14 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/7744/24
категорія 102090000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби в Житомирській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби в Житомирській області, у якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо відновлення права на імміграцію (право на постійне проживання в Україні) протиправною після прийняття рішення від 18.03.2024 про оформлення припинення мого громадянства України протиправною;
- зобов'язати вчинити дії по відновленню права на імміграцію в Україну (право на постійне проживання в Україні), наданого згідно рішення відповідача від 20.03.2013, яке було скасовано рішенням відповідача від 13.03.2023 у зв'язку з набуттям громадянства України, та відновити дію довідки на постійне проживання в України від 26.03.2013.
В обґрунтування позову вказує, що є громадянином російської федерації, 20.03.2013 отримав дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання в Україні від 26.03.2013, а після цього набув громадянство України згідно рішення від 08.07.2021. У зв'язку з вказаним міграційною службою було прийнято рішення 13.03.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну. У зв'язку з цим посвідка на постійне проживання стала недійсною і була вилучена. Однак, згідно довідки УДМС в Житомирській області №148 від 18.03.2024 було скасовано рішення про оформлення набуття мною громадянства України відповідно до ст. 21 Закону України "Про громадянство України". Копію рішення мені не було надано, але в усній формі було вказано, що я не виконав взятого зобов'язання припинити іноземне громадянство (Росії). Однак, виконати це зобов'язання я не можу ні з формальних, ні з практичних міркувань, оскільки на період воєнних дій припинені дипломатичні стосунки між країнами. Позивач вказує, що останнє рішення відповідача автоматично позбавило його не тільки громадянства України, але і права на постійне проживання в Україні, хоча він не порушував законодавства України. При цьому, як зазначає у позові позивач, право на проживання в Україні не було відновлено, що свідчить про порушення його прав та бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Позивач вказує, що припиняючи надане йому громадянство України з формальних підстав, міграційна служба проявила бездіяльність, оскільки, на переконання позивача, повинна була вирішити питання відновлення його права на проживання в Україні, яке було йому надано 20.03.2013, та повернути раніше вилучену посвідку на постійне проживання в Україні. У зв'язку із цим, змушений звернутися до суду. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 20.05.2024 прийняла справу до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 14.06.2024 призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 11.07.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про імміграцію» (в редакції чинній станом на час подання відзиву) особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування. Відповідач у відзиві також зазначає, що дійсний паспортний документ іноземця подається серед документів у разі оформлення посвідки на постійне проживання та для оформлення її у зв'язку із втратою або викраденням, обміну посвідки, що передбачено у пунктах 32, 40 Порядку №321. А територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився (підпункт 7 пункту 62 Порядку № 321). Із наданих до позову копій документів і наявних в УДМС у Житомирській області копій документів вбачається, що паспорт громадянина рф на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданий 14.06.2012, дійсний до 14.06.2022, є таким строк дії якого закінчився. Ймовірно вищевказаний факт унеможливив (унеможливлює) звернення ОСОБА_1 із заявою про надання йому дозволу на імміграцію протягом визначених законом 30 днів з дня прийняття рішення, яким скасовано. Відповідач зазначає, що законом не передбачено автоматичного відновлення дозволу на імміграцію, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву додані копії матеріалів справи ОСОБА_1 .
До суду 11.07.2024 надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Протокольною ухвалою, постановленою 07.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати та занесеної секретарем судового засідання до протоколу, суд перейшов у письмове провадження для розгляду клопотання відповідача від 11.07.2024.
Ухвалою суду від 07.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 03.09.2024 постановлено відмовити у задоволенні клопотання Управління державної міграційної служби в Житомирській області про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 03.09.2024 постановлено продовжити розгляд адміністративної справи №240/7744/24, призначити адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 17 вересня 2024 року.
Судову повістку направлено 09.09.2024 на адресу позивача, що вказана у позові.
Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 року у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).
Окрім того, інформація про дату, час та місце розгляду справи було опубліковано на сайті Судової влади України (https://court.gov.ua/fair/) при пошуку "Стан розгляду справ".
У судове засідання, призначене на 17.09.2024 позивач не прибув, а відповідач подав заяву у якій просив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд подальший розгляд справи здійснює в письмовому провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин російської федерації, 20 березня 2013 року отримав дозвіл на імміграцію в Україну (а.с. 66) та звернувся із заявою у якій просив оформити посвідку на постійне проживання в Україні (а.с. 68).
З матеріалів справи вбачається, що посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 позивач отримав 26.03.2013 (а.с. 4 на звороті).
Із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивач звернувся 10.04.2021 (а.с. 81-83). До заяви додав зобов'язання припинити іноземне громадянство (а.с. 85).
За результатом розгляду заяви, відповідачем 08.07.2021 прийняте рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_1 (а.с. 84).
У зв'язку з набуттям позивачем громадянства України, відповідачем 13.03.2023 затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні (а.с. 69-71), на підставі якого прийнято рішення по скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 26.03.2013 (а.с. 74).
Позивачем визнається, що 27.03.2023 він здав посвідку на постійне проживання.
З матеріалів справи вбачається, що у січні 2024 року відповідач сформував лист, адресований позивачу, у якому повідомив, що станом на 11.01.2023 ОСОБА_1 не виконано зобов'язання припинити громадянство російської федерації та зазначено: "якщо в найкоротший термін Вами не буде подано відповідні документи про припинення громадянства російської федерації, то буде прийнято рішення про скасування Вам рішення про оформлення набуття громадянства України" (а.с. 77).
Встановлено, що 18.03.2024 відповідачем сформовано довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у якому вказано, що позивач набув громадянства України за територіальним походженням на підставі ст. 8 Закону України "Про громадянство України" шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, а саме: не виконав подане відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про громадянство України" зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, а незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства немає (а.с. 89)
Належними доказами підтверджується, що 18 березня 2024 року відповідачем прийнято рішення, яким скасовано рішення УДМС України в Житомирській області від 08.07.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" (а.с. 80).
Листом від 18.03.2024 та від 20.03.2024 поінформовано позивача про прийняті відповідачем рішення (а.с. 92-93, 94).
Зі змісту позовних вимог вбачається та позивачем в судовому засіданні підтверджено, що ані рішення від 13.03.2023 про скасування дозволу на імміграцію ані рішення від 18 березня 2024 року не є предметом спору у даній справі.
У судовому засіданні позивач зазначив, що він не бажає отримувати громадянство України, а предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача, яка, як вважає позивач, полягає у не відновленні права ОСОБА_1 на імміграцію (право на постійне проживання в Україні) після прийняття рішення від 18.03.2024 про оформлення припинення громадянства України.
Отже, в межах спірних правовідносин визначальним є встановлення наявності чи відсутності у відповідача обов'язку відновлення позивачу права на імміграцію та видачу посвідки на постійне проживання в Україні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III (далі - Закону №2491):
- імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
- дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
За приписами ст. 6 Закону №2491, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:
1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, у тому числі перевірку обставин, визначених статтею 4-1 цього Закону, відсутності підстав для відмови у його наданні, надсилає запити до заінтересованих органів державної влади з метою отримання інформації про наявність/відсутність підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видачі копій цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) організовує роботу з видачі та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;
5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл на імміграцію, відмовлено у його наданні або прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію;
6) організовує роботу щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію та видачі посвідки на постійне проживання особам, які звернулися із заявою про обмін посвідки на постійне проживання або набуття громадянства України, а також у разі встановлення обставин, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 цього Закону, забезпечує ведення провадження щодо прийняття такого рішення.
За приписами п. 1-5 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321
Посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які:
досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто;
не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників.
Посвідка видається строком на 10 років.
Посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.
Отже, у випадку ОСОБА_1 , 1986 року народження, посвідка на постійне проживання оформляється за умови наявності дозволу на імміграцію в Україну.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону №2491, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Заяву про надання дозволу на імміграцію та документи, визначені цією статтею, заявник подає особисто або через законного представника до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном. Особи, зазначені у пункті 2 частини першої цієї статті, які звертаються із заявою про надання дозволу на імміграцію і досягли 12 років, зобов'язані подати свої біометричні дані (відцифрований образ обличчя особи та відцифровані відбитки пальців рук), а особи, які досягли 14 років, - також відцифрований підпис особ.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі - Порядок №1983).
Відповідно до п. 3 частини 2 Порядку №1983, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і дозвіл на імміграцію яким надається поза квотою імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС або територіальний орган ДМС), а саме: осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (крім осіб, які раніше перебували у громадянстві України);
У п. 11 Порядку №1983 вказано, що для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються:
дійсний паспортний документ іноземця або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство), або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та копія (копії) паспортного документа (паспортних документів), або копія рішення про визнання особою без громадянства в Україні;
засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки з особистими даними паспортного документа (за наявності громадянства (підданства) кількох держав (множинного громадянства) - паспортних документів) іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства;
три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
документ про місце проживання (в Україні та за кордоном). Документом про місце проживання на території України для осіб, які отримали посвідки на тимчасове проживання, є витяг з реєстру територіальної громади. Для осіб, які тимчасово на законних підставах перебувають на території України або подають заяву через дипломатичні представництва чи консульські установи України, таким документом є: документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло (після пред'явлення повертається) та його копія, а в разі, коли житло не належить заявнику, - письмова згода власника (співвласника) такого житла, засвідчена в установленому порядку. Якщо житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування, перебуває в державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається документ, що підтверджує право приймаючої сторони на користування таким житлом (ордер, належним чином оформлений договір найму/оренди/піднайму тощо) (після пред'явлення повертається), та його копія, а також письмова згода на перебування іноземця та особи без громадянства всіх повнолітніх осіб, місце проживання яких зареєстровано/задекларовано в такому житлі;
документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);
документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п'ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пункті 2 частини другої та пунктах 1, 3 і 6 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами ДМС і територіальними підрозділами ДМС шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;
документ, що підтверджує сплату адміністративного або консульського збору, або документ про звільнення від його сплати.
Документи, визначені пунктами 1-15 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.
У разі подання заяви про надання дозволу на імміграцію протягом 30 днів з дня прийняття рішення про припинення громадянства України чи скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за іншою підставою, ніж це визначено пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України “Про імміграцію», іноземцем та особою без громадянства подається оригінал (після пред'явлення повертається) та копія такого рішення.
У п. 14 Порядку №1983 визначено, що територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний строк правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.
У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів ДМС і територіальних підрозділів ДМС, вони у разі отримання від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів відповідей аналізують їх у місячний строк та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу з урахуванням інформації, отриманої у ході проведення перевірок, передбачених пунктом 12 цього Порядку, а також результатів проведення процедури перевірки обставин, за яких факт перебування у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію (п. 16 Порядку №1983).
Строк розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати шість місяців з дня її подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або один рік з дня її подання до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном (ч. 12 ст. 9 Закону №2491).
Із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавчо визначений порядок надання іноземцю дозволу на імміграцію, включає:
- подання іноземцем відповідної заяви і документів (дійсний паспортний документ іноземця або паспортні документи, документ про місце проживання, документально підтверджені відомості про склад сім'ї, тощо);
- перевірка органом ДМС документів іноземця, перевірка особи іммігранта та законності його перебування в Україні, тощо;
- прийняття суб'єктом владних повноважень рішення щодо надання дозволу на імміграцію.
Отже, що чинним законодавством України, яким регулюється питання надання дозволу на імміграцію не встановлено права та/або обов'язку територіального органу Державної міграційної служби України щодо автоматичного, тобто без заяви особи, відновлення дії дозволу на імміграцію після припинення громадянства України.
Суд зауважує, що законодавчо надано право особі, щодо якої прийняте рішення про припинення громадянства України, подати заяву про надання дозволу на імміграцію протягом 30 днів з дня прийняття рішення про припинення громадянства України.
Разом з тим, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 після припинення громадянства України на підставі рішення від 18.03.2024, не звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію, зокрема, і протягом 30 днів з дня прийняття рішення про припинення громадянства України.
Отже, під час розгляду справи встановлено та належними доказами підтверджено, що позивачем не учинялись жодні законодавчо визначені дії для отримання після 18.03.2024 дозволу на імміграцію.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач в межах спірних правовідносин, діяв у спосіб та у межах, встановлених чинним законодавством України, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні пзову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Управління державної міграційної служби в Житомирській області (вул. Чуднівська 105, Житомир,10005) про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
14.10.24