ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 34/139
21.06.07
За первісним позовом
Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»
до
Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта»
про
стягнення 33066,05 грн.
та зустрічним позовом
Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта»
до
Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»
про
визнання недійсним п. 3.4 договору № 3/2/1067 від 13.02.2003
Суддя
Сташків Р.Б.
секретар судового засідання
Карбовська О.В.
Представники:
від позивача за первісним позовом
(відповідача за зустрічним позовом) -
Боржемську Ю.С. (довіреність у справі);
від відповідача за первісним позовом
(позивача за зустрічним позовом) -
не з'явився.
Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»(далі -Товариство) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта»(далі -Страхова компанія) 33066,05 грн. страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування транспортних засобів № 3/2/1067 від 13.02.2003 (далі -Договір страхування).
Позовні вимоги мотивовані невиконанням Страховою компанією своїх зобов'язань за Договором страхування щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку (дорожньо-транспортної події, що сталася 28.02.2003 із застрахованим автомобілем марки «БМВ х 5 Е 53» держ. номер 552-01 КР).
Страхова компанія первісний позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що Товариство в порушення умов Договору страхування, положень пунктів 4.4.4 і 8.1 Правил страхування своєчасно не повідомило Страхову компанію про настання страхового випадку. Зазначена обставина відповідно до розділу 7 Договору страхування та пункту 5 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування»є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, пунктом 6.3 Договору страхування та статтею 25 вказаного Закону передбачено, що страхове відшкодування виплачується на підставі страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) на підставі ряду належним чином засвідчених документів. Проте, Товариством документів компетентних органів про факт настання ДТП не було представлено.
Страхова компанія також зазначила, що при розрахунку суми позову позивачем не була врахована власна участь Страхувальника у відшкодуванні збитків - франшиза.
Крім того, Страхова компанія зазначила, що пунктом 2.5 Правил страхування передбачено, що франшиза встановлюється у вигляді фіксованої суми, що не може бути менш 5% від страхової суми, обумовленої договором страхування. Проте, у супереч зазначеному положенню, пунктом 3.4 Договору страхування передбачена безумовна франшиза, яка складає 5% від розміру заподіяного збитку на кожних застрахований об'єкт. Вказане є підставою для визнання цього положення Договору страхування недійсним на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
09.11.2006 Страховою компанією подано зустрічний позов до Товариства про визнання недійсним п. 3.4 Договору страхування. Зустрічний позов мотивовано тим, що вказаний пункт Договору страхування суперечить вимогам пункту 2.5 Правил страхування № 2 «Добровільного страхування транспортних засобів», затверджених на засіданні Правління РСК «Крим-Оранта»(протокол № 4 від 20.02.1997) і зареєстрованих Комітетом по справах нагляду за страховою діяльністю (далі -Правила страхування) щодо визначення розміру франшизи, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі положень статей 203, 215, 217 ЦК України.
Ухвалою від 14.11.2006 прийнято зустрічну позовну заяву Страхової компанії для спільного розгляду з первісним позовом.
Товариство зустрічний позов не визнало з тих підстав, що відповідно до змісту статті 6 Закону України «Про страхування»добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування відповідно до законодавства. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування»франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Крім того, Страховою компанією пропущено строк позовної давності.
В судовому засіданні 16.11.2006 було оголошено перерву до 05.12.2006, 16.01.2007 до 31.01.2007 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Ухвалами від 05.12.2006, 31.01.2007 розгляд справи відкладався, зокрема до 19.02.2007 та 02.03.2007.
Ухвалою від 02.03.2007, на підставі спільного клопотання сторін, продовжено строк розгляду спору.
У судовому засіданні призначеному на 04.04.2007 оголошено перерву до 22.05.2007.
В зв'язку з хворобою судді Сташківа Р.Б., судове засідання призначене на 22.05.2007 не відбулось.
Ухвалою від 07.06.2007 вказане судове засідання було призначено на 21.06.2007.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
13.02.2003 між Республіканською страховою компанією «Крим-Оранта»(Страховик) та Товариством (Страхувальник) було укладено Договір страхування, згідно з яким Страховик взяв на себе зобов'язання у випадку настання страхового випадку здійснити страхову виплату Страхувальнику, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі в визначені строки та виконувати інші умови договору.
Рішенням Загальних зборів акціонерів (протокол № 3 від 12.09.2003) Відкрите акціонерне товариство «Республіканська страхова компанія «Крим-Оранта»перейменована на Страхову компанію, що підтверджується Статутом Страхової компанії, затвердженого загальними зборами акціонерів Страхової компанії (протокол № 4 від 28.05.2004), зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 08.06.2004 за реєстраційним № 38560.
Відповідно до пункту 2 цього Статуту Страхова компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Республіканська страхова компанія «Крим-Оранта».
Пунктом 1 Договору страхування передбачено, що об'єктом страхування є майновий інтерес Страхувальника пов'язаний з володінням, користуванням і розпорядженням ним механічними транспортними засобами, у тому числі на випадок дорожньо-транспортної пригоди.
До списку транспортних засобів Товариства застрахованих Страховиком належить, зокрема, автомобіль марки БМВ Х 5 Е 53, 2001 року випуску, держ. номер 552-01 КР, вартістю 361 514 грн. (страхова сума 361 514 грн.) (далі -автомобіль марки БМВ-Х5).
Зазначений автомобіль марки БМВ-Х5 28.02.2003 о 22 год. 50 хв. став учасником ДТП на трасі Сімферополь-Ялта-Севастополь. Даний факт встановлений постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 29.01.2004, яка знаходиться у матеріалах справи.
Пунктом 4.4.4 Договору страхування передбачений обов'язок Страхувальника протягом доби (не враховуючи вихідних та святкових днів) повідомити Страховика про страховий випадок і своєчасно надати необхідні документи і відомості, що підтверджують настання страхового випадку.
Про страховий випадок Товариство повідомило Страховика 04.03.2003 листом від цієї дати № 11/784 (вх. № 91 від 04.03.2003).
Пунктом 4.2.2 Договору страхування передбачено, що Страховик зобов'язується протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення усіх необхідних документів по своєчасному здійсненню страхової виплати або страхового відшкодування Страхувальнику.
У разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у 10-ти денний строк з моменту надходження усіх необхідних документів зазначених у пункті 6.3 Договору страхування.
Згідно із пунктом 6.3 Договору страхування страхове відшкодування виплачується на підставі страхового акта (аварійного сертифікату), який складається Страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі встановленою Страховиком. Страховий акт складається на підставі наступних документів:
- заяви про виплату страхового відшкодування;
- документів з компетентних органів, що підтверджують факт настання страхового випадку;
- документального обґрунтування розміру збитків (акт огляду транспортного засобу або висновку автотоварознавчої експертизи);
- інших документів або відомостей згідно з запитом Страховика, які необхідні для з'ясування причин та обставин події.
14.08.2003 Товариство направило на адресу Страховика копії документів по страховому випадку, який стався 28.02.2003 з автомобілем марки БМВ-Х5, які були отримані останнім 19.08.2003. Серед переліку цих документів були пояснення водіїв, які потрапили в ДТП Кальченко А.П. та Гаращенко В.А.; протокол про адміністративне правопорушення від 28.02.2003 Кальченко А.П.; схема ДТП; протокол огляду ДТП від 28.02.2003.
Відповідно до Акта № 97 автотоварознавчого дослідження автомобіля марки БМВ-Х5, Кримської юридичної агенції «ІНТЕРНОМІКОС»бюро судових експертиз від 12.03.2003, вартість матеріальних збитків, що завдані володільцю вказаного автомобіля внаслідок ДТП 28.02.2003, склала 33 066 грн. 05 коп. Вказана експертиза була проведена за заявою Страхової компанії.
За таких обставин справи первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити з наступних підстав.
Щодо зустрічного позову.
Відповідно до частини 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Із матеріалів справи вбачається, що Договір страхування було укладено сторонами 13.02.2003, тобто до набрання чинності ЦК України.
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно з умовами Договору страхування цей договір укладено між Страховиком та Страхувальником на підставі Правил «Добровільного страхування транспортних засобів».
Таким чином, Страхова компанія повинна була дізнатись про невідповідність Договору страхування Правилам страхування саме в момент укладення цього договору (13.02.2003).
Отже, на вказані спірні правовідносини щодо строку позовної давності поширюється дія ЦК УРСР, а тому посилання Страхової компанії на ЦК України є неправомірним.
Статтею 71 ЦК УРСР встановлений загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) в три роки.
Із зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 3.4 Договору страхування Страхова компанія звернулась до суду 09.11.2006, тобто після спливу строку позовної давності.
Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Аналогічне положення міститься у пункті 4 статті 267 ЦК України, згідно з яким сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (Товариством в судовому засіданні було заявлено про застосування строку позовної давності).
Доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності Страховою компанією не додано.
Щодо первісного позову.
З матеріалів справи вбачається, що страховий випадок стався 28.02.2003 о 22 год. 50 хв., а тому згідно з положенням 4.4.4 Договору страхування Товариство повинно було повідомити про це Страхову компанію у строк до 03.03.2003 до 22 год. 50 хв. (1 та 2 березня 2003 року вихідні дні). Проте, у порушення вказаного обов'язку Товариство повідомило Страхову компанію про настання страхового випадку лише 04.03.2003.
Стаття 26 Закону України «Про страхування» передбачає підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 5 частини 1 цієї статті такою підставою є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Зазначене положення кореспондується з пунктом 10.11 Правил страхування, відповідно до якого страхове відшкодування не виплачується, якщо про страхових випадок не було заявлено в установленому порядку і в строк, у зв'язку із чим не передбачається можливим визначити причину та розмір збитків.
Проаналізувавши положення зазначених норм суд зауважує, що вищевказаний припис Правил страхування не суперечить пункту 5 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування», а лише конкретизує його.
Розділом 7 Договору страхування передбачені загальні обмеження настання відповідальності Страховика та причини відмови у виплатів страхового відшкодування. Зокрема, страхове відшкодування не виплачується у випадку недотримання Страхувальником умов Договору страхування, а також у випадку несвоєчасного повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин, у зв'язку із чим не передбачається можливим визначити причину та розмір збитків (п. 7.1.3).
Таким чином, підстава для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування, якщо про страхових випадок не було заявлено в установленому порядку і в строк, може бути лише тоді, коли внаслідок цього порушення страхувальника не передбачається можливим визначити причину та розмір збитків.
Як вбачається з матеріалів справи причина настання ДТП встановлена постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 29.01.2004 року (ДТП сталося внаслідок порушення водієм автомобіля «Фольксваген»держ. номер 10673 КО Кальченком А.П. пункту 12.1 Правил дорожнього руху України), розмір збитків визначено Актом № 97 автотоварознавчого дослідження, яке відбулося за заявою Страхової компанії (вартість матеріальних збитків склала 33 066 грн. 05 коп.).
Товариством було надіслано Страховій компанії усі необхідні документи, які необхідні для складання страхового акта, перелік яких передбачений у пункті 6.3 Договору страхування, проте саме з вини Страхової компанії не був складений зазначений страховий акт.
Матеріали справи не містять належних доказів про те, що від Товариства вимагались якісь додаткові документи, необхідні для страхового відшкодування (доказів про те, що ці листи-вимоги було надіслано та вручено Товариству), та доказів про те, що ці документи не були вручені Страховій компанії.
Тому, відмова Страхової компанії від здійснення страхового випадку, є неправомірною.
Разом з тим, при визначенні ціни позову Товариством не була врахована франшиза, тобто частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Так, пунктом 2.4 Правил страхування передбачено, що умовами договору страхування може бути передбачена власна участь Страхувальника у відшкодуванні збитків (франшиза).
Пунктом 3.4 Договору страхування передбачена безумовна франшиза у розмірі 5 % від розміру завданих збитків на кожний застрахований об'єкт.
Слід зауважити, що відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування»договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Статтею 17 цього Закону передбачено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених положень Закону України «Про страхування»Страховою компанією були розроблені та зареєстровані Комітетом по справах нагляду за страховою діяльністю Правила страхування. Договір страхування був укладений на підставі зазначених Правил.
Відтак, Договір страхування не повинен суперечити Правилам страхування.
Однак, пункт 3.4 Договору страхування суперечить вимогам пункту 2.5 Правил страхування, останнім же передбачено, що франшиза встановлюється у вигляді фіксованої суми, яка не може бути меншою 5% від страхової суми, обумовленої договором.
Виходячи з аналізу пункту 2.4 Правил страхування умовами договорів страхування може бути передбачена франшиза, але якщо сторони вирішили, що франшиза застосовується, то в даному випадку її розмір не може суперечити пункту 2.5 Правил страхування, тобто бути менше 5% страхової суми, обумовленої договором страхування.
Враховуючи викладене суд визначає розмір франшизи керуючись Договором страхування з урахуванням положень пункту 2.5 Правил страхування.
Отже, франшиза складає: 18075 грн. 70 коп. (361 514 грн. (страхова сума за автомобіль марки БМВ-Х5) х 5 %).
Таким чином, сума страхового відшкодування, яку повинна сплатити Страхова компанія складає: 14990 грн. 35 коп. (33066 грн. 05 коп. (розмір заподіяних збитків) - 18075 грн. 70 коп. (розмір франшизи)).
Відповідно до статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта»(03150, м. Київ, вул. Тверська, 6, ідентифікаційний код 02308021) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»(95000, м. Сімферополь, проспект Кірова/пров. Совнаркомовский, 52/1, ідентифікаційний код 00153117) страхове відшкодування в сумі 14990 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 35 коп., 149 (сто сорок дев'ять) грн. 90 коп. державного мита та 53 (п'ятдесят три) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті первісного позову відмовити.
4. У зустрічному позові відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя
Сташків Р.Б.