14 жовтня 2024 року № 320/16678/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товарисвта з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» до Вишгородської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товарисвто з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» з позовом Вишгородської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті у встановлений чинним законодавством строк рішення за клопотанням Товарисвта з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 3,7579 га, яка розташована по вулиці Набережній, 1, м. Вишгород, Київська обл., на 25 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій;
- зобов'язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні в межах місячного строку розглянути клопотання Товарисвта з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» №01/26 від 08.09.2021 щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 3,7579 га, яка розташована по вулиці Набережній, 1, м. Вишгород, Київська обл., на 25 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій та за результатами розгляду клопотання прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавста.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач зазначив про протиправну бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання в інтересах позивача №01/25від 17.06.2021 щодо отримання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 3,7579 га по АДРЕСА_1 на 25 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17.09.2021 позивачем подано клопотання до відповідача щодо отримання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 3,7579 га по АДРЕСА_1 на 25 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
До вказаного клопотання позивачем було надано копії наступних документів:
- графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
- кадастровий план земельної ділянки;
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.02.2021;
- виписка в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Виконавчим комітатом Вишгородської міської ради було направлено лист від 16.07.2021 №2-29/2079, яким було повідомлено позивача, що розгляд його клопотання буде винесено на чергове засідання сесії Вишгородської міської ради VIII скликання, яке відбудеться у серпні 2021 року.
Проте за вказаним клопотанням не було прийнято ні рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, а також і про відмову у його наданні.
08.09.2021 позивачем подано повторно аналогічне клопотання №01/26.
Виконавчим комітатом Вишгородської міської ради було направлено лист від 11.10.2021 №2-29/3037, яким було повідомлено позивача, що розгляд його клопотання буде винесено на чергове засідання сесії Вишгородської міської ради VIII скликання, яке відбудеться у жовтні 2021 року.
Однак за вкзаним клопотанням не було прийнято ні рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, а також і про відмову у його наданні.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з вимогами абзаці 1 частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до вимог частини третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частиною першою статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Частиною другою статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з вимогами частиною третьою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що юридичні особи на підставі клопотання, до якого додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, мають право отримувати в оренду земельні ділянки комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, прийнятим у місячний строк, про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки.
При цьому ухвалення позитивного рішення або надання мотивованої відмови у наданні відповідного дозволу є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 123 ЗК України, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає послідовні стадії.
Отже, всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення юридичної особи щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
За такого правового регулювання суд вважає, що бездіяльність органу місцевого самоврядування стосовно не надання у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, а тому може бути предметом судового оскарження.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 серпня 2019 р. у справі №0440/5781/18 та від 17 грудня 2018 р. у справі №509/4156/15-а.
Верховний Суд у постановах від 24 січня 2019 р. у справі № 806/2978/17, від 27 січня 2019 р. у справі №806/2981/17 та від 20 березня 2019 р. у справі №826/1106/16 зазначив, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 123 Земельного кодексу України.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2018 р. у справі №509/4156/15-а відступив від висновку, викладеного в постанові від 31 січня 2018 р. (справа № 814/741/16) та від 14 березня 2018 р. (справа № 804/3703/16), згідно з яким ненадання дозволу на розроблення проєкту землеустрою за відсутності мотивованої відмови у його наданні не є для особи перешкодою для виготовлення такого проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки.
Так, Верховний Суд у справі № 509/4156/15-а дійшов висновку, що згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа має право замовити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 р. у справі № 806/3095/17).
Використання особою права замовити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.
У справі, що розглядається, правовідносини є подібними. З тією лише різницею, що позивачем по справі є не фізична, а юридична особа, і йдеться про надання земельної ділянки в оренду, а не у власність. Водночас, механізм застосування правових гарантій, встановлених на випадок бездіяльності відповідного органу, який має повноваження надавати дозвіл на розробку відповідного проєкту землеустрою, є однаковий.
З огляду на це, суд вважає, що висновки Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2018 р. у справі №509/4156/15-а є релевантними і можуть застосовуватися у справі, що розглядається. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 березня 2019 р. у справі №826/1106/16.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Як зазначено вище, позивач звернувся до відповідача 17.06.2021 з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування на умовах оренди.
Проте, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем у встановлений частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк за результатами розгляду вказаних клопотання не були прийняті ані рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, ані рішення про відмову у наданні дозволів.
За наслідками судового розгляду встановлено, що Вишгородською міською радою були підготовлені відповідні проєкти рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою позивачу. Дані проєкти рішень не були прийняті у зв'язку з відсутністю необхідної кількості голосів депутатів «за». Про вказані обставини заявив відповідач у відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: «…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку... Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким...».
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідача - надати дозвіл або відмовити в його наданні, якщо для цього є законні підстави. Умови, за яких відповідач може відмовити у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, відповідач повинен прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою. За законом у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Суд при розгляді цієї справи не вбачає підстав для неврахування вищевикладеної правової позиції Верховного Суду, оскільки не встановлено підстав для відмови у наданні дозволу, які передбачені законом.
При цьому суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 123 ЗК України відповідач за наслідками розгляду клопотання міг прийняти рішення лише або про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про надання мотивованої відмови у його наданні. Приписи цієї норми не передбачають направлення проєкту рішення на довивчення.
Вищенаведене свідчить про те, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строків розгляду клопотання Товарисвта з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» №01/26 від 08.09.2021 щодо отримання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 3,7579 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Тому належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» №01/26 від 08.09.2021 щодо отримання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 3,7579 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій та за результатами розгляду клопотання прийняти відповідне рішення.
Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині протиправної бездіяльності міської ради, а наведені ним доводи не спростовані відповідачем.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що за звернення до суду з цією позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, і беручи до уваги результат вирішення спору щодо повного задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 2270,00 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Будь-яких інших документально підтверджених доказів понесення позивачем судових витрат, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради щодо порушення строків розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» №01/26 від 08.09.2021 щодо отримання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 3,7579 га, яка розташована по вулиці Набережній, 1, м. Вишгород, Київська обл., для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
Зобов'язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні розглянути клопотання Товарисвта з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» №01/26 від 08.09.2021 щодо отримання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 3,7579 га, яка розташована по вулиці Набережній, 1, м. Вишгород, Київська обл., для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій та за результатами розгляду клопотання прийняти відповідне рішення.
Стягнути з Вишгородської міської ради на користь Товарисвта з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТЕХНОПАРК» судові витрати в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.