Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про забезпечення позову
14 жовтня 2024 року Справа №200/7132/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про заборону вчиняти певні дії,
10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, поданою одночасно з позовною заявою, в якій просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти певні дії щодо переміщення до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) стосовно відмови в наданні відстрочки від призову до лав ЗСУ.
В обґрунтування наданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що є єдиним працездатним утримувачем свого батька, який є особою з інвалідністю першої групи та потребує постійного догляду. З метою оформлення відстрочки від мобілізації в вересні 2024 року звернувся до відповідача з відповідною заявою, проте рішенням комісії від 16.09.2024 в наданні відстрочки відмовлено в зв'язку з відсутністю документів щодо неможливості догляду 64-річною матір'ю. Крім того, позивачу разом з листом надіслано повістку про призов на 15 жовтня 2024 року.
Заявник зазначає, що має законні підстави для оформлення відстрочки від мобілізації та не повинен підлягати призову. В зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача звернувся до суду та просить задовольнити подану заяву, так як невжиття таких заходів ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
Розглянувши подану заяву та додані матеріали суд зазначає , що згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частино 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України випливає, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.
На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема визначено, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм випливає, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, законом не передбачено.
У цій справі заявник стверджує, що він є єдиним працездатним утримувачем відповідно до Сімейного Кодексу України свого батька, який є особою з інвалідністю першої групи та потребує постійного догляду та має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю (пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
На підтвердження свого права заявником надані відповідні документи, проте представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 видано повістку, згідно до якої позивача зобов'язано прибути 03.10.2024 о 10-00 год до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На цій стадії процесу суд не вправі надавати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо видачі повістки та прийняття інших дій чи прийняття рішень, однак, в даному випадку без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно ОСОБА_1 будуть завершені.
За таких обставин суд вважає, що реалізація повістки 03.10.2024 не можлива до надання судом оцінки на предмет правомірності її видачі, оскільки в іншому разі при задоволенні позову, поновити порушенні права та інтереси позивача буде істотно ускладнено.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
При цьому суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову, суд також враховує, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог заявника, скасування заходів забезпечення позову не перешкоджатиме проведенню мобілізації відповідно до вимог закону.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов