02 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4543/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену у рішенні (листі-відповіді) від 17.05.2024 р. вих.№6695, в наданні статусу членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 : Позивачці - ОСОБА_1 (та її дітям);
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати статус членів сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 : Позивачці - ОСОБА_1 (та її дітям)
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є вдовою загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , приймав безпосередню участь у бойових діях та загинув 24.11.2022 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Після смерті чоловіка, позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, однак отримала відмову, з посиланням на те, що військовослужбовець загинув у стані алкогольного сп'яніння, а тому права на отримання пільг, які надаються родині, позивачка не має. Вважає відмову відповідача протиправною, тому звернулась за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою судді від 15.07.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 34).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відмова була обґрунтована тим, що дія Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, загибель (смерть) яких сталася у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння. Звернув увагу на те що, у висновку Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи вих.№2562 від 07.09.2023 року вказано, що в крові ОСОБА_2 виявлено алкоголь в концентрації 2,55 г/дм3 та зазначив, що даний нещасний випадок не пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 - ОСОБА_2 , який відповідно до довідки №115 від 05.02.2023 року у період з 18 травня 2022 року по 22.11.2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) та загинув під час проходження військової служби внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.11.2022 року (а.с.15).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №1428 від 24.11.2022 чоловік позивачки загинув від отримання поєднаної тупої травми хребта, грудної клітини, живота, отриманої внаслідок зіткнення легкового автомобіля, у якому він знаходився, з іншим легковим автомобілем (а.с. 21-22).
Згідно витягу з Єдиного держаного реєстру досудових розслідувань від 24.11.2024 року по кримінальному провадженню №12000120000000990, 23.11.2024 року біля 13 год. 30 хв. на автодорозі Олександрівка - Кропивницький - Миколаїв, Кропивницького району Кіровоградської області військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючи автомобілем Peugeot 307, реєстраційний номер іноземного реєстрації НОМЕР_5 , рухаючись зі сторони м. Кропивницький в напрямку м. Бобринець допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем Skoda Oktavia, реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рухався у зустрічному напрямку. В результаті ДТП пасажир автомобіля Peugeot 307 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та пасажир автомобіля автомобілем Skoda Oktavia ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , загинули на місці пригоди (а.с. 23).
Згідно з витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №2496 від 17.07.2023), травма, одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті ОСОБА_2 - «ТАК», пов'язана із проходженням військової служби (а.с. 24).
Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області у справі №391/52/23 від 13.12.2023 р., залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07.02.2024 р., військовослужбовця ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 КК України, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 (а.с. 42-54).
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В подальшому позивач звернулась до відповідача із заявою щодо надання їй та її дітям статусу членів сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено у наданні такого статусу. Зазначено, що посвідчення на право користування пільгами, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993р6ку № 379 (зі змінами) «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби» та п.2 ст.3 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Дія вищезазначеного Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, загибель (смерть) яких сталася у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. У висновку Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи вих. № 2562 від 07.09.2023 року вказано, що у крові загиблого виявлено алкоголь в концентрації 2,55 г/дм3, тому підстав на отримання статусу члена сім'ї військовослужбовця, якій загинув чи пропав безвісти під час проходження військової служби, немає.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні дій, вказаних у заяві, позивач звернулася із цим позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд враховує таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-ХІІ установлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Відповідно до частини 3 статті 1, частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Судом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби в Збройних Силах України, та причина смерті, пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993, чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
За змістом статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється також на сім'ї військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Відповідно до частини 13 статті 14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» №379 від 28 травня 1993 року (далі по тексту - Постанова №379) установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 3 Постанови №379 підставою для видачі посвідчення є:
витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;
свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що смерть ОСОБА_2 пов'язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував на пасажирському сидінні легкового автомобіля, отже будь-яких дій, які б прямо чи опосередковано могли б бути пов'язані з настанням його смерті, не вчиняв.
Висновком експерта №1321 від 24.11.2022 лише констатовано перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, однак зазначене не знаходиться у причинному зв'язку з його смертю.
Матеріали справи не містять доказів, що витяг з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку від 17.07.2023 року №2496 скасований (нечинний), а відтак смерть (загибель) ОСОБА_2 пов'язана із проходженням ним військової служби.
Отже, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у видачі позивачці пільгового посвідчення є необґрунтованою.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач та діти загиблого мають право на отримання статусу членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
В силу положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленні ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям статусу членів сім'ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, викладену у листі від 17.05.2024 р. вих.№6695.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Разом з тим, задоволення повністю позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання ОСОБА_1 (та її дітям) статус членів сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , без перевірки суб'єктом владних повноважень дотримання усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов задоволенню не підлягає.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2024 року про надання їй та неповнолітнім дітям: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , 07.04.2009 року статусу членів сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду у даній справі.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваних дій.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 9).
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо встановлення ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям статусу членів сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, викладену у листі від 17.05.2024 р. вих.№6695.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2024 року про надання їй та неповнолітнім дітям: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 статусу членів сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО