14 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/3985/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.05.2024 року № 21011500094280 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину ОСОБА_2 .
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 27.09.2023 року органом 2101 позивачу було видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 з датою закінчення строку дії 31.08.2027 року.
17.05.2024 року з повідомлення в мережі Viber від провідного фахівця відділу міжнародних зв'язків ННЦ міжнародної діяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України ОСОБА_3 , позивач дізнався, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області було прийняте рішення № 21011500094280 від 02.05.2024 року про скасування його посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322.
Звертає увагу на той факт, що в тексті рішення відсутня інформація яким чином ОСОБА_1 був повідомлений про нього, немає відмітки, а ні про те що копію Рішення надіслано поштою, а не особистого підпису самого суб'єкта по відношенню до якого таке рішення прийнято, що є прямим порушення пункту 65 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, і від початку позбавляє ОСОБА_1 можливості належно захистити своє порушене право.
При цьому, на переконання позивача, у вказаному рішенні відповідачем не зазначено, на підставі яких конкретно його дій зроблено висновки про припинення підстави для його перебування на території України, або який саме юридичний факт породили будь-які його дії, що можуть бути розцінені як такі, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. В рішенні про скасування посвідки також не вказано про фактичні обставини того, на підставі яких відомостей відповідачем зроблений висновок про вчинення позивачем конкретних кримінально/адміністративно-карних дій, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Вина позивача у вчиненні правопорушень яку було б доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком/постановою суду, а також не зазначено про наявність будь-яких кримінальних проваджень чи вироків суду відносно позивача. В той же час позивач не має судимостей та не притягувався до кримінальної відповідальності, під слідством та судом не перебуває.
Відтак, позивач вважає протиправним прийняте відповідачем рішення, оскільки відсутні підстави для його прийняття.
Ухвалою судді від 21.06.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.06.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, відповідач вважає пред'явлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Зазначає, що 18.09.2023 року до ГУ ДМС у Закарпатській області звернувся позивач із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв'язку з закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання, у подальшому позивачу оформлено посвідку на тимчасове проживання строком до 31.08.2027 року.
08.04.2022 року до Державної міграційної служби України надійшло подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.03.2024 № 14/3/2-4713, про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Пунктом 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 передбачено підстави для скасування посвідки на тимчасове проживання, зокрема, посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Так, в межах спірних правовідносин, підставою для прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання слугувало подання ДЗНД СБУ.
Відтак, за наслідком розгляду подання, ГУ ДМС у Закарпатській області 02.05.2024 року прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 .
При цьому, у контексті обставин цієї справи та з урахуванням дії воєнного стану в України, жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Державної міграційної служби України щодо здійснення перевірки інформації, наданої уповноваженим органом, адже така інформація з урахуванням військової агресії рф проти України сприймається як достовірна.
Відтак, наявність інформації про дії іноземця або особи без громадянства, які загрожують національній безпеці є правовою підставою для прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання відповідним державним органом.
Непред'явлення іноземцю обвинувачення у вчиненні правопорушень не створюють обставини, що перешкоджають у прийнятті рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання.
Що стосується надіслання позивачу спірного рішення зазначає, що про прийняте рішення на адресу позивача було надіслано відповідний лист з копією рішення про скасування 03.05.2024 року, однак лист повернуто до ГУ ДМС у Закарпатській області у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
01.07.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої, ознайомившись з наданим відповідачем відзивом на позовну заяву та доданими до нього доказами, позивач вважає їх твердження необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги та не доведеними жодним допустимим доказом виходячи з наступного.
Так, ознайомившись з Поданням ДЗНД СБУ від 22.03.2023 № 14/3/2-4713 про скасування посвідки на тимчасове проживання, позивач вважає, що воно не містить жодного факту, крім припущень і не підкріплене ніякими доказами, що могли б свідчити про порушення чинного українського законодавства громадянином ОСОБА_4 .
Вказавши підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання № 800307732 підпункт 4 пункту 63 Порядку №322, відповідачем не наведено в рішенні від 02.05.2024 року № 21011500094280 жодних причин та не конкретизовано обставин, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, що фактично позбавило позивача бути обізнаним щодо обставин, у зв'язку із якими йому було скасовано посвідку на тимчасове проживання.
Загальне посилання відповідача у рішенні від 02.05.2024 року № 21011500094280 на положення підпункту 4 пункту 63 Порядку №322 не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо конкретних обставин, що стали підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.
Доводи відповідача у відзиві про те, що підставою для прийняття рішення, що оскаржується, стало Подання ДЗНД СБУ від 22.03.2023 року № 14/3/2-4713 «на скасування посвідки на тимчасове проживання», не можуть бути належним доказом, оскільки у Поданні ДЗНД СБУ не вказується про фактичні обставини та відомостей про загрозу громадському порядку та національній безпеці України, а також не вказується про наявність будь-яких адміністративних, кримінальних проваджень чи вироків суду відносно позивача.
Ухвалою суду від 01.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Минькович О.В. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 04.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Минькович О.В. про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 08.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Минькович О.В. про залучення до участі у справі співвідповідача.
Ухвалою суду від 12.07.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Минькович О.В. про витребування доказів.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
18.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв'язку з закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання, у подальшому позивачу оформлено посвідку на тимчасове проживання строком до 31.08.2027 року.
08.04.2022 року до Державної міграційної служби України надійшло подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.03.2024 року № 14/3/2-4713, про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Мохаммадказем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання у вказаному поданні зокрема зазначено, що: «Відповідно до наявних відомостей, отриманих у передбачений Законом спосіб встановлено, що ОСОБА_6 є активним прихильником політичного керівництва Ірану в цілому та безпосередньо Верховного лідера країни ОСОБА_7 , в т.ч. щодо виправдання повномасштабного вторгнення рф в Україну 24.02.2022 року, політичної та економічної підтримки рф, сприяння у вдосконаленні військово-промислового комплексу тощо.
Крім того встановлено, що Раїсі ОСОБА_8 сприяє функціонуванню каналу нелегальної міграції з Ірану до України, а саме за сприяння невстановлених співробітників ВНЗ України здійснює виготовлення запрошень на навчання до України громадян Ірану, які після отримання візи та прибуття до України нелегально перетинають державний кордон з країнами ЄС та подають заяви на отримання статусу біженця.
Враховуючи викладене, відповідно до отриманих даних, в майбутньому співробітники спецслужб Ірану планують використовувати вищевказану схему для переправлення підконтрольних осіб до України з метою їх подальшого використання у власних інтересах».
Відтак, за наслідком розгляду подання, 02.05.2024 року ГУ ДМС у Закарпатській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 .
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 року (далі - Закон №3773-VI).
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №3773-VIіноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Відповідно до частини 15 статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 вказаного Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Частиною 15 статті 5 Закону №3773-VI визначено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною п'ятнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування та документ, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім'ї особи, зазначеної в частинах другій - тринадцятій статті 4 цього Закону.
Документ, що підтверджує належність до членів сім'ї, визнається дійсним в Україні у разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 1 Порядку №322).
Відповідно до пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну;
6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;
6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;
6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;
7) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 64 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Відповідно до пункту 77 Порядку №322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.
Як встановлено судом, спірне рішення прийняте ГУ ДМСУ у Закарпатській області відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322, а саме, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 22.03.2023 року Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України направлено голові Державної міграційної служби України подання на скасування посвідки на тимчасове проживання за № 14/3/2-4713 (а.с.71).
Зі змісту даного подання, Головним управлінням, у ході здійснення контррозвідувальних заходів, спрямованих на викриття та протидію наявним загрозам національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, протидію розвідувально-підривній діяльності, отримано відомості щодо громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Ірану, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , перебування якого в Україні становить загрозу національній безпеці держави.
Також, з вказаного подання вбачається, що відповідно до наявних відомостей, отриманих у передбачений Законом спосіб встановлено, що ОСОБА_6 є активним прихильником політичного керівництва Ірану в цілому та безпосередньо Верховного лідера країни ОСОБА_7 , в т.ч. щодо виправдання повномасштабного вторгнення рф в Україну 24.02.2022 року, політичної та економічної підтримки рф, сприяння у вдосконаленні військово-промислового комплексу тощо.
Крім того встановлено, що Раїсі ОСОБА_8 сприяє функціонуванню каналу нелегальної міграції з Ірану до України, а саме за сприяння невстановлених співробітників ВНЗ України здійснює виготовлення запрошень на навчання до України громадян Ірану, які після отримання візи та прибуття до України нелегально перетинають державний кордон з країнами ЄС та подають заяви на отримання статусу біженця.
Враховуючи викладене, відповідно до отриманих даних, в майбутньому співробітники спецслужб Ірану планують використовувати вищевказану схему для переправлення підконтрольних осіб до України з метою їх подальшого використання у власних інтересах.
Тому з метою забезпечення національної безпеки України та захисту інтересів громадян, керуючись пп. 4 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення повернення державі, визнання недійсною та зниження посвідки на тимчасове проживання, просить прийняти рішення про скасування виданої йому посвідки.
Так, 09.04.2024 року вказане подання направлено Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України до ГУ ДМС у Закарпатській області для розгляду та вжиття заходів, передбачених законодавством про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (а.с.71 на звороті).
За наслідком розгляду подання, ГУ ДМС у Закарпатській області прийнято рішення від 02.05.2024 року № 21011500094280 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої громадянину ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення містить посилання на норми Порядку №322, на підставі якої було відмовлено в оформленні/видачі посвідки. При цьому, про мотиви прийняття оскаржуваного рішення, а саме наявності подання Служби безпеки України від 22.03.2023 року № 14/3/2-4713, відповідачем повідомлено у відзиві під час розгляду справи в суді. Суд погоджується з доводами відповідача, що наявність вказаної інформації СБУ щодо позивача є підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання.
Попри вказане, суд не надає оцінки доводам позивача щодо не вчинення жодних дій/бездіяльності, які б загрожували національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, як і не вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, та не розшукуюся у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визначається тяжким злочином, оскільки предметом спору в цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення від 02.05.2024 року № 21011500094280 про скасування посвідки на тимчасове проживання, а не оскарження рішень, дій чи бездіяльності Служби безпеки України в частині зазначеної інформації в поданні від 22.03.2023 року № 14/3/2-4713.
Оцінивши вказане рішення суд зазначає, що рішення є законним, містить правову підставу його прийняття, однак, враховуючи загальні вимоги до рішення суб'єкта владних повноважень є не мотивованим. Разом із тим, суд вважає, що скасування законного рішення суто із формальних причин було б невірним і призвело б до "правового пуризму". Рішення може бути скасоване тільки з метою виправлення істотної помилки, такої по даній справі судом не встановлено.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, відповідачем вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши рішення відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні від 02.05.2024 року № 21011500094280, суд дійшов висновку, що таке відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішень, а відповідач при його прийнятті діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд виснує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 12 код 37809328) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті