11 жовтня 2024 року № 320/2567/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний суд ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 914110116566 від 09.12.2021 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 17.07.2020 № 04-520 в розмірі 82 % щомісячної грошової винагороди судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Позовні вимоги мотивовані незгодою з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-рп/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, яким було введено диференціацію у визначенні розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де проти позову заперечував, посилаючись на те, що відсутність підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки з 18.02.2020 не відбулось зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Крім того, відповідач зауважив, що рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано неконституційним пункт 25 розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не містить положень щодо порядку його виконання.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши позовну заяву та додані матеріали, відзив на позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є суддею у відставці та з 2015 року отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82 відсотки щомісячної грошової винагороди діючого судді.
Станом на день подання позовної заяви перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
У зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, позивачка звернулася 02.12.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучила довідку від 17.07.2020 № 04-520, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Донецькій області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 914110116566 від 09.12.2021 позивачці відмовлено у перерахунку з тих підстав, що з 18.02.2020 (дата прийняття Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020) не відбулися зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому право на проведення перерахунку у позивача відсутнє.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, позивачка звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (стаття 130 Конституції України).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з положеннями частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIII).
В силу положень частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з тим, розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, відповідно до приписів пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У силу приписів статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні положення закріплені в частині другій статті 152 Конституції України.
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, втратили чинність з 18.02.2020, а отже саме з цієї дати Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, враховуючи принцип дії закону в часі, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII виникає у такої особи з 19.02.2020, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачка як суддя у відставці з 19.02.2020 набула право на перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до приписів статті 135 та пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
За наведених обставин твердження відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є необґрунтованими.
Суд також звертає увагу відповідача на те, що відсутність порядку виконання рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № № 2-р/2020, роз'яснень щодо застосування норми закону, яка визнана неконституційною, та підзаконних нормативно-правових актів, що визначають механізм її реалізації, не є підставою для позбавлення особи права на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до положень чинного законодавства.
Так, згідно з положеннями статті 97 Закону України "Про Конституційний суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII, встановлення у рішенні порядку його виконання є правом Конституційного Суду, а не його обов'язком.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 № 15-рп/2000, незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У свою чергу стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачці як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою, у розмірі 82 відсотків, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.
Ураховуючи, що алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України під час здійснення перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці чітко визначений чинним законодавством, суд вважає, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити вказані дії не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з суддівської винагороди, розмір якої визначений у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично сплачених сум.
Разом з тим, на час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою статті 142 цього Закону визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
За такого правового регулювання, на переконання суду до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Отже, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою цієї норми.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20, від 15.02.2022 у справі № 340/161/21 та від 02.08.2022 у справі № 620/6361/20, від 11.04.2023 у справі № 200/8353/20-а та від 09.05.2023 у справі № 580/112/21, від 21.09.2023 у справі № 340/645/21, від 09.11.2023 у справі № 340/5809/20.
Також у вказаних вище постановах Верховний Суд дійшов наступного висновку:
«Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону № 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді».
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відсоткового розміру 82%.
Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується наявним у справі платіжним документом.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 914110116566 від 09.12.2021.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 17.07.2020 № 04-520, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.