16 жовтня 2024 року о/об 09 год. 30 хв.Справа № 280/7085/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Махунові В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: с.Великий Дальник, Біляївський район, Одеська область, 67668; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення із ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні, а саме невиплату на день виключення із списків військової частини грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021-2024 роки; 2) стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію невикористаної додаткової відпустки за час проходження військової служби у 2021-2024 роки.
У позовній заяві зазначено наступне: «… З 30.06.2021р. я, ОСОБА_1 (далі - Позивач), солдат військової служби за контрактом оператор-лінійний наглядач відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_2 , призначена наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №125 та згідно рапорту на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов'язків за посадою, шпк «солдат». 10 липня 2024р. була звільнена з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10.07.2024р. №196 за підпунктом «ґ» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дітей віком до 18 років), відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Вислуга років у Збройних Силах України станом на 10 липня 2024р. становила: календарна 07р. 10м. 27дн., пільгова 00р. 00м. 00дн., загальна 07р. 10м. 27дн. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024р. отримала. Відповідно наказу від 15.02.2024р. №46, наказано виплатити щомісячну премію за лютий 2024 року в розмірі 535% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2018 №260 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 01 по 10 липня 2024р.; Компенсувати за невикористану основну відпустку за 2024р. - 03 (три) доби. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 11 червня 2008р. №260, не отримувала. Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства Оборони України не забезпечувалась. Я є матір'ю 2 неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 ). Копії свідоцтв про народження дітей додаються. Водночас, при звільненні Відповідач не виплатив мені компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за час проходження військової служби у 2021 - 2024 роках. Відповідач безпідставно та протиправно не нарахував та не виплатив належну Позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2021-2024р., що порушує право Позивача па належний розмір грошовою забезпечення, що потребує судового захисту. Позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як матері, що має неповнолітніх дітей, однак Відповідач не виплачує вказаної компенсації. Бездіяльність відповідача у не нарахуванні та не виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки Позивачу, порушує і конституційне право на соціальний захист. …».
Позивач просив позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено наступне: «… Військова частина НОМЕР_2 вважає позовну заяву ОСОБА_4 передчасною, виходячи з наступного. Нараховане грошове забезпечення ОСОБА_4 сплачено повністю Позивачці при звільненні, що підтверджується текстом позовної заяви та вбачається з доданих документів. … Предметом спору у зазначеній справі є наявність підстав для виплати позивачеві грошового забезпечення, а саме компенсації додаткової відпустки на дітей. Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачено, що «в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії». (частина 17, 19 статті 10-1 зазначеного Закону). Таким чином, компенсація за відпустку Позивачки не нарахована, оскільки право на таку відпустку під час її служби не могло бути використане. Відповідно до абзацу третього пункту 14 Закону «у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей». Як бачимо, позов подано дещо передчасно, оскільки право на отримання компенсації нею має бути реалізовано не пізніш як 31 грудня 2024 року. При цьому винесення судового рішення з метою захисту прав на майбутнє законодавством України не передбачено. …».
Відповідач проти позову заперечував.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Прасов О.О. у період з 18.09.2024 по 09.10.2024 перебував у відпустці.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
У період з період з 30.06.2021 по 10.07.2024 ОСОБА_1 проходила військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .
У Витязі із Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.07.2024 за №196 (по стройовій частині) зазначено: «… 2.Солдата військової служби за контрактом ОСОБА_5 , оператора - лінійного наглядача відділення телекомунікацій інформаційно- телекомунікаційного вузла польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_2 , звільнену з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від "10" липня 2024 року №97-РС У ЗАПАС за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з "10" липня 202.4 року вважати такою, що справи та посаду здала і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З "10" липня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Дата закінчення контракту "30" червня 2024 року який було продовжено понад встановлений строк до оголошення демобілізації та часу необхідного для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби в запас або укладання нового контракту. Вислуга років у Збройних Силах України станом на "10" липня 2024 року становить: календарна 07 р. 10 м. 27 д., пільгова 00 р. 00 м. 00 д., загальна 07 р. 10 м. 27 д. Виплатити: щомісячну премію за липень 2024 року в розмірі 535% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2018 №260 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період за "01" по "10" липня 2024 року. Декретна відпустка з "19" листопада 2021 року по "06" червня 2024 року. Щорічна основна відпустка за 2021 рік використана терміном 15 діб в повному обсязі. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася (декретна відпустка). Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалася (декретна відпустка). Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася, компенсувати за невикористану щорічну відпустку в кількості 03 доби. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримала, наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від "09" липня 2024 року №195. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, за 2024 рік не отримувала. Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства Оборони України не забезпечувалася. З "11" липня 2024 року зняти з продовольчого забезпечення. Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від "10" липня 2024 року №97-РС, рапорт солдата ОСОБА_1 (вх. від 10.07.2024 №4068), обхідний квиток, припис (вих. від 10.07.2024 №3030). …».
Судом досліджено: Військовий квиток Серії НОМЕР_6 ; Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_7 від 24.01.2018, за яким 14.01.2018 народилася ОСОБА_2 (мати - ОСОБА_1 ); Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_8 від 18.09.2021, за яким 05.09.2021 народилася ОСОБА_3 (мати - ОСОБА_1 ); інші документи, наявні у даній адміністративній справі.
При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; (…); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); (…).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про відпустки» на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: 1) до пологів - 70 календарних днів; 2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
За ч.1 ст.18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У ст.19 Закону України «Про відпустки» зазначено: «Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.».
У ст.19-1 Закону України «Про відпустки» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено: «Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам: 1) чоловіку, дружина якого народила дитину; 2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір'ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; 3) бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір'ю (одиноким батьком). Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених у частині першій цієї статті. Тривалість відпустки при народженні дитини визначається працівником у заяві про її надання з урахуванням вимог, встановлених абзацом першим частини першої цієї статті. Відпустка при народженні дитини надається власником або уповноваженим ним органом особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, на підставі письмової заяви відповідної особи. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов'язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку. Порядок надання відпустки при народженні дитини встановлюється Кабінетом Міністрів України.».
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Як зазначено у ч.1 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
За п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. (…).
Згідно з п.5 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. (…).
Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому, згідно з п.17 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до п.18 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.
Враховуючи наведене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі соціальної відпуски.
Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним служби.
Відповідач протилежного не довів.
Водночас, у разі невикористання соціальної відпуски протягом періоду служби військовослужбовця, в якому у нього виникає право на таку відпустку, соціальна відпустка переноситься на інший період.
Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яка може бути реалізована в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям соціальних відпусток (відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені п.17 і п.18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання соціальної відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.19 Закону України «Про відпустки».
У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні соціальної відпустки, передбаченої ст.19 Закону України «Про відпустки».
При цьому, підзаконні акти не можуть суперечити законам. У разу наявності суперечностей між нормами права підзаконного акту та закону, то застосуванню підлягають норми права передбачені законом, який має вищу юридичну силу.
На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
З огляду на наведене, посилання відповідача на неможливість проведення позивачу компенсації за невикористану соціальну відпустку за минулі періоди часу є безпідставними.
Аналогічне застосування норм права здійснено Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 21.08.2019.
Разом із цим, учасниками справи не надано до суду доказів, що ОСОБА_1 не було використано у 2021 році оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.
Право на додаткову відпустку працівника, який має дітей, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», у ОСОБА_1 виникло після народження ІНФОРМАЦІЯ_3 другої дитини - ОСОБА_3 .
Судом прийнято до уваги, що за Витягом із Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.07.2024 за №196 (по стройовій частині) ОСОБА_1 у період з 19.11.2021 по 06.06.2024 перебувала у декретній відпустці (відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
Відповідач об'єктивно у період з 19.11.2021 по 06.06.2024 не міг надати позивачу додаткову відпустку працівника, який має дітей, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», так як позивач у цей період вже перебував у соціальній відпустці - декретній відпустці (відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з ст.18 Закону України «Про відпустки»).
У листі Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 за №438/13/116-16 зазначено: «… Оскільки відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належать до виду соціальних відпусток, встановлених статтею 4 Закону, то жінка, перебуваючи у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не має права на соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону. …».
Судом враховано наведене у Витязі із Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 10.07.2024 за №196 (по стройовій частині), зокрема - «… Виплатити: щомісячну премію за липень 2024 року в розмірі 535% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2018 №260 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період за "01" по "10" липня 2024 року. … Щорічна основна відпустка за 2021 рік використана терміном 15 діб в повному обсязі. … Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася, компенсувати за невикористану щорічну відпустку в кількості 03 доби. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримала, наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від "09" липня 2024 року №195. …».
Таким чином, з урахуванням матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 могла мати право на додаткову відпустку працівника, який має дітей, передбачену ст.19 Закону України «Про відпустки», у 2021 році та у 2024 році.
Проте, відповідачем не надано до суду доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку жінок які мають 2 або більше дітей віком до 15 років за 2021 рік та за 2024 рік.
Позивачем не обґрунтовано можливість суду стягнути з відповідача «компенсацію невикористаної додаткової відпустки за час проходження військової служби» без зазначення конкретної суми.
З метою захисту прав та інтересів позивача, з огляду на приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за можливе: зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021 році та у 2024 році, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: с.Великий Дальник, Біляївський район, Одеська область, 67668; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення із ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні, а саме невиплату на день виключення із списків військової частини грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021 році та у 2024 році.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як матері дітей до 15 років за час проходження військової служби у 2021 році та у 2024 році, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині позовної заяви відмовити.
У стягненні на користь позивача судових витрат з відповідача - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення виготовлено у повному обсязі 16.10.2024.
Суддя О.О. Прасов