Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
16 жовтня 2024 року Справа №200/7155/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (адреса місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6, 01601, ЄДРПОУ 37567646) про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, яким просить суд: Стягнути з Державного бюджету України за період часу з 13.03.2024 по 11.10.2024 три проценти річних у розмірі 9,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30,69 грн, а всього - 40 грн.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд встановив наявність підстав для залишення позову без руху, з огляду на наступне.
Положеннями п.3 ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Рішенням суду від 31.05.2023 у справі №200/1710/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №054450003748 від 04.04.2023 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.03.2023 з зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи позивача з 15.02.1984 по 20.11.1986 на Новоуренгойському підприємстві залізничного транспорту Район Крайньої Півночі електромонтером зв'язку з 5 розряду з урахуванням кратності у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, починаючи з 30.03.2023. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у в розмірі 536,80 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №200/1710/23 задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №200/1710/23 змінено. Абзац третій рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 200/1710/23 викладено в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 15.02.1984 по 20.11.1986 під час праці на Новоуренгойському підприємстві залізничного транспорту Район Крайньої Півночі електромонтером зв'язку з 5 розряду з урахуванням кратності у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, починаючи з 30.03.2023». В іншій частині рішення залишено без змін.
Додатковою постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 644 грн. 16 коп.
Зокрема, 25.09.2024 позивачу було видано виконавчий лист щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у в розмірі 536,80 грн.
Позивач у позовній заяві вказує, що 05.12.2023 вона відправила до Державної казначейської служби України Укрпоштою виконавчий лист № 200/1710/23 виданий 25.09.2023 Донецьким окружним адміністративним судом. Вказує, що цей виконавчий лист згідно з трекінгом відправлень Укрпошти отримано відповідачем 12.12.2023. Станом на 11.10.2024 (день пред'явленням цього позову) рішення суду не було виконано в строк, передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845.
Вважає, що оскільки боржник прострочив виконання зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України, з Державного бюджету України підлягають стягненню 3% річних у розмірі 9,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30,69 грн. за період часу з 13.03.2024 по 11.10.2024 за несвоєчасне виконання судового рішення.
Суд зазначає, що відповідно до п.7.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, спори про відшкодування передбачених ст.625 Цивільного кодексу України грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов'язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов'язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму.
Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов'язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Отже, можна дійти висновку, що спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання є похідними від вирішення спорів, які виникли внаслідок невиконання суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), а тому повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Позивач, посилаючись на п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, просить звільнити його від сплати судового збору.
Проте, суд зазначає, що ч.5 ст.21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. Слід врахувати, що до адміністративного позову не було додано судового рішення, яким, станом на дату подання позовної заяви, було б визнано протиправною бездіяльність відповідача (у позовній заяві відповідач - Державна казначейська служба України) і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 18.10.2019 у справі №405/8768/18, від 05.03.2020 у справі №597/664/18 та від 14.01.2021 у справі №205/10899/19 та в ухвалі від 15.07.2024 у справі №560/6214/24.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, вимога про стягнення інфляційних виплат на підставі ст. 625 ЦК України, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.
Таким чином, дослідивши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення з Державного бюджету України за період часу з 13.03.2024 по 11.10.2024 три проценти річних у розмірі 9,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30,69 грн, а всього - 40 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що складає 1211,20 грн.), за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу позивача на те, що сума судового збору в обох випадках не може бути менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви складає: сума стягнення 40 грн. х 1% (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу) = сума збору: 1211.20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму) х 0,8, що дорівнює 968,96 грн.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в ухвалі від 12.04.2023 у справі №520/17342/18.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Водночас, у позовній заяві не вказано про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та відповідача, необхідність зазначення яких встановлена у п.2 ч.5 ст.160 КАС України.
В порушення вимог п.8 ч.2 ст.160 КАС України, у позовній заяві не зазначені відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суд встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, згідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання: позовної заяви із зазначенням інформації про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та відповідача; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за подання адміністративного позову майнового характеру (платіжні реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37967785; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA308999980313111206084005658; код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)) та надати до суду документ про сплату судового збору;
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду:
- позовної заяви із зазначенням інформації про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та відповідача; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн;
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Ухвалу постановлено та підписано 15.10.2024.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя І.В. Шинкарьова