14 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/10525/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.05.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву 26.04.2024, зарахувавши до загального стажу періоди згідно трудової книжки з 01.09.1988 по 18.12.2003 та призначити пенсію з 25.04.2024.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії.
Ухвалою від 03.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що у позивача відсутній необхідний стаж (26 роки) для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.04.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 03.05.2024 № 064050005370, в якому зазначено про наявність загального страхового стажу 21 рік 7 місяців 14 днів та відсутній необхідний для призначення пенсії стаж (26 роки); не зараховано періоди трудової діяльності відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.02.2005 з 01.09.1988 по 17.01.2000 та з 17.01.2000 по 18.12.2003, оскільки дата заповнення трудової книжки передує датам прийняття на роботу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом "Повідомлення про відмову у призначенні пенсії" від 07.05.2024 № 0600-0208-8/56040 повідомив позивачу про причини відмови в призначенні пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, з аналізу наведеного слідує, що основною умовою для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є наявність підтвердженого факту проживання або роботи особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 4 років.
Відповідачем не заперечується той факт, що поданими позивачем документами підтверджується право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Щодо не зарахування періодів роботи зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.02.2005, оскільки з 01.09.1988 по 17.01.2000 та з 17.01.2000 по 18.12.2023, оскільки дата заповнення трудової книжки передує датам прийняття на роботу.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Суд зауважує, що трудова книжка містить всю необхідну інформацію про роботу позивача, а саме про дати прийняття на роботу та звільнення з неї, назви посад, тобто про періоди зайнятості позивача на відповідних роботах, а також про підстави внесення відповідних записів.
Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.
Однак, недотримання роботодавцем порядку ведення трудової книжки не може ставитися в провину власнику трудової книжки та позбавляти її права на соціальний захист. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці, не залежали та не залежать від волевиявлення позивача.
Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також враховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
Суд враховує, що вказані вище недоліки не стали перешкодою для подальшого внесення до трудової книжки відомостей про прийняття позивача на роботу та про звільнення після видання відповідних наказів, тобто визначальних відомостей про факт зайнятості позивача на відповідних роботах у відповідному періоді.
В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Керуючись вище вказаними правовими висновками Верховного Суду, суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, а тому відповідачем безпідставно не зараховано періоди роботи позивача, підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.2005 з 01.09.1988 по 17.01.2000 та з 17.01.2000 по 18.12.2003, до її страхового стажу.
Крім того суд зауважує, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 02.02.2005 (а.с. 17-18) містить відмітку "Дублікат", тому в даному випадку у суду відсутні сумніви щодо наявності у позивача стажу роботи в періоди з 01.09.1988 по 17.01.2000 та з 17.01.2000 по 18.12.2003.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач мав достатній вік та стаж для призначення йому пенсії за віком, а тому суд вважає, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії і його необхідно зобов'язати призначити пенсію позивачу за віком з 25.04.2024 з урахуванням періодів роботи зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.02.2005 з 01.09.1988 по 17.01.2000 та з 17.01.2000 по 18.12.2003.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів (по 605,60 грн з кожного).
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код 13559341) задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.05.2024 № 064050005370 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.02.2005 з 01.09.1988 по 17.01.2000 та з 17.01.2000 по 18.12.2003 та призначити пенсію за віком з 25.04.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк