14 жовтня 2024 року Київ № 640/35630/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і часткове скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач).
Просив суд:
- скасувати частково рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.11.2021 № 28943-29166/1-02/8-2600/1 (уточнення, вірний номер № 28942-29166/І-02/8-2600/1) у частині незарахування позивачу трудового стажу з 01.01.1993 по 30.06.1997;
- зобов'язати відповідача здійснити дії шляхом зарахування трудового стажу з 01.01.1993 по 30.06.1997 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу.
Просив також встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.
Ухвалою від 13.05.2024 цю справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не зараховано до його трудового стажу періоди роботи на відповідних посадах у період із 01.01.1993 по 30.06.1997 згідно із записами у трудовій книжці, оскільки у силу вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, у зв'язку із цим безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням вказаних періодів роботи.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву з копією пенсійної справи, в якому зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997, оскільки записи у трудовій книжці виконані з порушенням наказу від 29.07.1993 № 58. Зазначено також, що позивачу зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1997 по 31.12.2000 та з 01.02.2002 по 24.07.2002. також до страхового стажу зараховано періоди роботи в колгоспі з 28.10.1990 по 31.12.1990 та з 01.01.1990 по 31.12.1992.
Періоди роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997 не враховані при обчисленні страхового стажу, оскільки запис « 17» - некоректна інформація про переведення на роботу в КСП «Лан» (відсутні номер та дата наказу), та завірено печаткою СГК «Дубровський», а запис « 18» - неповна інформація про працевлаштування на роботу в КСП «Лан» (відсутні номер та дата наказу). Зазначили, що в архівних довідках від 20.08.2021 № 1-323 та від 20.08.2021 № 1-323/1, виданих КП «Трудовий архів Баранівського району» Житомирської області, за період роботи в 1990-1997 є інформація тільки про кількість відпрацьованих днів та заробітну платну, але відсутні дані про працевлаштування та звільнення. Таким чином, пенсію позивачу обчислено з урахуванням страхового стажу 33 роки 6 місяців 23 дні та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2002 по 31.10.2004, з 01.02.2005 по 31.10.2005, з 01.03.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 30.06.2008, з 01.03.2009 по 31.05.2009, з 01.03.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 30.06.2008, з 01.03.2009 по 31.05.2009, з 01.12.2009 по 30.06.2021. Розмір пенсії складає 7116,65 грн. У зв'язку з викладеним, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14.06.2021, що учасниками справи не заперечується та підтверджено матеріалами пенсійної справи.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі додаткових документів з місця роботи: довідки про реорганізацію колгоспу «Жовтнева перемога» в КСП «Жовтнева перемога», СГК «Дубрівський», КСП «Лан» та СГК «Діброва».
Не отримавши відповіді, позивач повторно звернувся зі зверненням до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням повідомити, чи враховані періоди роботи КСП «Лан» та СГК «Діброва» з 01.07.1997 по 03.07.2002; у колгоспі «Жовтнева перемога» з 28.06.1990 по 30.06.1997 згідно наданих 13.09.2021 архівних довідок.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 02.11.2021 № 28942-29166/І-02/8-2600/1, відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997, оскільки в трудовій книжці запис «17» - некоректна інформація про переведення на роботу в КСП «Лан» (відсутні номер та дата наказу), та завірено печаткою СГК «Дубровський»; запис « 18» - неповна інформація про працевлаштування на роботу в КСП «Лан» (відсутні номер та дата наказу).
В архівних довідках від 20.08.2021 № 1-323 та від 20.08.2021 № 1-323/1, виданих КП «Трудовий архів Баранівського району» Житомирської області, за період роботи в 1990-1997 є інформація тільки про кількість відпрацьованих людино-днів та заробітну платну, але відсутні дані про працевлаштування та звільнення.
Пенсію позивачу обчислено з урахуванням страхового стажу 33 роки 6 місяців 23 дні та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2002 по 31.10.2004, з 01.02.2005 по 31.10.2005, з 01.03.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 30.06.2008, з 01.03.2009 по 31.05.2009, з 01.03.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 30.06.2008, з 01.03.2009 по 31.05.2009, з 01.12.2009 по 30.06.2021. Розмір пенсії складає 7116,65 грн.
Натомість до страхового стажу зараховані періоди з 28.10.1990 по 31.12.1990 та з 01.01.1990 по 31.12.1992; з 01.07.1997 по 31.12.2000 та з 01.02.2002 по 24.07.2002.
Не погоджуючись із рішенням відповідача в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За визначенням у частині першій статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
За нормами частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За положеннями статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд зазначає, що лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі додаткових документів з місця роботи: довідки про реорганізацію колгоспу «Жовтнева перемога» в КСП «Жовтнева перемога», СГК «Дубрівський», КСП «Лан» та СГК «Діброва».
Не отримавши відповіді, позивач повторно звернувся зі зверненням до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням повідомити, чи враховані періоди роботи у КСП «Лан» та СГК «Діброва» з 01.07.1997 по 03.07.2002; у колгоспі «Жовтнева перемога» з 28.06.1990 по 30.06.1997 згідно наданих 13.09.2021 архівних довідок, на що тримав відповідь у формі листа від 02.11.2021 № 28942-29166/І-02/8-2600/1, відповідно до якого відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997, оскільки в трудовій книжці запис « 17» - некоректна інформація про переведення на роботу в КСП «Лан» (відсутні номер та дата наказу), та завірено печаткою СГК «Дубровський», а запис « 18» - неповна інформація про працевлаштування на роботу в КСП «Лан» (відсутні номер та дата наказу).
На підтвердження стажу роботи, що надає право на призначення пенсії, наявна трудова книжка НОМЕР_2 .
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 26.07.1978 ОСОБА_1 , позивач у період із 28.10.1990 по 30.06.1997 працював на відповідній посаді в колгоспі «Жовтнева перемога», що також підтверджено архівними довідками від 20.08.2021 № 1/323 та № 1-323/1.
Крім того, позивач стверджував, а відповідачем не спростовано, що записи у трудовій книжці, на які посилався відповідач, не відповідають оскаржуваному періоду, оскільки посилання на період трудового стажу, який не зарахований, міститься в записі « 16» (з 28.10.1990 по 01.07.1997), а не в « 17» (01.07.1997) і « 18» (01.07.1997) трудової книжки позивача. Записи « 17» та « 18» стосуються інших періодів роботи - після 01.07.1997, у той час як спірним є період із 01.01.1993 по 30.06.1997.
У той же час, у трудовій книжці міститься запис « 16» із посиланням на період роботи з 28.10.1990 по 01.07.1997, що охоплює спірний,
Отже, з огляду на наведена, суд уважає, що надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_2 містить належні та достатні відомості щодо періодів і виконуваної позивачем роботи, і тому позивачу не потрібно додатково підтверджувати довідками записи про спірні періоди роботи у періоди, які не були зараховані відповідачем.
Окремо суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи, які є документально підтвердженими.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах дійшов передчасного висновку про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стаж періодів роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , при призначенні з 14.06.2021 пенсії за віком згідно з наданими документами.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.01.1993 по 30.06.1997, відповідач у листі від 02.11.2021 № 28942-29166/І-02/8-2600/1 вказав, що ці періоди не враховані при обчисленні страхового стажу, оскільки запис « 17» - некоректна інформація про переведення на роботу в КСП «Лан» (відсутні номер та дата наказу), та завірено печаткою СГК «Дубровський», а запис « 18» - неповна інформація про працевлаштування на роботу в КСП «Лан» (відсутні номер та дата наказу). Зазначили, що в архівних довідках від 20.08.2021 № 1-323 та від 20.08.2021 № 1-323/1, виданих КП «Трудовий архів Баранівського району» Житомирської області, за період роботи в 1990-1997 є інформація тільки про кількість відпрацьованих днів та заробітну платну, але відсутні дані про працевлаштування та звільнення. Таким чином, пенсію позивачу обчислено з урахуванням страхового стажу 33 роки 6 місяців 23 дні та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2002 по 31.10.2004, з 01.02.2005 по 31.10.2005, з 01.03.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 30.06.2008, з 01.03.2009 по 31.05.2009, з 01.03.2006 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 30.06.2008, з 01.03.2009 по 31.05.2009, з 01.12.2009 по 30.06.2021.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , підтверджено період роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997, про що свідчить запис « 16» (з 28.10.1990 по 01.07.1997).
Достовірність наведених записів сумніву не викликає, оскільки періоди такої роботи також підтверджені архівними довідками від 20.08.2021 № 1/323 та № 1-323/1.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи), прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
За нормами пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
За пооженнями пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Із аналізу наведених положень убачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом із тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
У подальшому наведені норми були перенесені до Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Крім того, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Ураховуючи зазначене, суд уважає відмову відповідача протиправною, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.
У свою чергу, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати, як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи та, відповідно, перерахунку цього стажу з подальшим перерахунком та виплатою пенсії, починаючи з дати призначення пенсії за віком.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а неправильність записів чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Окрім цього відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними, а також не звернув увагу на хронологію подій трудової діяльності позивача включно до запису № 17.
Суд також зазначає, що незарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд уважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу.
З метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладене у формі листа від 02.11.2021 № 28942-29166/І-02/8-2600/1 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 з 01.01.1993 по 30.06.1997.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача відповідні періоди роботи та здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням періодів страхового стажу, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За змістом частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , а також провести розрахунок загального (страхового) стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням періодів страхового стажу з 01.01.1993 по 30.06.1997 та з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні, та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.06.2021 (з дати призначення пенсії).
Ураховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
За правилами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.
Разом із тим, слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у цій справі не буде виконано відповідачем.
Відтак, підстав для зобов'язання встановити судовий контроль суд не вбачає.
У силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем згідно з квитанцією від 01.12.2021 № 39924 судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у формі листа від 02.11.2021 № 28942-29166/І-02/8-2600/1, в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 з 01.01.1993 по 30.06.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1993 по 30.06.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести розрахунок загального (страхового) стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням періодів страхового стажу з 01.01.1993 по 30.06.1997 та з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні, та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.06.2021 (з дати призначення пенсії).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.