про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів
15 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ ЗД/260/5/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши заяву про забезпечення доказів до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката - Бухуна Юрія Володимировича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення доказів до подання позовної заяви, а саме зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати до суду належним чином засвідчені копії усіх документів, складених відносно ОСОБА_1 , зокрема, але не виключно копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу ОСОБА_1 .
У відповідності до статті 117 КАС України розгляд заяви було призначено на 14.10.2024 року о 10:30 год, про що учасників повідомлено належним чином.
У зв'язку з відсутністю станом на 14.10.2024 року відомостей про отримання учасниками повісток, розгляд заяви було відкладено на 15.10.2024 року о 08:45 год, про що учасників розгляду заяви повідомлено належним чином.
15.10.2024 року учасники розгляду заяви про забезпечення доказів не з'явилися.
У відповідності до ч.3 ст.117 КАС України неявка заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи, не перешкоджає розгляду поданої заяви. Відтак, розгляд даної заяви здійснюється у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає наступне.
Порядок забезпечення доказів в адміністративному процесі регулюється приписами статей 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Статтею 115 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно з ч.1 ст.116 Кодексу адміністративного судочинства України у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже, інститут забезпечення доказів в адміністративному судочинстві спрямований на забезпечення здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
Пунктами 4 та 5 частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у заяві про забезпечення доказів повинно бути зазначено: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
В контексті вищевикладеного заява про забезпечення доказів повинна містити виклад обставин, які свідчать про небезпеку втрати доказів або неможливість чи ускладнення подання доказів у майбутньому.
Саме це відрізняє заяву про забезпечення доказів від звичайного клопотання про витребування доказів.
Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18.
Таким чином, забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
У заяві представник заявника просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати належним чином засвідчені копії усіх документів, складених відносно ОСОБА_1 , зокрема, але не виключно копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу ОСОБА_1 .
При цьому, в обґрунтування необхідності забезпечення доказів посилається на неможливість забезпечення надання доказів до суду самостійно заявником та його представником у зв'язку зі строком, необхідним для отримання відповіді на адвокатський запит, а також утримання ОСОБА_1 на невідомій йому місцевості без доступу до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак суд зазначає, що вказані представником заявника обставини не є підставами, визначеними ч.1 ст.114 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких вживаються заходи із забезпечення доказів.
Так, представник заявника не надав доказів неможливості або ж ускладнення витребування таких доказів судом у разі звернення з адміністративним позовом до суду про оскарження дій/рішень ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також не навів обставин, що свідчать про небезпеку втрати таких доказів або про неможливість чи ускладнення подання доказів відповідачем у майбутньому.
У свою чергу, суд не встановив такої умови для забезпечення доказів, як ризик втрати доказів, які просить витребувати представник заявника, а відтак суд вважає, що вказана заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 114, 115, 117, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити представнику заявника ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви від 10.10.2024 вх. №ЗД/260/5/24.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ю.Ю.Дору