Справа № 500/5314/24
16 жовтня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 6112,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача наявний податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 6112,85 грн (основний платіж). Відповідачем не вживаються заходи щодо погашення заборгованості самостійно. Так, як відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.
На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддею надіслано запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи про надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.
03.09.2024 на запит сформований судом засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №766358, згідно місце реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу за адресою вказаній у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_2 .
До суду повернувся конверт з ухвалою суду та довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням "повертається, за закінченням терміну зберігання".
Отже, судом здійснені передбачені КАС України, заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за закінченням встановленого строку зберігання», “адресат вибув», “адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №820/5676/17.
Відзиву у встановлений судом строк до суду не надходило.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.
ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 21.03.2007 по 23.02.2024 та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.
Як слідує з матеріалів справи, заборгованість по платежу єдиний податок з фізичних осіб виникла згідно поданої до податкового органу заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.03.2018 №д-4011/6 (звітний період з березня 2019 року по грудень 2019 року), відповідно до якої фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на підставі ст.298 ПК України обрала з 01.04.2018 спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зазначивши відповідно до п.291.4 ст.291 ПК України 2 групу платника єдиного податку та обравши 15 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати згідно ст.293 ПК України.
Отже, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 згідно ст.295 ПК України щомісячно була зобов'язана сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску в сумі 625,95 грн не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця у 2019 році. Однак, відповідачем залишилось фактично не сплачене узгоджене податкове зобов'язання починаючи з березня 2019 року по грудень (включно) 2019 року в сумі 6112,85 грн (включаючи переплату в розмірі 146,65 грн).
Заявлена в позовних вимогах сума податкового боргу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: довідкою про наявність податкового боргу станом на 12.08.2024 (арк. справи 9), розрахунком заборгованості (арк. справи 10), заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.03.2018 №д-4011/6 (арк. справи 13-15) та світлокопіями інтегрованої картки платника податків (арк. справи 16-17).
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
У ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначені зобов'язання платників податків, один з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий борг сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно п.295.1 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п.295.2 ст.295 ПК України).
Крім того, у відповідності до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідачу виставлялась податкова вимога "Ф" від 14.05.2019 №50490-54 (арк. справи 12), з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного норми статей 95 - 99 Податкового кодексу України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України.
Виходячи з норм статті 95 Податкового кодексу України податкова заборгованість платників податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у податкового органу через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Згідно з п.97.3 ст.97 ПК України, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Відповідно до пп. 97.4.3 п.97.4 ст.97 ПК України, особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 6112 (шість тисяч сто дванадцять гривень) 85 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46003 код ЄДРПОУ 44143637);
відповідач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );
Головуючий суддя Баб'юк П.М.