Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 жовтня 2024 року Справа№200/5468/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекерди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекерди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.07.2024 позивач звернувся через веб-портал ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності відповідачем 1, в задоволенні - відмовлено через недостатність стажу, не зараховано періоди роботи: за трудовою книжкою від 25.01.1999 року серії НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці наявні виправлення в даті народження; згідно дубліката трудової книжки від 08.04.2009 серії НОМЕР_3 , оскільки записи про роботу передують даті заповнення дубліката трудової книжки.
Позивач вважає такі причини відмови безпідставними з правової точки зору та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.07.2024 року № 262540016180 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.02.1992 року по 24.10.1994 року; з 13.04.1995 року по 15.04.1997 року та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 23 травня 2024 року пенсію по інвалідності;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві взяти ОСОБА_1 на облік і здійснювати виплату призначеної пенсії по інвалідності.
Ухвалою від 13.08.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
30.08.2024 року відповідач 1 надав відзив по справі, згідно змісту якого зазначив, що спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Також відповідач 1 наголошує, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, вимога зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Також відповідач 1 у відзиві заявив клопотання про проведення розгляду справи № 200/5468/24 в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку ст. 195 КАС України із зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду.
05.09.2024 року представник позивач надав відповідь на відзив, згідно змісту якої позовні вимоги підтримав.
Відповідач 2 правом на надання відзиву не скористався.
Ухвалою від 14.10.2024 року в задоволенні клопотання про проведення розгляду справи судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції, - відмовлено.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 04 липня 2024 року за № 3005-7002066821.
З 23 травня 2024 року позивачу встановлена 3 група інвалідності загального захворювання строком до 1 липня 2025 року, що підтверджується довідкою МСЕК м. Краматорська серії 12 ААВ № 787883 від 07 червня 2024 року.
12.07.2024 ОСОБА_1 звернувся через веб-портал ПФУ із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 19.07.2024 року № 262540016180 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону №1058-VI у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу визначеного ст. 32 (13 років). Страховий стаж згідно поданих документів та даних персоніфікованого обліку складає 12 років 4 місяці 28 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 24.02.1992 по 24.10.1994 та з 13.04.1995 року по 15.04.1997 згідно з трудовою книжкою від 25.01.1999 серії НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці наявне виправлення в даті народження та згідно дубліката трудової книжки від 08.04.2009 серії НОМЕР_3 , оскільки записи про роботу передують даті заповнення дубліката книжки. Також у рішенні зазначено, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 25.01.1999 серії НОМЕР_4 та дублікатом трудової книжки від 08.04.2009 серії НОМЕР_3 позивачу необхідно надати уточнюючі довідки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За унормуванням ч. 1 ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» “Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу: на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включено - 13 років.»
Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мвнвстерства соціального захисту України від 29.07.1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
В п. 2.13 Інструкції № 58 зазначено, що “Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів».
За правилами пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (в редакції від 15.08.1990 року), яка діяла на час внесення запису до трудової книжки позивача і виправлення місяця народження, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Таким чином суд вважає, що позивач, як особа, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для обмеження належного соціального захисту громадянина.
Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17). Отже недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на вищевикладене суд наголошує, що позивач не несе відповідальності за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та у справах № 813/782/17 від 13 червня 2018 року, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а.
Щодо стажу роботи, який передує даті видачі дублікату трудової книжки.
В інструкції № 58 наявний розділ 5, який містить пункт 5.3., де передбачено, що: “5.3. Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство».
Також Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі № 593/283/17, від 30.09.2021 в справі № 300/860/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Щодо вимоги надати уточнюючи довідки за періоди роботи до 2000 року за трудовою книжкою і дублікатом трудової книжки, то суд погоджується з позицією представника позивача щодо безпідставності вказаної вимоги, оскільки за унормуванням ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Постанова № 637), а саме: “Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка».
Що стосується уточнюючих довідок про які згадано в оспорюваному рішенні пенсійного органу, то п. 20 Постанови № 637 встановлює: “У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників».
В даному випадку позивач звернувся за призначенням пенсії по інвалідності, тому законодавець не вимагає ніяких уточнюючих довідок.
На підставі визначеного суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.07.2024 року № 262540016180 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, також суд вважає за належне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.02.1992 року по 24.10.1994 року; з 13.04.1995 року по 15.04.1997 року та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 23 травня 2024 року пенсію по інвалідності.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві взяти ОСОБА_1 на облік і здійснювати виплату призначеної пенсії по інвалідності, слід зазначити наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України захисту судом підлягають порушені на час розгляду справи права, свободи або законні інтереси особи, яка звернулась до адміністративного суду про їх захист.
Суд зазначає, що наразі пенсія ОСОБА_1 відповідачем 1 не призначена, а тому відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві буде ухилятись як від постановки позивача на облік, так і від виплати пенсії.
На підставі визначеного, суд вважає, що обраний спосіб захисту саме порушених прав позивача є достатнім в розумінні КАС України, а тому задовольняє позов саме у зазначений спосіб.
Відповідно позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1211, 20грн., суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 1, як такого, що порушив права позивача, вказаної суми судового збору.
Керуючись положеннями КАС України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекерди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.07.2024 року № 262540016180 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.02.1992 року по 24.10.1994 року; з 13.04.1995 року по 15.04.1997 року та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 23 травня 2024 року пенсію по інвалідності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекерди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 грн., 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка