04 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/4527/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Куля Т.Т.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представника позивача - Стретович І.С.,
представників відповідача - Сочки О.Я. та Шитєв В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 жовтня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 14 жовтня 2024 року.
11 липня 2024 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Стретович Інни Сергіївни (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Закарпатської митниці (далі - відповідач), якою просить суд:
1) визнати протиправними та скасувати рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості від 14.05.2024 №UA305000/2024/000035/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305130/2024/000048;
2) стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 31 коп.;
3) стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати пов'язані з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Szaknyeri- Cargo Kft, (м. Залаегерсег, Угорщина) укладено контракт №19/04/24 від 19.04.2024 року на придбання сідельного тягача Iveco 440ST Stralis WJMMIVTH40C252228. 2012 року випуску, за ціною 4000 ЄВРО. Після прибуття в Україну даного автомобіля, під час митного оформлення ФОП ОСОБА_1 подала до митного оформлення всі необхідні документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі. Декларування товару здійснювалося за основним методом, тобто за ціною, вказаною продавцем в контракті та інвойсі, для підтвердження вартості товару були в наявності всі необхідні документи. В процесі проведення розмитнення стало відомо, що по даному факту Закарпатською митницею прийнято рішення: картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000100, №UA305130/2024/000048; рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 р. №UA305000/2024/000035/1. Вважаючи вищевказані рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
16 липня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
29 липня 2024 року представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечив проти задоволення позову в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні такого, як безпідставного.
31 липня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
05 серпня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд даної справи по суті позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та просила суд задовольнити позов повністю.
У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов, зазначивши, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України, а тому, на думку представників відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Szaknyeri- Cargo Kft, (м. Залаегерсег, Угорщина) укладено контракт №19/04/24 від 19.04.2024 року на придбання сідельного тягача Iveco 440ST Stralis WJMMIVTH40C252228. 2012 року випуску, за ціною 4000 ЄВРО.
11 травня 2024 року ФОП ОСОБА_1 подала до митного оформлення задекларований за митною декларацією № 24UA305130010746U5 товар «Сідельний тягач марки IVECO модель STRALIS, тип 440 STI (№ (шассі): НОМЕР_2 ), календарний рік виготовлення - 2012, такий, що був у використанні» за кодом згідно з УКТЗЕД 8701219000. Країна виробництва - Іспанія, країна походження - Євросоюз.
Однак, Закарпатською митницею прийнято рішення: картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000100, №UA305130/2024/000048; рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 р. №UA305000/2024/000035/1.
Позивач не погоджуючись з вищевказаними рішеннями звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
11 травня 2024 року ФОП ОСОБА_1 до митного оформлення було задекларовано за митною декларацією № 24UA305130010746U5 (далі - МД) товар «Сідельний тягач марки IVECO модель STRALIS, тип 440 STI (№ (шассі): НОМЕР_2 ), календарний рік виготовлення - 2012, такий, що був у використанні» (далі - товар) за кодом згідно з УКТЗЕД 8701219000. Країна виробництва - Іспанія, країна походження - Євросоюз (копія роздруківки декларації в матеріалах справи).
За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості основних документів митним органом було встановлено наступне.
Товар придбано згідно з контрактом № 19/04/24 від 19.04.2024 (далі - контракт) з угорською компанією Szaknyeri-Cargo Kft. на умовах поставки FCA Будапешт (Угорщина). (копія контракту в матеріалах справи).
В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення №24HU7110002C8006A8 від 03.05.2024 вартість товару в національній валюті складає 1573600 HUF (угорських форинтів), в той же час в наданому рахунку-фактурі № SZKNY-2024-54 (далі - інвойс) вартість товару в національній валюті складає 1579320 HUF (угорських форинтів) що на 5720 HUF (угорських форинтів) більше ніж в митній декларації. (копія експортної декларації та інвойса наявні в матеріалах справи).
Декларантом в МД зазначені транспортні витрати в розмірі 200 євро, для підтвердження заявлених витрат надано довідку довільної форми б/н від 10.05.2024, в якій витрати вказані від міста Будапешта до міста Ужгород. (копія довідки в матеріалах справи).
Так, згідно CMR № CB 298342 транспортування товарів здійснювалось власником товару самостійно (відповідно до наявного штампу у графі 16 «Перевізник»), однак калькуляцію транспортних витрат де містяться відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, до митного оформлення не надано, у зв'язку з чим перевірити фактичний розмір транспортних витрат не виявляється можливим. (копія CMR в матеріалах справи).
Відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є однією із складових митної вартості за оцінювані товари, якщо вони не включалися до неї.
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється:
- належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Наявні розбіжності безпосередньо впливають на правильність визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим вказане викликало обґрунтовані сумніви митного органу та необхідність у більш поглибленій перевірці обставин зовнішньоекономічної операції з використанням додаткових довідкових джерел.
Товар заявлено як такий, що був у використанні, 2012 року виробництва. В мережі Інтернет на сайті з продажу автомобілів в Угорщині:
https://www.hasznaltauto.hu/haszonjarmu/tehergepjarmu/iveco/iveco_stralis_420_eu5_eev-20314167
розміщене оголошення від продавця товару Szaknyeri-Cargo Kft. з продажу подібного тягача з менш потужним двигуном та 2010 року випуску, однак суттєво дорожчим (2 350 000 форинтів або 6060 євро без врахування податку на додану вартість). (копія витягу з інтернет оголошення наявна в матеріалах справи)
Також, у ході аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено, що актуальна ціна транспортних засобів ідентичної торговельної марки, моделі, року виготовлення та подібних технічних характеристик є значно вищою, що в свою чергу також викликало сумнів у дійсності заявленої вартості товару.
При цьому, якісна та вартісна експертиза товару, з огляду на його технічний стан, яка б можливо висвітлила причину такого низького рівня вартості даного товару при відсутності документально підтверджених його суттєвих пошкоджень чи несправностей, до митного оформлення також не подавалась.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) Оцінка товару для митних цілей та Угода про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(b) статті під дійсною вартістю повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Таким чином, надані до митного оформлення документи та відомості не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Вказане унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, у зв'язку з вищезазначеним, відповідно до положень ст. 53 МК УКРАЇНИ , митним органом було направлено запит декларанту про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема таких як:
- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (калькуляція транспортних витрат);
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інші додаткові документи, за наявності та за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.
Також, відповідно до частини п'ятої статті 55 МК України декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Тобто, митним органом у декларанта було запрошено мінімально можливий перелік документів, що ґрунтується виключно на встановлених обґрунтованих сумнівах митного органу, зокрема перелік запрошених додаткових документів складається всього з трьох позицій:
1) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (калькуляція транспортних витрат); (запит даних документів мав за мету врегулювати відсутність необхідних відомостей для перевірки числового значення складових митної вартості, а саме витратна транспортування товару на умовах FCA Будапешт);
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (запит даного документу мав за мету врегулювати сумнів митного органу в достовірності рівня митної вартості товару, який є значно нижчим за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено);
3) інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.
Відповідно до ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Третій пункт переліку запрошених документів передбачає, як правило, надання декларантом (за бажанням) будь-яких інших документів або відомостей (уточнень, пояснень, повідомлень про помилку тощо), які могли б усунути виявлені митним органом невідповідності чи неточності.
Жодних інших документів митний орган не витребовував.
Таким чином, за наявності обґрунтованих підстав митним органом використано своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-яких відомостей, поданих для цілей визначення митної вартості, з метою уможливлення виконання митним органом передбаченого статтею 54 МК України обов'язку з контролю митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, тобто, перевірки розрахунку такого числового значення.
Для підтвердження митної вартості на запит митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи:
- заяву б/н від 13.05.2024 довільної форми від продавця товару «Szaknyeri-Cargo Kft» на угорській мові та українському довільному перекладі (в тексті містяться помилки характерні для перекладу, який здійснено за допомогою сервісів автоматичного перекладу тексту, деякі слова закреслені, а числові знаки не розпізнані). Варто також зазначити, що в наданій заяві жоден з наведених факторів, описаних продавцем, не підтверджується документально.
Технічний стан автомобіля (такий, що потребує суттєвих вкладень) суперечить самій операції, адже тягач здійснив маршрут самостійно та ще й доставив вантаж (два причепи). Такі фактори як «криза на ринку Угорщини», «технічний стан» та «утримання» також не підтверджені документально, водночас висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями не надавалися.
- заяву б/н від 14.05.2024 від покупця товару, та калькуляцію від 10.05.2024, яка врегулювала сумніви митного органу в частині понесених покупцем транспортних витратах.
Однак надані декларантом додаткові документи та відомості у своїй сукупності не спростовують сумнів митного органу в дійсності (достовірності) ціни товару та не містять достатніх відомостей для визнання заявленої митної вартості (копії наданих декларантом документів наявні в матеріалах справи).
Інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на запит митниці декларантом надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару.
З урахуванням викладеного вище, митним органом відповідно до частини шостої ст. 54 МК України було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA305000/2024/000035/1 від 14.05.2024 за наступних підстав:
1) подані декларантом до митного оформлення основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості;
2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст. 58 МК України в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості;
3) надані декларантом на запит митного органу додаткові документи не містять достатніх відомостей для визнання заявленої митної вартості.
При коригуванні митної вартості метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень частини другої ст. 58 МК України, оскільки надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема ціни, що була сплачена чи підлягала сплаті.
Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог статей 59, 60 та 61 МК України. Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів.
Слід зазначити, що оскільки оцінюваний товар є таким, що був у використанні, методи 2а, 2б, 2в та 2г категорично не можуть бути застосовані через неможливість дотримання відповідних критеріїв, передбачених вищезазначеними статтями МК України, в частині співставлення по фізичних характеристикам товарів (тобто, навіть два ідентичні за комерційними характеристиками бувші у використанні товари не можуть вважатись повністю ідентичними, оскільки в них може бути різний ступінь зношення чи експлуатації/пробіг/пошкодження/несправності тощо, що безпосередньо впливає на ціну товарів даної категорії), у зв'язку з чим при коригуванні митної вартості бувших у використанні товарів застосовується виключно резервний метод.
Відповідно до ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Ключовим принципом статті VII Угоди ГАТТ/СОТ є те, що митна вартість імпортованих товарів повинна базуватися на дійсній вартості товарів у міру можливості, або, якщо це неможливо, на вартості, найбільш наближеній до реальної вартості.
Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації.
За результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень транспортних засобів 2012 року випуску тієї самої Марки та Моделі (IVECO STRALIS 440) з аналогічними параметрами за митними деклараціями:
1) № UA205140/2024/28171 від 25.04.2024 з митною вартістю 11000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна);
2) № UA205140/2023/97159 від 20.11.2023 з митною вартістю 12000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна);
З урахуванням наявних вартостей, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація згідно декларації № UA205140/2024/28171 від 25.04.2024, як така, що є найбільш наближена в часі митного оформлення оцінюваного товару та вартість якої є меншою з двох наведених.
Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить: 11000 Євро.
Декларант з рішенням митниці не погодився і використав право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МК України. Товар було випущено у вільний обіг за МД від 15.05.2024 № UA305130/2024/011058 під гарантійні зобов'язання в сумі 93199,17 грн.
Додаткові документи для підтвердження митної вартості в рамках реалізації положень частини восьмої статті 55 МК України декларантом митниці не надавались.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Вимогами статті 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Кодексу і базуються на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII ГАТТ (далі - Угода).
Так, згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно частин першої, третьої та четвертої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини п'ятої ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має, зокрема, право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до приписів частини першої та частини третьої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У разі, якщо документи, подані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, повноваження митних органів щодо можливості запиту додаткових документів передбачено як статтею 53 МК України, так і статтею 17 Угоди.
Стаття 17 Угоди передбачає, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
Так судом встановлено, що в даній справі витребовування додаткових документів та вжиття додаткових заходів щодо контролю задекларованої митної вартості, було обумовлено тим, що основні документи, подані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Оцінювані товари задекларовані в режимі імпорту. Відповідно до частини четвертої ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Водночас, подані декларантом до митного оформлення основні документи, відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які б надали можливість митному органу упевнитися, що використані декларантом відомості визначені кількісно і є достовірними, що в свою чергу дозволяє здійснити належну перевірку розрахунку числового значення митної вартості.
Отже, сумніви митного органу та підстави для запиту додаткових документів згідно з вимогами ст. 53 МК України є належним чином обґрунтованими, перелік запитуваних документів є мінімально необхідним з огляду на обставини зовнішньоекономічної операції. Жодних зайвих чи непередбачених статтею 53 МК України документів від декларанта не витребовувалось.
Водночас, надані декларантом додаткові документи не усунули питання відсутності необхідних відомостей щодо складових митної вартості.
Зазначені обставини вказують на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МК України в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Так, відповідно до частини другої ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно частини першої-третьої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Таким чином, на підставі наведених норм Митного кодексу України, у зв'язку з тим, що подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, а також відомостей щодо складових митної вартості, неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнана.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) «Оцінка товару для митних цілей» та Угода про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Відповідно до пункту 2(b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на аналогічний товар.
Правовірність вищевказаних дій митниці підтверджується правовою позицією Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 по справі №809/1557/17, від 10.06.2020 по справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 по справі №520/2133/19, від 10.04.2020 по справі №822/2806/15, від 18.05.2022 по справі №620/1735/20, від 13.05.2022 по справі №140/1979/2, від 20.03.2024 у справі №560/1919/23, від 19.06.2024 у справі №818/1872/18 наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.
Так, Верховним Судом у справі №520/2133/19, наведена правова позиція, що системний аналіз норм статей 53-55, 57-63 МК України, вказує що обов'язок довести задекларовану митну вартість лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні задекларованого товару зобов'язаний надати документи за переліком згідно ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право митниці вчиняти наступні дії спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах результатами митного огляду цього товару, порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. В разі ненадання декларантом документів на підтвердження задекларованої митної вартості, контролюючий орган приймає рішення про коригування митної вартості.
У справі №620/1735/20 Верховний Суд навів схожу правову позицію, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В даній справі, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду щодо обґрунтованості сумнівів на підставі порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, а також враховуючи інші підстави для обґрунтованого сумніву в достовірності митної вартості, позивачем не враховано наведену правову позицію Верховного Суду по справі №520/2133/19 та по справі №620/1735/20 та неправильно застосовано норми частини третьої статті 53 МК України (щодо обов'язку декларанта надати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості) та частини другої статті 58 МК України (щодо підстав неможливості застосування визначення митної вартості за ціною договору у разі не підтвердження документально та не визначення достовірно відомостей використаних декларантом або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні).
З урахуванням викладеного вище, митним органом у повній мірі дотримано вимоги чинного митного законодавства під час прийняття рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару.
Крім того, доводи позовної заяви є необґрунтованими на підставі наступного:
Всупереч твердженням позивача, рішення митного органу містить всі необхідні відомості та прийнято з дотриманням норм чинного митного законодавства.
Зокрема, щодо зауважень позивача стосовно правомірності застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості при коригуванні митної вартості оцінюваного товару слід зазначити наступне.
В тексті рішення чітко зазначена послідовність застосування методів.
При цьому слід зазначити, що ствердження в Рішенні про не застосовування певного методу у зв'язку з відсутністю інформації означає, що в митниці відсутня документально підтверджена інформація з дотриманням умов та застережень, необхідних для цього методу (передбачених відповідними статтями МК України для кожного окремого методу) та враховуючи певний тип товару.
Як правило, детальна конкретизація в Рішенні не зазначається з метою уникнення перевантаження документу викладом повного змісту статей кодексу, у тому числі по причині того, що електронна форма рішення має обмеження по розміру тексту і у разі перевищення ліміту програмне забезпечення не дозволяє ані роздрукувати ані направити декларанту рішення у складі електронного повідомлення та вимагає зменшити розмір тексту.
Слід також зазначити, що статтею 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Разом з цим, від реалізації свого права на проведення консультації з митним органом відповідно до частини п'ятої статті 55 МК України, яке було запропоновано йому у складі повідомлення про запит документів, декларант відмовився.
Як зазначалось вище, оскільки оцінюваний товар (сідельний тягач) є таким, що був у використанні, методи 2а, 2б, 2в та 2г категорично не можуть бути застосовані через неможливість дотримання відповідних критеріїв, передбачених відповідними статтями МК України для кожного з методів, в частині співставлення по фізичних характеристикам товарів (тобто, навіть два ідентичні за комерційними характеристиками бувші у використанні товари не можуть вважатись повністю ідентичними, оскільки в них може бути різний ступінь зношення чи експлуатації/ пробіг/пошкодження/несправності тощо, що безпосередньо впливає на ціну товарів даної категорії), у зв'язку з чим при коригуванні митної вартості будь-яких бувших у використанні товарів може бути застосований виключно резервний метод.
Відповідно до ст.64 МК Україним, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
При цьому, ключовим принципом статті VII Угоди ГАТТ/СОТ є те, що митна вартість імпортованих товарів повинна базуватися на дійсній вартості товарів у міру можливості, або, якщо це неможливо, на вартості, найбільш наближеній до реальної вартості.
Згідно з нормами наказу Мінфіну від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС) у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу), зазначається докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Тобто, у випадку посилання на використання цінової бази ЄАІС у Рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 - за методами визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних (стаття 59 МК України) або аналогічних (стаття 60 МК України) товарів, необхідно навести пояснення (якщо є така необхідність, оскільки можуть бути повністю ідентичні товари та ідентичні комерційні умови) щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. Наведення таких пояснень (за необхідності) обумовлено саме вимогами статей 59 та 60 МК України і вимагається виключно при коригуванні митної вартості за методами відповідно до положень статей 59 та 60, при цьому зроблені коригування повинні бути документально підтверджені. Отже, коригування на вказані критерії здійснюються виключно у разі, якщо їх можливо підтвердити документально.
Водночас, стаття 64 МК України не містить імперативних вимог про обов'язкове коригування на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. У зв'язку з чим, при застосуванні резервного методу зазначається тільки докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. При цьому, оскільки електронний формат рішення має лімітований розмір текстового опису графи 33 рішення, деталізація будь-якої інформації наводиться тільки у разі наявності суттєвих відмінностей, або ж якщо такі деталі мають вирішальний вплив.
Всупереч твердженням Позивача, в тексті рішення належним чином наведена максимально можлива докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості, а саме:
«За результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень транспортних засобів 2012 року випуску тієї самої Марки та Моделі (IVECO STRALIS 440) з аналогічними параметрами за митними деклараціями:
1) № UA205140/2024/28171 від 25.04.2024 з митною вартістю 11000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна);
2) № UA205140/2023/97159 від 20.11.2023 з митною вартістю 12000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна);
З урахуванням наявних вартостей, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація згідно декларації № UA205140/2024/28171 від 25.04.2024, як така, що є найбільш наближена в часі митного оформлення оцінюваного товару та вартість якої є меншою з двох наведених. Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить: 11000 Євро.»
З огляду на викладене вище, твердження Позивача «Відповідач фактично не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів...» є голослівним та таким, що не відповідає дійсності.
Так само не відповідає дійсності, є звинувачення Позивачем Відповідача щодо числового значення визначеної митним органом митної вартості: «Митний орган умисно застосував для прийняття рішення про коригування митної вартості декларацію за іншим транспортним засобом, з найбільшою ціною розмитнення в сумі 11000 євро, такими протиправними діями митниця зумовлює відповідне коригування», оскільки все якраз навпаки - з двох найближчих еквівалентів (з ціною за 11000 та 12000 євро) митним органом було обрано товар з найменшою вартістю.
Таким чином, при застосуванні резервного методу митним органом зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості. З огляду на викладене вище, митним органом у повній мірі дотримано норми чинного митного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості, що оскаржується.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив на позов, і довів правомірності винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець