Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 жовтня 2024 р. Справа № 520/475/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача - Роман Лихачов, 10.10.2024 через систему Електронний суд звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просить суд зобов'язати суб'єкта владних повноважень Військову частину НОМЕР_1 протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали суду про розгляд заяви, подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі №520/475/24.
В обгрунтування заяви позивач вказує, що на виконання вищевказаного рішення суду, відповідач здійснив розгляд його рапорту по суті, однак листом №0501/2/1/118 від 03.06.2024 відмовив у його задоволенні з огляду на зміни в чинному законодавстві. Таким чином, на думку заявника, означена відмова є невиконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі №520/475/24.
Згідно з частиною третьою ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки ст. 382 КАС України не встановлений порядок розгляду заяви позивача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, тому розгляд вказаної заяви проведено у письмовому провадженні.
Дослідивши подане заяву, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі №520/475/24 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 в задоволенні рапорту на звільнення на підставі абзацу 8 п.п.г) п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", яка викладена у листі № 0501/2/1/1 від 01.01.2024. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , старшого солдата, майстер-номер обслуги 1 артилерійського взводу батареї 3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 з військової служби на підставі абзацу 8 п.п.г) п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", з прийняттям рішення з урахуванням висновків суду. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
Вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі набрало законної сили.
На виконання рішення суду командування військової частини НОМЕР_1 повторно здійснило розгляд рапорту ОСОБА_1 , старшого солдата, майстер-номер обслуги 1 артилерійського взводу батареї 3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 на звільнення з військової служби на підставі абзацу 8 п.п.г) п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". За результатом вказаного розгляду, яке оформлено листом від 03.06.2024 №0501/2/1/118, військова частина НОМЕР_1 відмовила у звільненні позивача на підставі абзацу 8 п.п.г) п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", оскільки 18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким було внесено зміни в тому числі до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому вказані підстави у рапорті для звільнення зазнали змін.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Крім того, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена також нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суд зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах унормовані приписами ст.382 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст.129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд прийшов до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом. Тобто зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Разом з тим, суд зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частинами 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
До суду позивачем не надано доказів відкриття виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів реалізації своїх прав, передбачених статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" та направлених на виконання судового рішення боржником на стадії виконавчого провадження. У зв'язку з чим підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі №520/475/24 відсутні.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ольга ГОРШКОВА