11 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5168/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 )
про визнання протиправним та скасування рішення.
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 82, яким внесено зміни до наказу № 279 від 06.10.2022 року про анулювання та визнано недійсними абзацу 5 (виплата допомоги на поховання) та абзацу 8 (виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка покликається на те, що її чоловік, ОСОБА_2 , який проходив військову службу під час мобілізації та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя набув права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак такої допомоги не отримав. Відтак, позивачці мала бути виплачена така допомога після смерті чоловіка. Так само позивачка вказує, що їй мала бути виплачена допомога на поховання ОСОБА_2 . Наказом ТВО командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.10.2022 № 279 наказано, зокрема, виплатити членам сім'ї або близьким родичам допомогу на поховання у розмірі 11965 грн. та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказу МО України від 07.06.2018 року № 260 в розмірі місячного грошового забезпечення. Воднораз, після неодноразового направлення позивачкою заяв про виплату їй вказаних сум, наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 82 від 22 березня 2024 року було внесено зміни до Наказу № 279 від 06.10.2022 р., де абзац 5 (виплата допомоги па поховання) та абзац 8 (виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань) було анульовано та визнано недійсними. ОСОБА_1 вказує, що у такий спосіб відповідач протиправно позбавив її належних їй виплат як члена сім?ї загиблого військовослужбовця.
Ухвалою судді від 12 серпня 2024 року відкрите провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позовних вимог не визнав та у поданому відзиві на позовну заяву наголосив, зокрема, що у розпорядженні відповідача відсутні заява ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, що обумовило винесення спірного Наказу.
У поданій відповіді на відзив (поясненнях) позивачка доводи відповідача заперечила та підтримала раніше заявлені позовні вимоги.
Відповідач своїм правом подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між позивачкою та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що 19.02.2016 року складено відповідний актовий запис № 58.
З 12.06.2022 року ОСОБА_2 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію".
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що 15.09.2022 року складено відповідний актовий запис № 2535.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть причинами смерті матроса ОСОБА_2 стали: гостра крововтрата, вогнепальне проникаюче наскрізне поранення грудної клітки з ушкодженням серця, лівої легені.
Крім того, за фактом смерті матроса ОСОБА_2 наказом командира в/ч НОМЕР_4 від 09.09.2022 №875 було призначено спеціальне розслідування, за наслідками якого був виданий наказ командира в/ч НОМЕР_4 (з основної діяльності) від 16.09.2022 № 421 "Про результати службового розслідування за фактом смерті матроса ОСОБА_2 ", згідно якого визнано, що смерть військовослужбовця військової служби за мобілізацією матроса ОСОБА_2 , навідника 3-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 не пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби та сталась з вини військовослужбовця.
Наказом ТВО командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.10.2022 № 279 матроса ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, у такому наказі вказано, що смерть військовослужбовця не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Цим же Наказом урегульовано питання виплати належного ОСОБА_2 грошового забезпечення.
Так, наказано:
- виплатити членам сім'ї або близьким родичам допомогу на поховання у розмірі 11965 грн.
- виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,7 % від посадового окладу за військовим званням та надбавку за вислугу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у р місячного грошового забезпечення за період з 01 по 09 вересня 2022 року.
- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік. Відповідно до пункту 23.3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам, затвердженого наказ України від 07.06.2018 року № 260.
- виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказу МО України від 07.06.2018 року № 260 в розмірі місячного грошового забезпечення.
Підстава: Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , видане відділом державної реєстрації смерті у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Проте, Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22 березня 2024 року № 82 було внесено зміни до Наказу № 279 від 06.10.2022 р., де абзац 5 (виплата допомоги па поховання) та абзац 8 (виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань) було анульовано та визнано недійсними.
За твердженням відповідача, підставою для винесення такого Наказу стало ненадання позивачкою витягу на отримання одноразової допомоги на поховання та заяви на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Викладені обставини передували зверненню позивачки до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною друга статті 19 Конституції України зобов?язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні правовідносини виникли у зв?язку із винесенням відповідачем Наказу №82, яким внесено зміни до Наказу №279, що унеможливило отримання позивачкою- дружиною загиблого військовослужбовця - матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань як частини грошового забезпечення ОСОБА_2 та допомоги на поховання чоловіка.
Стосовно правомірності спірного Наказу в частині, якою із Наказу № 279 від 06.10.2022 року виключено абзац 5 щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 Розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам , затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі також - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пункт 7 Розділу XXIV Порядку №260).
Згідно із пунктом 9 Розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Воднораз, пунктом 1 Розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
За пунктом 2 вказаного Розділу Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Відповідач, обгрунтовуючи законність спірного Наказу, стверджує, що позивачкою не була подана заява про виплату їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на яку набув права ОСОБА_2 .
Проте, викладене спростовується наявними у матеріалах адміністративної справи копіями заяв позивачки про виплату їй належних ОСОБА_2 усіх видів грошового забезпечення від 28 жовтня 2022 року, 06 грудня 2023 року з доказами направлення таких заяв на адресу відповідача. Більше, у листі від 16 січня 2023 року №732/158 сам відповідач покликається на те, що заява ОСОБА_1 про виплату їй грошового забезпечення ОСОБА_2 була зареєстрована у військовій частині НОМЕР_2 за вх.№ 732/386 від 11 січня 2024 року.
У розумінні пункту 2 Розділу І Порядку №260 допомоги (у тому числі й на вирішення соціально- побутових питань) є складовою грошового забезпечення військовослужбовця.
Відповідачем не спростовано, що військовослужбовець ОСОБА_2 набув права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, однак не реалізував таке право за життя.
У свою чергу, позивачка як член сім?ї (дружина) загиблого військовослужбовця у встановлений законом строк звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошового забезпечення загиблого чоловіка.
За наведених обставин доводи відповідача про неподання заяви про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є неспроможними для обгрунтування правомірності спірного Наказу.
Щодо правових підстав для скасування Наказу №279 в частині виплати позивачці допомоги на поховання ОСОБА_2 суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» (далі - Постанова №829) військовим формуванням, Державній спеціальній службі транспорту та Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації сім'ям і батькам військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, постановлено надавати допомогу в проведенні поховання і компенсувати матеріальні витрати на ритуальні послуги та спорудження надгробків у розмірі п'яти прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Як стверджує відповідач, для отримання такої допомоги позивачці слід було надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть.
Воднораз, суд наголошує, що подання такого Витягу не передбачене жодним із нормативно-правових актів, якими урегульовані питання виплати допомоги на поховання військовослужбовця. Відповідач в обгрунтування своєї позиції наводить Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/2, якими встановлено, що після проведення державної реєстрації смерті видається свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. Проте, зазначена відповідачем норма стосується реєстрації смерті осіб, які не є військовослужбовцями.
Суд враховує разом із тим, що позивачкою до вищевказаних заяв додавалися копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , що на переконання суду є достатньою правовою підставою для підтвердження факту смерті військовослужбовця та виплати у зв?язку із цим допомоги на поховання, передбаченої Постановою №829.
Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування. Відповідно, адміністративний суд під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, має перевірити дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
З огляду на вищезазначене Верховний Суд у Постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Встановлені судом обставини у цій адміністративній справі свідчать про те, що відповідач при винесенні оскарженого Наказу №82 про внесення змін до Наказу № 279 від 06.10.2022 р., де абзац 5 (виплата допомоги па поховання) та абзац 8 (виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань) було анульовано та визнано недійсними, не дотримався вищевказаних критеріїв обгрунтованості рішення суб?єкта владних повноважень, що обумовлює висновок суду про визнання протиправним та скасування спірного Наказу в оскарженій позивачкою частині.
Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
В силу частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, при поданні адміністративного позову ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 121,20 грн, який належить присудити позивачці з бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачкою витрат з правничої допомоги до позовної заяви додані: договір про надання професійної правничої допомоги від 30 липня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та АО "Усатенко і Усатенко", за яким позивачці надана правнича допомога щодо аналізу законодавства та складення позовної заяви про визнання протиправним і скасування Наказу №82 (гонорар складає 3000 грн.) та квитанцію до прибуткового касового ордера №172 від 30 липня 2024 року про сплату позивачкою 3000,00 грн на користь АО «Усатенко і Усатенко».
З огляду на викладене і враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, суд дійшов висновку, що судові витрати позивачки на отримання професійної правничої допомоги є обгрунтованими, понесені реально, а отже - підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_2 № 82 в частині, якою анулювано та визнано недійсними абзац 5 (виплата допомоги на поховання) та абзац 8 (виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань) Наказу № 279 від 06.10.2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн та на отримання професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК