16 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ 260/6370/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Хомич Івана Олександровича, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 року № 1058-VІ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.06.2023;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 року № 1058-VІ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.06.2023.
Ухвалою судді від 08.10.2024 року вказана позовна заява була залишена без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 161 КАС України в частині не надання позивачем доказів сплати судового збору для звернення до суду із даним позовом.
11.10.2024 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Хомич Івана Олександровича на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2024 року, в якій виклав свої заперечення проти таких вимог суду та не надав докази сплати судового збору за подачу позовної заяви, зауваживши про наявність підстав для звільнення у позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки він є учасником бойових дій, в підтвердження чого надав посвідчення серії НОМЕР_1 .
Суд не погоджується з такими твердженнями та зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII.
Так, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законом України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України від 16.12.1993 року № 3721-ХІІ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, визначені ст. 12 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зокрема, за приписами п. 18 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і пункту 2 статті 9 Закону України від 16.12.1993 року № 3721-ХІІ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» такі особи мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства.
Разом з тим, ч. 2 ст. 22 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
З цією правовою нормою кореспондується п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI.
Правовий аналіз змісту статті 5 Закону № 3674-VI свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв'язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (особи з інвалідністю, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.
Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій.
Конструкція пункту 13, в якому йдеться про “справи, пов'язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.
Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов'язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.
При зверненні до суду особи, яка є учасником бойових дій, наприклад, з позовом про розірвання шлюбу або із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, вона зобов'язана сплатити судовий збір, так як в таких правовідносинах відсутнє порушення якихось прав особи, як учасника бойових дій.
Суд враховує, що позивач просить суд з мотивів відмови у здійсненні йому перерахувати та виплачувати пенсію за віком призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 року № 1058-VІ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 19.06.2023 року. Наявність чи відсутність у позивача статусу учасника бойових дій жодним чином не впливає на право особи на здійснення перерахунку та виплати зазначеної пенсії.
Тобто даний спір не пов'язаний з наявністю та/або відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, в даних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов'язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій, тобто позивач не звільнений від сплати судового збору, тому такий має бути сплачений на загальних підставах.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі № 9901/311/19 (№ рішення в ЄДРСР 85412901), від 18.12.2019 року у справі № ЗП/9901/4/19 (№ рішення в ЄДРСР 86877196) та від 12.02.2020 року у справі № 545/1149/17 (№ рішення в ЄДРСР 87641523).
Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 року у справі № 567/79/23 не встановила об'єктивних причин відступу від такого правового висновку.
При цьому, було зауважено, що згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09.10.2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12.02.2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Отже, позивачем має бути сплачений судовий збір за подання до суду адміністративного позову з позовними вимогами немайнового характеру.
Разом з тим, доказів сплати судового збору позивачем не надано.
Виходячи з викладеного, суд констатує, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, залишеної без руху ухвалою від 08.10.2024 року.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Водночас, повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За наведених обставин позовну заяву слід повернути позивачу з підстав, визначених п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а саме: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Керуючись п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, що її подала.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у встановлений ст. 295 КАС України п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя С.І. Рейті