11 жовтня 2024 року № 320/12871/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо:
- не проведення розгляду звернення позивача від 18.11.2022 у встановлені строки згідно з вимогами статті 40 Конституції України та статті 20 Закону України «Про звернення громадян»;
- ухилення від розгляду звернення позивача від 18.11.2022 шляхом безпідставної передачі розгляду заяви іншому органу всупереч вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;
2. зобов'язати відповідача об'єктивно, всебічно розглянути звернення позивача від 18.11.2022 і письмово повідомити про результати розгляду заяви по суті порушеного питання.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.11.2022 та 29.12.2022 він звертався до відповідача з письмовими зверненням, проте відповіді на звернення отримано не було, що є порушенням статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
Також позивач вказує, що відповідач протиправно передав вказані вище звернення на розгляд іншому органу всупереч вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що звернення позивача від 18.11.2022 було відповідно до положень статті 5 Закону України «Про звернення громадян» було передано до Міністерства оборони України, оскільки запитувана позивачем інформація не належить до роз'яснення саме відповідачем.
Позивач, в свою чергу, подав відповідь на відзив у якій підтримав вимоги позовної заяви та просив суд задоовльнити позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
18.11.2022 позивач звернувся до відповідача з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив роз'яснити зміст правової норми (тлумачення) - «відпала потреба в його використанні», яка міститься в п. 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою КМ України № 1081 від 03.08.2006 (далі - Порядок № 1081).
23.11.2022 відповідач листами № 17-22/452 та № Я-3742/26-22/2 повідомив позивача, що його звернення не відповідає вимогам до запиту на інформацію, містить по суті прохання надати відповідні роз'яснення, тому не може бути розглянутим відповідно до Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 (далі - Закон № 393/96-ВР) і відповідно до вимог частини третьої статті 7 Закону № 393/96-ВР надіслано Міноборони 23.11.2022 за № Я-3742/26-22/2.
Міноборони листом від 19.12.2022 № 370/2/9683 повідомило позивача, що відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМ України від 26.11.2014 № 671 (у редакції Постанови КМ України від 19.10.2016 № 730) до повноважень Міністерства оборони України не належить функція здійснення офіційного тлумачення постанов Кабінету Міністрів України.
29.12.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням розглянути його звернення від 18.11.2022.
06.01.2023 відповідач листом № Я-89/26-23/2 повідомив, що його звернення не відповідає вимогам до запиту на інформацію, відповідно до вимог частини третьої статті 7 Закону № 393/96-ВР надіслано Міноборони для надання відповіді.
Міноборони листом від 30.01.2023 № 370/2/626 повідомило позивача, що до повноважень Міністерства оборони України не належить функція здійснення офіційного тлумачення постанов Кабінету Міністрів України.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно статтею 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Інформація, згідно із статтею 10 цього Закону № 2657-XII, поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.
Стаття 17 Закону № 2657-XII встановлює, що: 1. Правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. 2. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань. 3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно із статтею 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, із аналізу вказаних правових норм слідує, що запитувана інформація повинна бути вже створена та знаходитись на матеріальних, електронних чи інших носіях.
Позивач в свою чергу просить роз'яснити правові норми, зазначені у Порядку № 1081. Тобто, роз'яснення, яке просить надати позивач, ще має бути тільки створене та відображене на паперових, електронних і інших носіях, а відтак, запит на отримання публічної інформації позивача від 18.11.2022 належить розглядати в світлі статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Судом встановлено, що поданий позивачем запит від 18.11.2022 щодо роз'яснення пункту 11 Порядку № 1081 за своєю суттю є заявою (клопотанням).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 231 цього Закону.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правничу допомогу».
Статтею 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Приписами статті 18 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:
- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
- знайомитися з матеріалами перевірки;
- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно з статтею 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.
Статтею 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити доводи скарги, невідкладно вжити заходів щодо відновлення порушених прав, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону №393/96-ВР та повідомити особу про наслідки розгляду.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі К/9901/55029/18.
Судом встановлено, що 18.11.2022 позивач звернувся до відповідача з запитом, в якому просив роз'яснити зміст правової норми (тлумачення) - «відпала потреба в його використанні», яка міститься в п. 11 Порядку № 1081.
Факт отримання вказаного звернення позивача, відповідачем не заперечується.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповіді на запит позивачу надано не було, оскільки звернення не відповідало вимогам до запиту на інформацію та містить по суті прохання надати відповідні роз'яснення, тому надіслано до Міністерства оборони України.
В свою чергу Міністерство оборони України листом від 19.12.2022 № 370/2/9683 повідомило позивача, що відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМ України від 26.11.2014 № 671 (у редакції Постанови КМ України від 19.10.2016 № 730) до повноважень Міністерства оборони України не належить функція здійснення офіційного тлумачення постанов Кабінету Міністрів України.
Дослідивши поданий позивачем 18.11.2022 запит на отримання публічної інформації, суд встановив, що він фактично є заявою (клопотанням) в розумінні статті 3 Закону №393/96-ВР, а саме звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів.
Подана позивачем запит (заява) від 18.11.2022 відповідає вимогам статті 5 Закону №393/96-ВР.
Отже ненадання відповідачем відповіді позивачу на його звернення від 18.11.2022 є порушенням статті 20 Закону №393/96-ВР щодо строків розгляду.
Посилання відповідача на те, що звернення позивача було переадресовано до Міністерства оборони України на підставі ст. 5 Закону №393/96-ВР, суд вважає необґрунтованим, оскільки надання роз'яснення щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України належить в першу чергу до того органу, який цю постанову видав, тобто на Кабінет Міністрів України.
Крім того, Міністерство оборони України у листі від 19.12.2022 № 370/2/9683 повідомило позивача, що функція офіційного тлумачення постанов Кабінету Міністрів України не належить до його повноважень, в силу Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМ України від 26.11.2014 № 671.
Про вказаний лист Міністерства оборони України від 19.12.2022 № 370/2/9683 позивачем було повідомлено під час подання листа від 29.12.2022 з проханням повторно розглянути його звернення від 18.11.2022.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо несвоєчасного розгляду звернення (запиту) ОСОБА_1 від 18.11.2022 у встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строк та передачі розгляду заяви іншому органу всупереч вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян».
3. Зобов'язати Секретаріат Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул.. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ відсутній) розглянути звернення (запит) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.11.2022 та письмово повідомити про результати розгляду по суті порушеного питання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.