Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 жовтня 2024 р. № 520/22471/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Владислава Єгупенка,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх), Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88008 м. Ужгород, пл. Народна, 4 ЄДРПОУ 20453063) від 08.08.2024 року № 963260846975. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, Майдан Свободи Держпром, 3й під'їзд, 2й поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 214 від 29.07.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021 р.; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 215 від 29.07.2024 р. з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022р.; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 216 від 29.07.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023 р.; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 217 від 29.07.2024 р., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024 р.
Відповідачі подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили, що у спірних правовідносинах вони діяли згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 13.06.2017р. № 1528/0/15-17 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови суду від 23.06.2017р. № 152-к позивача відраховано зі штату суду в зв'язку з виходом у відставку.
Згідно приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів», «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року N 3-1 Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 200/14891 (далі - «Порядок призначення») та на підставі заяви позивача, поданої особисто Шевченківському об'єднаному управлінню ПФУ у м. Харкові у серпні 2017р., останнє рішенням призначив позивачу виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці щомісяця, починаючи з 24.06.2017р.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020р. у справі № 520/11008/2020, у редакції Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2021 у справі № 520/11008/2020 ГУ ПФУ в Харківській області здійснено з 18.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі № 520/4855/24 було визнано протиправними дії Донецького апеляційного господарського суду щодо видачі позивачу Довідок «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 01.01.2021р.; 01.01.2022р.; 01.01.2023р.; 01.01.2024р., розрахованих виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. та - зобов'язано Донецький апеляційний господарський суд видати позивачу Довідки «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» станом на 01.01.2021р.; 01.01.2022р.; 01.01.2023р.; 01.01.2024р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено, відповідно, на 01.01.2021р. - 2270грн., на 01.01.2022 року - 2 481 грн., на 01.01.2023 року - 2 684 грн.; на 01.01.2024 року - 3028,00 грн.
Надалі на виконання вищезазначеного рішення суду Донецьким апеляційним господарським судом позивачу були надані довідки №№ 214 - 217 від 27.07.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за періоди, відповідно, 2021 - 2024 рр. 02.08.2024р.
Позивач через веб-портал ПФУ звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку довічного грошового утримання судді, надавши вищезазначені довідки №№ 214 - 217 від 27.07.2024 року.
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 08.08.2024р № 963260846975 позивачу відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
Відповідачем зазначено, що у здійсненні перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 з 01.01.2021, 01.01.2022,01.01.2023,01.01.2024 року у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір прожиткового мінімуму, з якого визначаються посадові оклади суддівської винагороди не змінювався і залишився на рівні 2102 грн.
Позивач вважає таке рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області та - бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання не законними, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ч.1 статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 2 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-4 ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб: з 1 січня - 2' 270 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2'481 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ встановлено у 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2' 684 грн.
Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028,00 грн.
Відповідно до довідок №№ 214 - 217 від 29.07.2024 року, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01.01.2021р. складає 255375,00 грн., в тому числі: посадовий оклад судді - 141875,00 грн. та доплата за вислугу років - 113500,00 грн.; станом на 01.01.2022р. складає 279112,50 грн., в тому числі посадовий оклад судді - 155062,50 грн. та доплата за вислугу років - 124050,00 грн.; станом на 01.01.2023р. складає 301950,00 грн., в тому числі посадовий оклад судді - 167750,00 грн. та доплата за вислугу років - 134200'00 rрн.; станом на 01.01.2024р. складає 340650,00 грн., в тому числі посадовий оклад судді - 189250,00 грн. та доплата за вислугу років -151400'00 rpн.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що саме на підставі вказаних довідок позивач просила здійснити їй перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, про що й було подано відповідну заяву.
Отже, позивач надала органу Пенсійного фонду довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, в яких зазначається суддівська винагорода у більшому розмірі, ніж ті відомості, на підставі яких їй було проведено нарахування щомісячного довічного грошового утримання у 2020 році.
Разом з цим, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області відмовлено позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наведених довідок про суддівську винагороду, через те, що оскільки після 18.02.2020 відповідного збільшення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідний посаді не відбувалось.
Суд зазначає, що зазначені довідки видані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у справі № 520/4855/24, у якій зазначені вірні дані задля розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Доказів зворотного органом Пенсійного фонду України не надано, а відтак вказані довідки мають бути взяті до уваги пенсійним органом з метою здійснення відповідного перерахунку згідно із заявою позивача.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Відповідачами не враховано, що Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.
Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Також відповідачами помилково не враховано сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 року у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 року у справі № 380/25627/21).
Зокрема, Верховний Суд сформулював такі правові висновки: - Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; зміна Законом України «Про Державний бюджет України» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Підсумовуючи викладене, доводи відповідачів про необхідність застосування положень Законів України Про Державний бюджет на 2021 - 2024 роки, які визначають прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн, та відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду, в яких визначена суддівська винагорода, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 - 2024 років, ґрунтуються на помилковому застосуванні наведених законодавчих норм та суперечать усталеній практиці Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 08.08.2024р № 963260846975 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
В пункті 38 постанови від 09.07.2021 у справі № 520/3435/19 Верховний Суд також наголосив на тому, що частина 4 статті 142 Закону № 1402-VIII, яка передбачає здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди діючого судді, не містить відповідні часові обмеження здійснення виплати за наслідками перерахунку, які у даному випадку фактично позбавляють особу на реалізацію права отримання належного розміру грошового утримання та пов'язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання саме зі зміною розміру складових суддівської винагороди.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Однак, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, відповідачі, в порушення приписів ст. 13 Закону № 1402- VIII, перелічених висновків Верховного Суду не врахували.
Відмова відповідачів у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача суперечить позиції ЄСПЛ, викладеній в п.23 рішення від 10.03.2011 (заява 10972/05) у справі «Сук проти України», відповідно до якої держава може ввести, призупинити або припинити виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, оскільки для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" суддівська винагорода судді, який працює на відповідній посаді, та умови перерахунку визначені безпосередньо законом, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача не передбачає права Пенсійного фонду діяти на власний розсуд.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява 33202/96, п.120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини", заява 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 08.08.2024 року № 963260846975 та зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 214 від 29.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 215 від 29.07.2024 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 216 від 29.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 217 від 29.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024 р.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 08.08.2024 № 963260846975.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 214 від 29.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 215 від 29.07.2024 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 216 від 29.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023; на підставі Довідки Донецького апеляційного господарського суду № 217 від 29.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,86 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 86 копійок), по 484,43 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 43 копійки) - з кожного окремо.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Владислав ЄГУПЕНКО