15 жовтня 2024 року Справа № 280/3941/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини № НОМЕР_2 НГУ щодо не включення ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168 КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за серпень 2022 року та жовтень 2022 року у зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень передбачених ч. 3 ст. 172-20 КУпАП;
зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 НГУ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за серпень 2022 року та жовтень 2022 року;
визнати протиправними дії військової частини № НОМЕР_2 НГУ щодо не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168 КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за час лікування від поранення а саме з 09.02.2023 року по 08.06.2023 року;
зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 НГУ нарахувати і виплатити з урахуванням виплачених сум ОСОБА_1 додаткову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час лікування від поранення а саме з 09.02.2023 року по 08.06.2023 року;
визнати протиправними дії військової частини № НОМЕР_2 НГУ щодо не виплати ОСОБА_1 при звільненні матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік передбаченої Наказом МВС України № 200 від 15.03.2018 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам";
зобов'язати Військову частину № НОМЕР_2 НГУ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально- побутових питань за 2024 рік та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік передбаченої Наказом МВС України № 200 від 15.03.20№- року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам".
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 10.02.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ його виключено із списків особового складу частини (звільнено) за підпунктом «б» пункту 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обовязок та військову службу» (копія витягу з наказу додається до матеріалів позовної заяви). Зазначає, що відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, позивач в певний період часу брав участь у відповідних заходах. Вважає, що за весь час знаходження в зоні бойових дій позивачу повинно було виплачуватися грошове забезпечення (заробітна плата), яка складається з виплат які передбачені відповідними положеннями, а також додаткової грошової винагороди що передбачена Постановою КМУ № 168. Покликається на те, що після не виплати позивачу додаткової грошової винагороди його представник звертався з заявою до військової частини НОМЕР_2 НГУ, з заявою про надання довідки про доходи, послужного списку, а також з вимогою про виплату додаткової грошової винагороди за серпень та жовтень 2022 року. Вказує, що при звільненні та за період проходження служби дана додаткова винагорода виплачена не була. При цьому відповідач не провівши дану виплату додаткової грошової винагороди послався на наказ Командувача Національної гвардії України № 89 від 29.03.2022 року. Крім цього зазначає, що при звільненні позивач також повинен був отримати певну грошову компенсацію та інші обов'язкові виплати які він не отримав. Вважає, що не виплата йому додаткової грошової винагороди за серпень та жовтень 2022 року в сумі 200 000 гривень, не виплата йому додаткової грошової винагороди в повному обсязі за час знаходження на лікуванні, та не проведення з ним остаточного розрахунку в повному обсязі при звільненні порушує його майнові права. Також вказує, що наказ командувача НГУ №89 не є нормативно-правовим актом та відповідно не може бути застосований до спірних правовідносин. Просить задовольнити позов.
Відповідач подав відзив на позовну заяву вх. № 33387 від 18.07.2024, в якому вказує, що у разі визнання судом Наказу командувача Національної гвардії України № 89 від 29.03.2022 таким, що не підлягає застосуванню, в правовому врегулюванні відносин, що виникають з питань порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у бойових діях, з'являється правовий вакуум. У такому випадку військова частина не зможе виконати рішення суду в частині зобов'язання внесення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях збільшеної до 100000 грн., у зв'язку з відсутністю документального підтвердження такої участі. Зазначає, що 04.08.2022 та 20.10.2022 відносно позивача було складено протоколи про військові адміністративні правопорушення передбачені ч.3 ст. 172-20 КУпАП. В подальшому постановами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі № 335/4644/22 від 04.08.2022 та Запорізького районного суду м. Запоріжжя по справі № 317/3525/22 від 27.10.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні військових адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а тому позивача правомірно було позбавлено права на отримання додаткової винагороди за спірний період. Також вказує, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 лише в період з 09.02.2023 по 15.02.2023, коли перебував на стаціонарному лікуванні, внаслідок отриманої останнім 09.02.2023 травми пов'язаної із захистом Батьківщини, відповідно до свідоцтва про хворобу № 38/с від 08.02.2024, виданого Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ “ТМО МВС України по Запорізькій області». Зазначає, що відповідно до Постанови №168 та Порядку №37 додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Вказує, що в період з 18.04.2023 по 28.04.2023, з 28.04.2023 по 25.05.2023 та з 26.05.2023 по 07.06.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні із захворюванням, а не у зв'язку із травмою пов'язаною із захистом Батьківщини, відповідно до свідоцтва про хворобу № 38/с від 08.01.2024 виданого Медичною (військово- лікарською) комісією ДУ “ТМО МВС України по Запорізькій області». Вказує, що зважаючи на те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення відносяться до одноразових видів грошового забезпечення, є правом військовослужбовця та виплачується за наявності певних обставин (рапорту військовослужбовця, рішення комісії та наказу командира військової частини) і не є обов'язковою виплатою при звільненні з військової служби, позовна вимога представника позивача в частині виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та допомоги для оздоровлення за 2024 рік, не підлягає задоволенню. Вважає, що дії військової частини були правомірні, оскільки порядок та спосіб дій чітко визначені законодавством, а відтак військова частина не може прийняти інших рішень. Відповідно позовні вимоги є безпідставними та такими, що підлягають задоволенню. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
У додаткових поясненнях вх. № 37135 від 09.08.2024 представник позивача вказує, що Наказ № 89 був виданий Головнокомандувачем Національної Гвардії України 29.03.2022 року тобто коли зміни до Постанови КМУ № 168 не були прийняті. Отже за серпень і жовтень позивачу протиправно не було призначено виплати у сумі 100 000 гривень а разом недоплачено 200 000 гривень з підстав того що правовідносини що виникли в даному випадку регламентувалися Наказом МВС № 504 що має вищу юридичну силу. Вказує також, що до матеріалів позовної заяви долучено копію свідоцтва про хворобу № 38/с та копію довідки МСЄК. В свідоцтві про хворобу чітко зазначено, що осколкові поранення та ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба серця пов'язані з захистом батьківщини, інші хвороби не пов'язані з захистом батьківщини. В довідці МСЕК чітко зазначено, що позивач отримав на підставі свідоцтва про хворобу № 38/с другу групу інвалідності яка пов'язана з захистом батьківщини. Вказує, що після госпіталізації позивача ВЛК чітко встановила причинний зв'язок що його поранення та отримані хвороби серця пов'язані з захистом батьківщини, що також і підтвердила МСЄК. Вважає, що у період лікування пов'язаного з пораненням та трудовим каліцтвом йому повинні були нараховувати кошти сумі 100 000 гривень.
Ухвалою суду від 06.05.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3941/24.
Ухвалою суду від 08.08.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України належним чином засвідчені копії доказів на підтвердження наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за серпень 2023 року та жовтень 2023 року (безпосередньої участі у бойових діях); наказів щодо позбавлення ОСОБА_1 права на отримання додаткової винагороди за серпень 2023 року та жовтень 2023 року, а також, документів, що стали підставою для їх винесення, рапорт позивача про звільнення зі служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ № 43 від 10.02.2024 позивача виключено із списків особового складу частини (звільнено) за підпунктом «б» пункту 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я).
Листом від 21.08.2023 Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що старшому солдату ОСОБА_1 не була виплачена додаткова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за серпень та жовтень 2022 року у зв'язку з тим, що 04.08.2022 та 20.10.2022 відносно старшого солдата ОСОБА_1 було складено протоколи про військові адміністративні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 172- 20 КУпАП.
Позивач також покликається, що йому не була виплачена додаткова грошова винагорода в повному обсязі за час знаходження на лікуванні, допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у спірні періоди та грошового забезпечення у повному обсязі при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон 2232-XII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України
За ч. 1 ст. 2 Закону 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби
Положеннями ч. 2 ст. 1 Закону 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом .
Частиною 4 ст. 2 Закону 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Закон України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон 876-VII) визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження.
За ст. 1 Закону 876-VII, Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони (.
Частиною 1 ст. 2 Закону 876-VII визначено, що основними функціями Національної гвардії України, серед інших, є: захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом та участь у виконанні завдань територіальної оборони
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента.
Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка набула чинності з 24 лютого 2022 року.
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 (у редакції чинній з 19.07.2022 згідно постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 р. № 793) було встановлено, що Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану», командувачем Національної гвардії України було видано наказ від 29.03.2022 № 89 “Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України».
Вказаним наказом було затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - Інструкція № 89) та Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення бойових дій.
Інструкція визначає порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (п. 1 Інструкції № 89).
На період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. (з розрахунку на місяць), а тим з них які беруть безпосередню участь у бойових діях, або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах (п. 2 Інструкції № 89).
Виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (ч. 3 Інструкції № 89) .
Абзацом 9 п. 8 Інструкції встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди також не включаються військовослужбовці, щодо яких складено матеріал про військове адміністративне правопорушення - за увесь місяць в якому вчинені такі дії. При цьому, якщо в подальшому до таких військовослужбовців не було винесено ухвали суду про притягнення до адміністративної відповідальності, додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за весь період.
В подальшому, відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 були затверджені Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - Порядок № 37), який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 затверджені Особливості виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Особливості), якими скасований наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 37 “Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України».
Особливості застосовуються з 01 червня 2023 року.
З викладеного вбачається, що до правовідносин, які виникли з 24 лютого 2022 року по 31.01.2023 року застосовуються положення Інструкції № 89, а з 01.02.2023 по 01.09.2023 - вимоги Порядку № 37, а з 01.06.2023 по теперішній час - вимоги Особливостей.
Аналізуючи положення Постанови № 168 у зіставленні з Наказом № 89 через призму того, чи правомірним (дозволеним, правним, легітимним) є застосування положень Інструкції № 89 та Порядку № 89 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн) колегія суддів Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі №520/690/23 дійшла висновку, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення. Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу.
Верховним Судом також зазначено, що Порядок № 504 фактично не набрав чинності, тому не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативний акт до спірних правовідносин. Поза тим, Наказ № 89 (до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з наказом командувача від 19 грудня 2022 року № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди) залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.
Так, відповідно до довідки про безпосередню участь у бойових діях від 10.10.2023 № 7505 позивач брав безпосередню участь у бойових діях з травня 2022 по лютий 2023 року, що не спростовано відповідачем.
Проте, як свідчать надані докази, 04.08.2022 та 20.10.2022 відносно позивача було складено протоколи про військові адміністративні правопорушення передбачені ч.3 ст. 172-20 КУпАП, а також, постановами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі № 335/4644/22 від 04.08.2022 та Запорізького районного суду м. Запоріжжя по справі № 317/3525/22 від 27.10.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні військових адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, в тому числі, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були правові підстави для позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за серпень та жовтень 2022 року.
Крім того суд враховує, що відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно з статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правомірно позбавив позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 серпень та жовтень 2022 року.
Щодо вимог про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за час лікування від поранення а саме з 09.02.2023 року по 08.06.2023 року, суд зазначає наступне.
Згідно із абз.5, 6 п.1 постанови №168 від 28.02.2022 (в редакції від 21.01.2023) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, поранення особи (контузія, травма, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини під час проходження служби в умовах, за які передбачена виплата додаткової винагороди у порядку постанови №168 у розмірі до 100 000,00 грн., зумовлює збереження права особи на отримання згаданої винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. як за час проходження стаціонарного лікування після поранення, так і за час знаходження у відпустці для лікування за висновком військово-лікарської комісії після тяжкого поранення як безвідносно до існування будь-яких перерв між стаціонарним лікуванням і відпусткою для лікування, так і безвідносно до вибуття у відпустку для лікування після поновлення виконання обов'язків за військовою посадою.
Одночасно, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Також, згідно п. 9 Порядку, що був чинним до 01.09.2023, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2023 № 37, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, зазначені в підпункті 3 пункту 2 цих Порядку та умов, у тому числі ті, які: 1) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки;
Як встановлено судом з матеріалів справи, зокрема, медичного висновку та свідоцтва про хворобу № 38/с від 08.02.2024, виданого Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ “ТМО МВС України по Запорізькій області» вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 під наглядом медичного персоналу військової частини НОМЕР_2 перебуває з лютого 2022 року.
09.02.2023 виконуючи бойове завдання біля н.п. Степногірськ внаслідок розриву боєприпасу скинутого з дрону противника ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму та вогнепальні осколкові поранення різних ділянок тіла.
З 09.02.2023 року по 15.02.2023 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «ЗОКЛ» ЗОР з діагнозом: Множинні ВОСП. Дві осколкові рани в області лівої сідничної ділянки. Осколкова рана в області с/3 лівого стегна. Множинні осколкові точкові рани в області в/3 лівого стегна. Множинні осколкові точкові рани обох гомілок. Чужорідне тіло (метал) в м'яких тканинах с/3 лівого стегна. Множинні дрібні чужорідні тіла в м'яких тканинах лівого стегна. Чужорідне тіло(метал) в області Ахіллового сухожилка справа. Множинні дрібні чужорідні тіла в м'яких тканинах обох гомілок.
Тож, позивач мав право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за вказаний період, що не заперечується відповідачем, та відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , додаткова винагорода збільшена до 100 000 гривень була виплачена за період з 09.02.2023 по 15.02.2023, за саме стаціонарне лікування після поранення.
Водночас, згідно того ж медичного висновку та свідоцтва про хворобу, з 16.02.2023 року по 11.03.2023 року знаходився на амбулаторному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області».
З 13.04.2023 року по 18.04.2023 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП “ОКЗНПД» ЗОР з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Переніс стан відміни алкоголю.
З 18.04.2023 по 28.04.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП “МЛЕ та ШМД» ЗМР з діагнозом: Ішемічна хвороба серця: Гострий передній інфаркт міокарда (від 26.04.20230 коронароангіографія (19.04.2023). ПМША: стенозу середній третині 60% (на відходженні ДГ 2); 1 ДГ; проксимальний стеноз до 60%; ДГ 2 стеноз 80% у проксизмальній частині; ПКА; в проксимальній частині стеноз 40% в середній частині стеноз 30%. ЧКВ (26.04.2023): стент у ПМША ДГ2. Серцева недостатність ІІ А ст. зі збереженою ФВ - 59,87%. Функціональний клас ІІІ (по NYHA). Гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, група дуже високого додаткового ризику.
З 28.04.2023 по 25.05.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» з діагнозом: ІХС: підгострий період переднього інфаркту міокарду (26.04.2023). Стенокардія напруги ІІ ФК. КАГ (19.04.2023) ПМША 60% (на відходженні ДГ 2), 1 ДГ прок. 60% ДГ2- 80 %, ПКА 40%, в середн. част. 30%. ЧКВ ПМША (26.04.2023). СН І ФВ ЛШ 59 %. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 1 ст. Гіпертензивне серце. Дуже високого ризику. Гіпергомоцистенемія. Дефіцит вітаміну Д.
З 26.05.2023 по 07.06.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «ЗОКЛ» ЗОР з діагнозом: ІХС: стенокардія напруги ФК ІІІ. Стеноз ПМША на рівні 2ДА 30-40%. Функціонуючий стенд 2ДА. КАГ (02.06.2023). Постінфарктний кардіосклероз (26.04.2023). СН ІІА зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ-58%).
Тому, суд висновує, що доказів знаходження позивача у вказані періоди на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, у зазначені періоди позивач не підлягає включенню до наказу командира військової частини про виплату додаткової винагороди з розрахунку до 100 000 гривень.
Щодо позовних вимог про виплату позивачу при звільненні матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та допомоги для оздоровлення за 2024 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 затверджено про Інструкцію порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі - Інструкція № 200), що визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).
Відповідно до вимог п. 1 Розділу XX Інструкція № 200, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.
Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.
Згідно п. 2 Розділу XX Інструкція № 200 матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги. Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.
Суд звертає увагу позивача на те, що виплата матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових не є обов'язковою, вона не входить до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України та виплачується за рішенням командира частини в межах бюджетних асигнувань та кошторисних призначень військової частини протягом року.
З матеріалів справи не встановлено наявність доказів того, що за час проходження служби позивач звертався із відповідним рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до командування військової частини НОМЕР_2 .
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Також, згідно з пунктом 1 Розділу ХІХ Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад'юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
За приписами пункту 2 Розділу ХІХ Інструкції № 200 допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.
Таким чином, суд вказує, що згідно Інструкції № 200 військовослужбовці, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Суд вказує, що допомога на оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку.
Матеріальна допомога на оздоровлення надається на підставі рапорту військовослужбовця, який вибуває у щорічну основну відпустку. Тобто, для надання військовослужбовцю Національної гвардії України допомоги на оздоровлення необхідна наявність одночасно двох умов: (1) подання військовослужбовцем рапорту про надання такої допомоги та (2) вибуття військовослужбовця у щорічну основну відпустку.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ від 10.02.2024 № 43 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до вказаного наказу, позивач грошову допомогу на оздоровлення у 2024 році не отримав.
Суд вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази, що у 2024 році позивач вибував у щорічну основну відпустку, крім того, відсутні докази звернення з рапортом про виплату допомоги на оздоровлення у 2024 році.
Відтак, з огляду на викладене, позивач не набув права на виплату допомоги на оздоровлення у 2024 році.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 жовтня 2024 року.
Суддя Л.Я. Максименко