вартість, оскільки регулювані (фіксовані) тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, а тому включають в себе і податок на додану вартість, в самій постанові КМУ від 27.08.2003 року № 1351 податок на додану вартість окремим рядком в розмірі 20% понад тариф не виділено. Факт включення податку на додану вартість при формуванні тарифів на платні послуги, що надаються санітарно-епідеміологічними станціями підтверджується також листом Міністерства охорони здоров»я України від 18.03.2005 року № 05-20/306 з додатками до нього, зокрема документами з питань узгодження проекту прийняття постанови КМУ від 27.08.2003 року № 1351.
Враховуючи зазначені доводи, Інспекція просить постанову господарського суду Львівської області від 11.12.2006 року у справі № 2/1410-18/122А скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити поданий нею позов.
Представник Санітарно-епідеміологічної станції Турківського району (відповідач у справі, надалі Санепідемстанція) в судовому засіданні 24.10.2007 року вимоги апеляційної скарги заперечила та просила рішення місцевого суду залишити без змін. Зокрема, зазначила, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не грунтуються на нормах чинного матеріального права, оскільки податок на додану вартість є складовою вартості послуг та підлягає включенню до тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, в порядку ст. 195 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведено перевірку дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні ціни за послуги, що надаються Санітарно-епідеміологічною станцією Турківського району, за період: вересень 2003 року - листопад 2004 року, за результатами якої складено акт № 001308 від 02.11.2004 року. Як вбачається із згаданого Акту, перевіркою встановлено, що відповідач проводив нарахування непередбачуваної націнки в розмірі 20% у вигляді податку на додану вартість за період з грудня 2003 року по вересень 2004 року, що є збільшенням розмірів цін (тарифів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351, і, відповідно, порушенням ст.ст. 13, 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення».
За результатами перевірки начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області прийнято рішення від 27.12.2004 року № 1, яким до відповідача застосовано економічні санкції у вигляді вилучення у нього в дохід державного бюджету 1291 грн. 23 коп. необгрунтовано одержаної виручки та штрафу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про ціни та ціноутворення», законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Як вбачається з преамбули цього Закону, він визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно з ст. 8 вищезазначеного Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.
Статтею 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" передбачено, що оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки, відповідальність платників визначається Законом України «Про систему оподаткування», яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3 статті 1 Закону).
Як вбачається з акту перевірки (с. 5, абз. 1) відповідач є платником податку на додану вартість з 01.10.2004 року.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».
Згідно з пунктом 3.1 зазначеного Закону, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування.
У відповідності з пунктом 6.1 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 4.1 статті 4 цього ж Закону, чинним на момент вчинення операцій зазначених в акті перевірки, передбачено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
З аналізу змісту постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351, вимоги якої, як вважає Інспекція, було порушено відповідачем при встановленні цін на свої послуги, не вбачається включення податку на додану вартість в вартісний вираз тарифу, оскільки про це прямо не зазначено в постанові.
Однак, виходячи з положень ч. 3 ст. 189 ГК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порядок ціноутворення, що діє, передбачає регульовані ціни (тарифи) з врахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, а тому такі включають в себе податок на додану вартість.
В підтвердження даних обставин, позивачем подано пояснювальну записку до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби», з якої вбачається, що при визначенні тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10 відсотків та податок на додану вартість -20 відсотків згідно чинного законодавства.
В той же час, даючи оцінку факту наявності правопорушення в сфері ціноутворення та підстав для відповідальності відповідача у вигляді стягнення з нього штрафної санкції відповідно до ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення» апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність обставини для застосування до нього зазначеної адміністративно-господарської відповідальності.
Зокрема, судом було враховано в сукупності відповідно до ст.ст. 86, 159, 206 КАС України нижченаведені докази та обставини, що ним стверджуються, та норми права, що регулюють спірні правовідносини. Зокрема, враховано те, що, як вже зазначалось вище, в постанові КМУ від 27.08.2003 року № 1351 не зазначається про включення податку на додану вартість в вартісний вираз тарифу, що стало підставою для звернення Міністерства охорони здоров'я України з листом до Державної податкової адміністрації України, яка надала свої роз'яснення з цього питання за № 8101/5/15-2416 від 15.09.2003 року.
Згідно ч. 1 ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Частиною 3 ст. 217 цього ж Кодексу, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Згідно з ч. 1 ст. 239 ГК України, одним із видів адміністративно-господарської санкції є вилучення прибутку (доходу), що і було застосовано рішенням Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області за № 1 від 27.12.2004 року. Зазначена санкція також передбачена ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення».
Таким чином, як правильно зазначено місцевим судом за порушення суб'єктами господарювання державної дисципліни цін, зокрема державних цін на продукцію і послуги, до даних суб'єктів слід застосовувати загальні норми господарсько-правової відповідальності.
Так, згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У відповідності до підпункту 4.4.2 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб чи питань оподаткування. Роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Оскільки, порядок та розмір сплати відповідачем податку на додану вартість при наданні платних санітарно-епідемічних послуг є питанням оподаткування, Державною податковою адміністрацією України було надано роз'яснення від 15.09.2003 № 8101/5/15-2416, за змістом якого, при здійсненні операцій з надання зазначених послуг до законодавчо визначеної ціни необхідно додавати податок на додану вартість.
У відповідності до підпункту «д» підпункту 4.4.2 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
Як вбачається з матеріалів справи, що й було враховано судом першої інстанції, відповідач діяв у відповідності до згаданого роз'яснення.
Також, судом було враховано, що листом за № 3585/012 від 23.09.2003 року, адресованим головним державним санітарним лікарям міст та районів області, головний державний санітарний лікар Львівської області надіслав відповідачу згадане роз'яснення органу державної податкової служби.
Щодо посилання Інспекції на лист Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції України за №32/6-6/5549-10 від 17.12.2004 року, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний Лист не може братись до уваги, оскільки він датований груднем 2004 року, тобто після обставин викладених в акті перевірки, що стали підставою для нарахування Інспекцією штрафних санкцій відповідачу.
Таким чином, Колегія суддів апеляційної інстанції враховуючи вищенаведені обставини, зокрема, що в постанові КМУ від 27.08.2003 року № 1351 прямо не зазначається про включення податку на додану вартість в вартісний вираз тарифу, що відповідач діяв у відповідності до роз'яснення Державної податкової адміністрації України, компетентного органу з питань оподаткування, від 15.09.2003 № 8101/5/15-2416, вказівок вищестоящого відомства -Міністерства охорони здоров'я України, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 218 ГК України відсутні обставини для застосування до нього адміністративно-господарської відповідальності.
За наведеного, постанова господарського суду Львівської області від 11.12.2006 року у справі № 2/1410-18/122А є законною та обгрунтованою, оскільки місцевим судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні встановленні ст.ст. 201-204 КАС України підстави для її скасування чи зміни.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст.ст. 87, 94, 206 ГПК України покладаються на апелянта.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 196, 197, 198, 200, 205, 206, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
1. В задоволенні апеляційної скарги Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області відмовити.
2. Постанову господарського суду Львівської області від 11.12.2006 року у справі № 2/1410-18/122А залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.