Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
14 жовтня 2024 року Справа № 520/26929/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони ( АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони ( АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони), в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, визначеної постановою КМУ від 17 вересня 2014 року № 460 в розмірі 11 892 гривень;
2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток за період проходження військової служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року);
3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за весь період військової служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року);
4) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та здійснити нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно за весь період військової служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року);
5) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на початок 2022, 2023 та 2024 років відповідно за законодавством України про Державний бюджет України на 2022, 2023 та 2024 роки відповідно;
6) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік;
7) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату надбавки за вислугу років на військовій службі за останній місяць служби в розмірі 660 гривень;
8) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачеві нарахування та виплату:
- одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, визначеної постановою КМУ від 17 вересня 2014 року № 460 в розмірі 11 892,00 гривень;
- грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток за весь період військової служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року);
- індексації грошового забезпечення за весь період військової служби військової служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року);
- компенсації за неотримане речове майно за весь період військової служби військової служби;
- грошового забезпечення із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на початок 2022, 2023 та 2024 років відповідно за законодавством України про Державний бюджет України на 2022, 2023 та 2024 роки відповідно;
- допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
- надбавки за вислугу років на військовій службі за останній місяць служби в розмірі 660,00 грн.
Оскільки в період з 30.09.2024 року по 11.10.2024 року суддя перебував на лікарняному, питання, передбачені частиною 1 статті 171 КАС України, вирішуються в перші дні виходу на роботу.
З приводу строку звернення до суду з даним позовом та клопотання позивача про його поновлення, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст. 1, 12 Закону України “Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття “заробітна плата» і “оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд в постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23, надаючи оцінку поняттям “грошова винагорода», “одноразова грошова допомога при звільненні» та “оплата праці» і “заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Проте, на момент виникнення спірних правовідносин, в частині, які виникли до 19.07.2022, ч. 2 ст. 233 КЗпП України діяла в редакції, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 року у справі №420/14777/22 та від 28.09.2023 по справі №140/2168/23.
Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 року по справі № 520/23721/21.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд в постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19.07.2022.
Отже, право позивача на звернення до суду відповідно до положень ч.2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) в частині спірних правовідносин, які виникли до 19.07.2022, не обмежене будь-яким строком.
Щодо строку звернення щодо вирішення спірних правовідносин, які виникли після 19.07.2022, суду зазначає наступне.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпПУ (в редакції від 19.07.2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Пунктом 1 Перехідних положень КЗпПУ визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, строк звернення до суду з позовною заявою щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у належному розмірі та вірно обрахованого грошового забезпечення, починаючи з 19.07.2022, закінчився 30.09.2023.
З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 21.09.2024 року шляхом направлення його поштою, тобто з пропуском тримісячного строку звернення, встановленого ч.1 ст. 233 КЗпПУ (в редакції з 19.07.2022).
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В клопотанні позивач просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом, який пропущений у зв'язку з проходженням служби у військовій частині НОМЕР_2 з 03 червня 2022 року по 08 лютого 2024 року, з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України з 28.08.2022 року по 10.10.2023 року, а також із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
Проте, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 2 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі № 380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі № 380/12913/21, від 4 серпня 2022 року у справі № 420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі № 360/4969/21.
З наданих разом з позовом документів судом встановлено, що з 03 червня 2022 року ОСОБА_1 був прозваний у ЗСУ на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» та проходив службу на посаді стрільця-електрика у підрозділах військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони ( АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 № 6066 від 20.10.2023 року, позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період часу з 28.08.2022 року по 10.10.2023 року.
Виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5044, №269280, а також виписним епікризом №13696 підтверджено, що в періоди з 31.08.2023 по 06.09.2023, з 07.09.2023 по 21.09.2023, з 11.10.2023 по 15.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Згідно довідки МСЕК серії АВ №1102221, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 21.03.2024 року.
Відповідно до витягу з наказу № 39 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.02.2024 року, солдата ОСОБА_1 з 08.02.2024 року виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення - за станом здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
У справі “Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У зв'язку з введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, проходженням позивачем військової служби у ЗС України з 03 червня 2022 року по 08 лютого 2024 року, перебуванням на стаціонарному лікуванні, встановленні ІІІ групи інвалідності, звільненням з військової служби за станом здоров'я, з метою забезпечення права на звернення до суду, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог та його поновлення.
Згідно частин 1 та 6 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Спір належить до юрисдикції адміністративних судів, має розглядатись в порядку адміністративного судочинства та підсудний Харківському окружному адміністративному суду.
Перешкоди для відкриття провадження в адміністративній справі відсутні, підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі немає.
Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено КАС України.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст. 94 КАС України).
Згідно ч.3 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до ч.3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Разом з позовом позивачем надано клопотання, в якому просив суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони ( АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони) надати до суду документальне підтвердження:
- кількості днів додаткових відпусток, що не були використані позивачем за період військової служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року) та надати розрахунок суми грошової компенсації за невикористані дні зазначених відпусток;
- розміру індексації грошового забезпечення позивача в період проходження служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року), а також підтвердити не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за цей період;
- факту не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року) із використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи на 2022-2024 роки, а також надати розмір неотриманого грошового забезпечення, внаслідок невикористання показників прожиткового мінімуму для працездатної особи на 2022-2024 роки;
- факту ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в період проходження служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року) а також розмір цієї суми коштів;
- факту ненарахування та невиплати позивачу допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік а також розмір цієї суми коштів.
Враховуючи обставини справи та з метою всебічного та повного розгляду справи, суд вважає необхідним витребувати у відповідача документи по справі.
Окремо суд зауважує, що відповідно до ч.9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Керуючись положеннями ст. ст. 19, 77, 80, 122, 123, 160-162, 171, 172, 241, 243, 248, 256-262 КАС України, суд, -
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, визначеної постановою КМУ від 17 вересня 2014 року № 460 в розмірі 11 892 гривень;
2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток за період проходження військової служби (з 19.07.2022 року по 08.02.2024 року);
3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за весь період військової служби (з 19.07.2022 року по 08.02.2024 року);
4) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та здійснити нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно за весь період військової служби (з 19.07.2022 року по 08.02.2024 року);
5) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на початок 2022, 2023 та 2024 років відповідно за законодавством України про Державний бюджет України на 2022, 2023 та 2024 роки відповідно;
6) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік;
7) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату надбавки за вислугу років на військовій службі за останній місяць служби в розмірі 660 гривень;
8) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачеві нарахування та виплату:
- одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, визначеної постановою КМУ від 17 вересня 2014 року № 460 в розмірі 11 892,00 гривень;
- грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток за весь період військової служби (з 19.07.2022 року по 08.02.2024 року);
- індексації грошового забезпечення за весь період військової служби військової служби (з 19.07.2022 року по 08.02.2024 року);
- компенсації за неотримане речове майно за весь період військової служби військової служби;
- грошового забезпечення із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на початок 2022, 2023 та 2024 років відповідно за законодавством України про Державний бюджет України на 2022, 2023 та 2024 роки відповідно;
- допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
- надбавки за вислугу років на військовій службі за останній місяць служби в розмірі 660,00 грн.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони ( АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони ( АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони) надати до суду документальне підтвердження:
- кількості днів додаткових відпусток, що не були використані позивачем за період військової служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року) та надати розрахунок суми грошової компенсації за невикористані дні зазначених відпусток;
- розміру індексації грошового забезпечення позивача в період проходження служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року), а також підтвердити не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за цей період;
- факту не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року) із використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи на 2022-2024 роки, а також надати розмір неотриманого грошового забезпечення, внаслідок невикористання показників прожиткового мінімуму для працездатної особи на 2022-2024 роки;
- факту ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в період проходження служби (з 03.06.2022 року по 08.02.2024 року) а також розмір цієї суми коштів;
- факту ненарахування та невиплати позивачу допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік а також розмір цієї суми коштів.
Повідомити відповідача про необхідність надати вказані документи протягом п'яти днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Зобов'язати відповідача у разі неможливості подання копій документів, які витребовує суд, або подання у встановлені строки, - повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Попередити відповідача, що відповідно до ч.8 ст. 80 КАС України, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Запропонувати відповідачу у разі невизнання адміністративного позову подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відзивом із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, відповідно до вимог ст.162 КАС України.
Запропонувати позивачу подати відповідь на відзив разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відповіддю із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді і доданих до неї доказів відповідачу - у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 163 КАС України.
Запропонувати відповідачу подати заперечення - у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі його подання позивачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 164 КАС України.
Роз'яснити особам, які беруть участь у справі, що вони мають права та обов'язки, визначені статтями 44, 45, 47, 131 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Адміністративна справа розглядається суддею одноособово відповідно до статті 32 Кодексу адміністративного судочинства України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі знаходиться за посиланням: http://adm.hr.court.gov.ua/sud2070/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Шевченко