ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б тел. 230-31-34
12.03.2007р.
м. Київ
№ 23/544-А
13:00
За позовом Концерну "Міські теплові мережі"
До 1) Кабінету Міністрів України 2) Національної комісії регулювання електроенергетики України
Предмет
адміністративного
позову
скасування постанов та зобов'язання забезпечити відшкодування збитків
Судді Демидова А.М.- головуюча
Смірнова Л.Г.
Дідиченко М.А.
Секретар судового засідання Чушко О.В.
Представники:
від позивача - Саржанська О.А. - представник по довіреності
Литвиненко Ж.М. - представник по довіреності
від відповідача 1 - Островська О.В. - начальник відділу представництва інтересів держави в судах
від відповідача 2 - Чуб Т.Є. - головний спеціаліст-юристконсульт
Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12.03.2007 р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
Концерн «Міські теплові мережі»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України та Національної комісії регулювання електроенергетики України про:
- скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року № 605 "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»;
- скасування Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 8 червня 2006 року № 736 «Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій та котелень суб'єктів господарювання, у тому числі блочних (модульних) котелень»;
- зобов'язання Кабінету Міністрів України забезпечити відшкодування збитків, які виникли внаслідок прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 р. № 605, Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.12.2005 р. № 1272, Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.03.2006 р. № 396, Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 08.06.2006 р. № 736 у розмірі 13 693 129,44 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2006 р. колегією суддів відкрито провадження у справі за № 23/544-А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2007 р. закінчено підготовче провадження у справі № 23/544-А та призначено справу до судового розгляду на 14.02.2007 р.
Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі, документи та інші матеріали.
До матеріалів справи представниками сторін подано пояснення по суті спору та додаткові письмові докази і заперечення.
Судові засідання відкладалися ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.12.2006р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2007р. закінчено підготовче провадження у справі № 23/544-А та призначено справу до судового розгляду на 14.02.2007р. Розгляд справи, призначений на 14.02.2007 р., не відбувся у зв'язку з хворобою судді Смірнової Л.Г.
В судовому засіданні 12.03.2007р. відбулися судові дебати, після нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Доводи позивача на підтвердження його правової позиції полягали у наступному.
29.04.2006р. Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», згідно з якою Національна Комісія регулювання електроенергетики України (далі -НКРЕ України) у визначеному законодавством порядку повинна встановити граничні рівні цін за 1 000 метрів кубічних реалізованого природного газу населенню, бюджетним організаціям та підприємствам комунальної теплоенергетики з урахуванням податку на додану вартість і збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу, тарифів на його транспортування та постачання.
На виконання п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 605, 08.06.2006р. НКРЕ України прийнято постанову № 736 «Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій та котелень суб'єктів господарювання у тому числі блочних (модульних) котелень»(далі -Постанова НКРЕ № 736).
Позивач у адміністративному позові зазначає, що прийнявши вищевказані нормативні акти, відповідачі порушили права та інтереси як юридичних осіб -комунальних підприємств, так і права та інтереси населення України у сфері публічно-правових відносин. Порушення полягали у нанесені збитків позивачу у розмірі 13 693 129,44 грн. через непередбачуване підвищення вартості основного для позивача палива, що не могло не призвести до зниження якості послуг позивача.
Позивач вказує на те, що відповідно п. 8 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету. А у п. 4 ст. 31 зазначено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Також, позивач зазначає про те, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України та постанова НКРЕ України прийняті всупереч постанові Верховної Ради України від 20.10.2005р. № 3020-IV «Про встановлення мораторію на відпускні ціни на природний газ для населення та підприємств житлово-комунального господарства».
Відповідачі у даній адміністративній справі у відзивах поданих до матеріалів справи та в поясненнях наданих під час розгляду справи проти позовних вимог заперечували та просили у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши обставини справи та додані до позовної заяви документальні докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши заперечення на позовну заяву представників відповідачів та відзив на заперечення, Господарський суд міста Києва, -
29.04.2006р. Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», згідно з якою Національна Комісія регулювання електроенергетики України (далі -НКРЕ України) у визначеному законодавством порядку повинна встановити граничні рівні цін за 1 000 метрів кубічних реалізованого природного газу населенню, бюджетним організаціям та підприємствам комунальної теплоенергетики з урахуванням податку на додану вартість і збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу, тарифів на його транспортування та постачання.
На виконання п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 605, 08.06.2006р. НКРЕ України прийнято постанову № 736 «Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій та котелень суб'єктів господарювання у тому числі блочних (модульних) котелень»(далі -Постанова НКРЕ № 736).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до положення п. 4 та п. 8 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»збитки позивача, що виникли внаслідок підвищення відповідачами вартості природного газу, повинні бути відшкодовані з місцевого бюджету, що формується відповідно до ст.. 142 Конституції України, яка проголошує, що держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Позивач стверджує, що приймаючи спірні акти, відповідачі не передбачили фактичного відшкодування збитків, що заподіяні підвищенням вартості природного газу. А тому прийняття спірних актів було здійснено без дотримання вимог чинного законодавства.
З огляду на обставини справи, наявні у справі документальні докази та пояснення, надані представниками учасників у судовому засіданні, господарським судом встановлено, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи спірну постанову № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 29.04.2006р. Кабінет Міністрів України керувався наступними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, забезпечує проведення цінової політики, природокористування, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону, здійснює заходи щодо забезпечення національної безпеки України, та інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст. 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.
А відповідно до ч. 1 ст. 191 цього кодексу державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Таке державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін.
Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення передбачені ст. 4 Закону України «По ціни та ціноутворення».
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення»зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи). Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.
Статтею 11 цього закону передбачено, що регулювання внутрішнього ціноутворення на експортну та імпортну продукцію (послуги) визначається Кабінетом Міністрів України.
Завданням НКРЕ України відповідно до ст. 12 Закону України «Про природні монополії»є формування цінової політики у відповідній сфері регулювання. Завдання НКРЕ України визначені Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженим Указом Президента України № 213/95 від 14.03.1995р., основними з яких є участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів, забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі. Відповідно до п. 2 положення Комісія у своїй діяльності керується Конституцією, та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України.
Дослідивши наявні в матеріалах докази та надані позивачем пояснення по суті справи вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 13 693 129,44 грн. судом визнаються необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд, враховуючи інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, встановив, що позивачем не надано належних доказів отримання ним збитків.
З матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова НКРЕ України № 736 від 08.06.2006р. винесена на виконання п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006р. з врахуванням погодження граничного рівня ціни Міністерством економіки України (лист № 89-24/43 від 07.06.2006р.).
Таким чином, постанова № 736 від 08.06.2006р. «Про затвердження граничних рівнів оптових цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, у тому числі блочних (модульних) котелень" прийнята Національною комісією регулювання електроенергетики України в межах повноважень та у спосіб, передбачених законодавством України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надані, та є обґрунтованою.
Оскільки права позивача у сфері публічно-правових відносин не порушено, у задоволенні позову слід відмовити.
Доводи відповідача щодо невідповідності оскаржуваної постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України вимогам постанов Верховної Ради України № 3020-ІV від 20 жовтня 2005 р. «Про встановлення мораторію на відпускні ціни на природний газ для населення та підприємств житлово-комунального господарства»є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.
З урахуванням визначених ст. 85 Конституції України повноважень Верховної Ради України, закріпленого ст. 92 Конституції України переліку питань, які визначаються або встановлюються виключно законами, визначення засад цінової політики держави повинне здійснюватися на підставі законів.
Таке повноваження реалізоване Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України «Про ціни і ціноутворення». З урахуванням положень цього Закону, що узгоджуються з вимогами п. 3 ст. 116 Конституції України, забезпечення цінової політики віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Крім того, відносини, пов'язані з використанням газу з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією газу, споживачів газу врегульовані Законом України «Про нафту і газ». Відповідно до вимог ст. 6 указаного Закону Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у нафтогазовій галузі та здійснює законодавче регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.
Таким чином, Верховна Рада України з метою врегулювання відносин у нафтогазовій галузі повноважна видавати закони. Винесені Верховною Радою України постанови з цього приводу не поширюють свою дію на спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи, чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Стаття 105 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, зобов'язання відповідача -суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 71, 94, 104, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі»відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України..
Судді А.М.Демидова - головуюча
Л.Г.Смірнова
М.А.Дідиченко
Дата підписання - 15.03.2007 р.