16 жовтня 2024 року Справа № 280/8254/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
03 вересня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 №083850016577 від 04.03.2024 щодо пенсії позивача;
зобов'язати відповідача 1 зарахувати до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, позивачу період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 31.08.2007 включно, встановивши, що станом на 01.05.2016 року мій стаж державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, становить більше 20 років, та перевести позивача з 27.12.2023 року з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ та до пункту 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, визначеної в довідках Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 27.12.2023 №06-081-10/4033 та №06-081-10/4031.
Ухвалою суду від 09.09.2024 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.12.2023 позивач звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ та пп.8, 10, 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII та надала всі необхідні документи, у тому числі довідки Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 27.12.2023 №06-081-10/4033 та №06-081-10/4031, і за її заявою їй було призначено пенсію. Разом з тим, в подальшому, наприкінці березня позивачем отриманий лист ГУ ПФУ в Запорізькій області разом з копією рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому зазначалося про те, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» за заявою від 27.12.2023, яку разом з іншими документами вже було розглянуто та прийнято позитивне рішення 02.01.2024. Крім того, відповідач 1 листом від 20.03.2024 повідомив позивача, що за період з 27.12.2023 рік по 29.02.2024 рік виникла переплата пенсії у сумі 24106,6 грн. та її необхідно повернути. Позивач зазначає, що в подальшому було з'ясовано, що при додатковому контролі її пенсійної справи було встановлено, що до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII, безпідставно зараховано період роботи з 04.07.2001 року по 31.08.2007 року в органах місцевого самоврядування на посаді з присвоєнням рангу посадової особи місцевого самоврядування, тому у березні поточного року ГУ ПФУ в Житомирській області переглянуто з 27.12.2023 пенсійну справу позивачки та приведено у відповідність та прийнято рішення відмову в перерахунку пенсії. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що Пунктом 10, 12 Прикінцевих положень Закону передбачено призначення пенсій за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII наступним особам: державним службовцям, які на день надання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; державним службовцям, які на день надання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсій відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідачі зазначали, що статтею 25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлювалися ранги державних службовців. При визначенні права на призначення пенсії з 01.05.2016 до стажу державної служби зараховується лише період роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ до 04.07.2001, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». В свою чергу, особи, які станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом № 889-VІІІ) не мають необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ, права на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, з урахуванням вимог, визначених у пунктах 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ не мають. З урахуванням викладеного, відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 27.12.2023 я звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ та пп.8, 10, 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону 889-VІІІ та надала необхідні документи, у тому числі довідки Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 27.12.2023 року №06-081-10/4033 та № 06-081-10/4031.
З 27.12.2023 заяву позивача було задоволено та позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
04.03.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянуто заяву позивачки від 27.12.2023 щодо переходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», за результатами чого прийнято рішення №083850016577, яким відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що 01.05.2016 у повному обсязі набув чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889), згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18).
Приймаючи спірне рішення, відповідач послався саме на те, що позивач не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки на думку відповідача періоди роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ до 04.07.2001, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з чим період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 31.08.2007 включно не враховано до стажу який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ до 04.07.2001.
Разом з тим, суд вважає такі доводи відповідача помилковими, з огляду на таке.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що у період з 04.07.2001 по 31.08.2007 включно позивач проходила службу в органах місцевого самоврядування із присвоєнням 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно ч.2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
В свою чергу, статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Згідно статтею 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
А відтак, до 01.05.2016 чинним на той час законодавством України було прямо передбачено, що період роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Отже, оскільки позивач у спірний період займала посаду в органах місцевого самоврядування, що передбачена у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а відповідно такий період має бути врахований до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Стосовно посилань відповідача 2 у спірному рішенні на те, що розмір пенсії позивача зменшиться у разі переведення її на пенсію, як державного службовця, суд зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки за наслідками повернення позивача на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органом ПФУ встановлено, що позивачу пенсія виплачена у більшому розмірі, що свідчить про те, що розмір пенсії розрахованої за нормами Закону України «Про державну службу» є більшим.
В свою чергу, не підлягають задоволенню позовні вимоги про те, щоб судом було встановлено, що станом на 01.05.2016 року стаж державної служби позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, становить більше 20 років, оскільки в рамках адміністративного судочинства судом не встановлюються юридичні факти.
Більш того, підрахунок стажу здійснюється органами ПФУ, а не судовими органами.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за результатом якої прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії. І саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Житомирській області, проте обов'язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.
За таких обставин, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Запорізькій області на даний час є необґрунтованими.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №083850016577 від 04.03.2024.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 31.08.2007 включно, та перевести ОСОБА_1 з 27.12.2023 з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ та до пункту 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, визначеної в довідках Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 27.12.2023 №06-081-10/4033 та №06-081-10/4031.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова