14 жовтня 2024 року № 320/11784/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановлення інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановлення інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01. 2021, з урахуванням раніше виплаченої суми, у розмірі - 200 750,00 грн, як суму різниці між фактично виплаченою одноразовою грошовою допомогою за встановлення інвалідності ІІІ групи та розміром одноразової грошової допомоги, що підлягає сплаті на корить ОСОБА_1 за встановлення інвалідності ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, а відтак має право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 -XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з огляду на встановлення позивачу групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.
З огляду на викладене представник відповідача вважає, що Міністерство оборони України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач є учасником бойових дій, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Після чого йому первинно було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, так, пов'язане з виконанням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії НОМЕР_1 від 20.03.2019. У зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності йому було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 480250,00 грн.
Під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, травма, яка пов'язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ 1075301 від 20.03.2021.
З огляду на викладене позивач, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року.
Листом від 28.07.2021 №6/В3/1 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у наведеному вище розмірі з огляду на зміну групи інвалідності позивача у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.
Позивач звертає увагу на те, що встановлення при повторному огляді більшого відсотка втрати працездатності та встановлення інвалідності вищої групи є підставою для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2021, виходячи із розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення ІІ групи інвалідності.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до приписів статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 -XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Положеннями статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ).
Положеннями статті 162 Закону № 2011-XII передбачений розмір одноразової грошової допомоги, який визначається залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності.
Так, в силу приписів пункту «б» частини першої статті 162 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (частина друга статті 162 Закону № 2011-XII).
Частиною третьою статті 163 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
За змістом частини четвертої цієї статті якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Відповідно до положень частини дев'ятої статті 163 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень наведеної вище норми Закону № 2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Аналізуючи наведені вище норми суд дійшов висновку, що Закон № 2232-ХІІ та Порядок № 975 передбачають обмеження, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком, який обчислюється з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Аналогічна правова позиція висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 в адміністративній справі № 806/2187/18 та 10.05.2023 в адміністративній справі № 240/10064/19.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачу первинно було встановлено ІІІ групу 20.03.2019 відповідно до довідки МСЕК серії АВ №1033782, тоді як 20.03.2021 під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 1075301. Отже, з моменту первинного встановлення групи інвалідності позивачу сплинуло понад дворічний строк.
Вказані обставини позивачем та відповідачем не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи документами наданими сторонами.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат суду не надано, судові витрати компенсації не підлягають.
Керуючись статтями 9,14,72-77,90,139,143,205,242-246,250,255 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.