11 жовтня 2024 року № 320/13872/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправну бездіяльність відповідача в частині порушення вимог статей 40 Конституції України та статей 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме:
- не надання обґрунтованої письмової відповіді на його звернення від 06.02.2023, що порушує вимоги статті 40 Конституції України;
- не надання інформації про суть прийнятих рішень відносно звернення, направленого позивачем в установленому Законом порядку до відповідача 06.02.2023, що є порушенням статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;
- не проведення розгляду і вирішення питань звернення у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України надати обґрунтовану письмову відповідь на звернення від 06.02.2023 з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Конституції України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.02.2023 він звернувся до відповідача з письмовим зверненням, проте станом на 20.03.2023 відповіді на звернення надано не було, що є порушенням статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що звернення позивача від 06.02.2022 було розглянуто та листом від 07.06.2023 було надано відповідь.
Відповідачем подано клопотання про заміну належного відповідача, проте суд залишає його без розгляду з огляду на те, що вказане клопотання не підписане.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
06.02.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою, на підставі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», в якій просив надати відповідь про причини які перешкоджають або унеможливлюють виконання рішення суду № 640/778/22 від 29.07.2022 та вжити передбачених законом заходів щодо його виконання.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305719302365 вказана заява позивачем була надіслана 09.02.2023, а отримана відповідачем 09.02.2023.
Підставою звернення з даним позовом є те, що станом на березень 2023 року (час подання позову) позивачем не було отримано відповідь на подану заяву від 06.02.2023.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (частина перша статті 5 Закону №393/96-ВР).
Частиною першою статті 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
При цьому, забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення (частина 2 статті 7 Закону №393/96-ВР).
Приписами статті 18 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, на одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви чи скарги, що кореспондує встановленому у статті 19 даного Закону обов'язку державного органу письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Статтею 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити доводи скарги, невідкладно вжити заходів щодо відновлення порушених прав, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону №393/96-ВР та повідомити особу про наслідки розгляду.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі К/9901/55029/18.
Судом встановлено, що 06.02.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою, на підставі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», в якій просив надати відповідь про причини які перешкоджають або унеможливлюють виконання рішення суду від 29.07.2022 у справі № 640/778/22 та вжити передбачених законом заходів щодо його виконання.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305719302365 вказана заява позивачем була надіслана 09.02.2023, а отримана відповідачем 09.02.2023.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 640/778/22, позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням II групи інвалідності під час повторного огляду МСЕК з 17.10.2017, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.07.2021 № 118.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності II групи під час повторного огляду внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з урахуванням раніше виплаченої суми відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень на вказане рішення суду відповідачем було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2023 апеляційну скаргу залишено без руху. А ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2023 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 640/778/22 відмовлено.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.03.2023 № 5/с, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до матеріалів справи листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 07.06.2023 № 423/ВихЗВГ/1324 надано відповідь позивачу на його заяву. Вказаний лист надіслано на адресу позивач 07.06.2023, що підтверджується відповідним реєстром відправлень № 76.
Таким чином, з матеріалами справи встановлено, що на звернення позивача від 06.02.2023, яке було отримано 09.02.2023, відповідачем було надано відповідь лише 07.06.2023, що є порушенням статті 20 Закону №393/96-ВР.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовній вимоги в частині порушення строків надання відповіді на заяву є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте решта позовних вимог не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що відповідачем все ж таки надано відповідь на звернення позивача від 06.02.2023 та надано інформацію по суті вирішеного питання щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Отже позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 06.02.2023 в межах строків, визначених статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.