про відмову в ухваленні додаткового судового рішення,
встановленні судового контролю, роз'ясненні судового рішення
11 жовтня 2024 року №640/19379/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, встановлення судового контролю, ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, яке набрало законної сили, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Ірпінської міської ради Київської області від 29.05.2018 № 3777-51-VІІ «Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 ».
Зобов'язано Ірпінську міську раду Київської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (власників будинків за адресою: АДРЕСА_1 та 12-А) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0162 га за адресою: АДРЕСА_1 у власність для обслуговування житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та 12-А із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.
08.07.2024 року до суду надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 , в якій останній просить суд:
- здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення Київського окружною адміністративного суду від 25 червня 2021р. по справі № 640/19379/18 (перевірній виконання) щодо розгляду заяв позивачів з врахуванням встановленого судом правонаступництва;
- роз'яснити судове рішення по справі щодо його виконання в частині повторною розгляду заяви (власників будинків за адресою: АДРЕСА_1 та 12-А) ОСОБА_6 та правонаступниці ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0162 га за адресою: АДРЕСА_1 у власність для обслуговування житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та 12-А із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням висновків суду та/або за необхідності винести додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 640/19379/18.
Згідно з частиною третьою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, оскільки рішення суду від 25.06.2021 у цій справі було ухвалено за результатами розгляду справи у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження, а необхідності у розгляді питання роз'яснення судового рішення, встановлення судового контролю, ухвалення додаткового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи суд не вбачає, тому заяву про роз'яснення судового рішення, встановлення судового контролю, ухвалення додаткового рішення розглянуто в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Заява про роз'яснення судового рішення не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд, при вирішенні поданої заяви, враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18, яка полягає у такому.
Необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко збігаються з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Аналогічний підхід щодо вирішення питання про роз'яснення судового рішення застосовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.03.2020 про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі № 240/4946/18.
Відповідно до абзацу 3 резолютивної частини рішення суду від 25 червня 2021 року судом визначено зобов'язати Ірпінську міську раду Київської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (власників будинків за адресою: АДРЕСА_1 та 12-А) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0162 га за адресою: АДРЕСА_1 у власність для обслуговування житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та 12-А із прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.
Суд наголошує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у цій справі є зрозумілим та підстав для його роз'яснення немає.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 убачається, що позивач фактично просить роз'яснити порядок виконання судового рішення, тобто вирішити питання (нові вимоги або невирішені вимоги), які не стосуються роз'яснення судового рішення в розумінні статті 254 КАС України.
Крім того, з тексту заяви та додатків до неї вбачається, що насправді у позивача не виникає труднощів у розумінні ухваленого у цій справі рішення суду та подання вказаної заяви обумовлено не нечіткістю судового рішення за змістом (тобто, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання), а зумовлено тим, що позивача не задовольнили результати повторного розгляду його заяви.
Стосовно встановлення судового контролю суд зазначає таке.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 згаданої норми КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З цього приводу суд врахував висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 18.02.2021 у справі №813/5500/14, які обов'язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
З аналізу зазначених норм законодавства Верховний Суд у вказаному рішенні дійшов висновку, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом.
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.
При цьому, судом встановлено, що 09 травня 2024 року сорок першою сесією восьмого скликання Ірпінської міської ради Київської області прийняте рішення № 3255-41-VІІІ за результатами повторного розгляду заяви громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок відмовила у наданні такого дозволу.
Тобто, відповідач повторно розглянув заяву та прийняв рішення.
Суд зауважує, що доводи позивача щодо невиконання судового рішення зводяться до незгоди з результатами такого повторного розгляду заяви.
Інших доводів на підтвердження наявності підстав для встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення подана позивачем заява не містить.
Суд акцентує увагу, що нове рішення відповідача від 09 травня 2024 року № 3255-41-VІІІ за результатами повторного розгляду заяв про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не були предметом минулого судового процесу, суд не досліджував відповідне рішення та не надавав йому оцінку.
Як вже зазначалося вище, відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, згідно з вказаною статтею судовий контроль за виконанням судового рішення передбачає зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення; можливість накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду звіту; розгляд позовних заяв в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, з урахуванням конкретних обставин та необхідності у здійсненні такого судового контролю.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16.
З урахуванням наведеного суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв'язку із чим у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Стосовно клопотання позивача в частині ухвалення додаткового судового рішення суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Наведений перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення, є вичерпним.
Суд, що прийняв рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі, у том самому порядку, що й судове рішення.
Процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог до судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача, наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати. Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення, оскільки воно є його невід'ємною складовою.
З матеріалів клопотання важко встановити яке саме додаткове рішення позивач просить ухвалити суд та на яких підставах.
Проте, з аналізу матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що судом було ухвалено рішення щодо кожної заявленої позовної вимоги, визначено спосіб виконання судового рішення та вирішено питання про судові витрати.
Отже, заява позивача про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтувань щодо наявності реальних підстав згідно з статтею 252 КАС України для прийняття такого рішення.
За наведених обставин суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат чи встановлення способу виконання судового рішення, оскільки судом уже були вирішені відповідні питання під час прийняття рішення за результатами розгляду даного адміністративного позову, що відображено в мотивувальній частині рішення від 25 червня 2021 року, а отже відповідна заява позивача не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про роз'яснення ухваленого Київським окружним адміністративним судом від 25 червня 2021 року, встановлення судового контролю та для ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись статтями 248, 252, 254, 382 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, встановлення судового контролю, ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.