Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
14 жовтня 2024 року Справа №160/21225/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 передано на розгляд за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду справу 160/21225/24.
08.10.2024 протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду визначений головуючий суддя: Зеленов А.С.
З даної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо скасування заяву-розрахунок № 002131 від 11.10.2021; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області повторно розглянути заяву - розрахунок № 002131 від 11.10.2021 із прийняттям вмотивованого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушене право з листа відповідача від 03.10.2023, а звернувся до суду лише 06.08.2024 (звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду), тобто поза межами строку звернення.
Законодавець визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилася, чи реалізуватиме своє право на звернення до суду.
На підставі частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У матеріалах справи міститься про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що письмову відповідь позивач отримала 09.07.2024, що підтверджується відповідним конвертом та супровідним листом, який був направлений на адресу суду разом з позовною заявою.
Разом з тим, викладені позивачем обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Процесуальне законодавство пов'язує строк звернення до суду з даним позовом з датою, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист.
Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати.
У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду із позовом, що буде вже способом реалізації права на судовий захист.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи.
У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом.
Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 по справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21.
Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об'єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №320/7204/21).
Докази існування цих обставин про поважні причини пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.
Окрім того, і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023 по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об'єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об'єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.
Указане обумовлено тим, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суд після одержання позовної заяви з'ясовує - чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і у силу ч.2 ст.19 Конституції України не має повноважень діяти у будь-який інший спосіб, у тому числі витребовувати докази з власної ініціативи або відкладати вирішення даного питання на подальше з метою пересвідчення в обізнаності позивача як учасника суспільних відносин із станом власних прав (інтересів) та обов'язків.
Отже, саме на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд повинен визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, для чого повинен дослідити та оцінити саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.
Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказанність задекларованого позивачем твердження, але не має обов'язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.
При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного суду від 14.09.2023 у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі №990/139/23 «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач оспорює дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо скасування заяву-розрахунок №002131 від 11.10.2021.
Відповідно, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з даним позовом підлягає обрахуванню саме з квітня 2022 року.
Крім того, суд не приймає посилання позивача на обставини того, що про порушення своїх прав дізналась із листа, який отримала 09.07.2024, оскільки у листі від 09.07.2024 лише йдеться про те, що відповідь на звернення від 11.09.2023 №ВЕБ-05001-Ф-С-23-211355, яке зареєстроване за вх. №17980/00500-23, надана листом від 03.10.2023 №19278-17980/С-02/8-0500/23 (яку додано до листа від 09.07.2024), який було розміщено в особистому електронному кабінеті на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
А саме суть спірних правовідносин досліджено у листі від 03.10.2023 №19278-17980/С-02/8-0500/23, у якому зазначено, що звернення від 11.09.2023 №ВЕБ-05001-Ф-С-23-211355, яке зареєстроване за вх. №17980/00500-23 надійшло до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян». За результатами розгляду повідомлено наступне:
«Відповідно до розділу 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХIV (в редакції, чинній на 01.01.2023) (далі - Закон №1105) фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізований шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи с правонаступниками Фонду соціального страхування України.
Підставою для перерахування коштів від Пенсійного фонду України (до 01.01.2023 Фонду соціального страхування України) є подана страхувальником заява-розрахунок, сформована на підставі листка непрацездатності.
В Електронному реєстрі листків непрацездатності наявна інформація щодо поданої страхувальником заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021 (листок непрацездатності АДТ №887654 за період з 07.06.2021 по 06.07.2021).
Наступною заявою-розрахунком №003495 від 28.12.2021 було скасовано заяву-розрахунок №002131 від 11.10.2021.
Для з'ясування питання компенсації за листком непрацездатності (причини скасування заяви-розрахунку) АДТ №887654 позивачу рекомендовано звернутись до страхувальника.
Отже, заборгованість Пенсійного фонду України по оплаті зазначеного листка непрацездатності відсутня.»
Отже, щонайменше з 03.10.2023 (лист відповідача №19278-17980/С-02/8-0500/23, який було надано у відповідь на звернення від 11.09.2023 №ВЕБ-05001-Ф-С-23-211355 (електроне звернення) та який було розміщено в особистому позивача електронному кабінеті на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України) позивач повинна була дізнатись щодо розгляду заяви-розрахунку №002131 від 11.10.2021.
Проте, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав лише 06.08.2024, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з дня, коли позивачу стало відомо про порушення його прав.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вказав, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відтак, суд вважає, що отримання листа відповідача від 09.07.2024 у відповідь на звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Жодних належних пояснень в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду та об'єктивної неможливості звернутися до суду в шестимісячний строк починаючи, наприклад з жовтня 2023, тобто з дати коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав - позовна заява не містить.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Також, відповідно до пункту 5 та 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Також відповідно до ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано доказів в обґрунтування позову, а саме: копія відповіді фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про неподання заяв про скасування заяви-розрахунку.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Водночас, у позовній заяві не вказано про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та відповідача, необхідність зазначення яких встановлена у пункті 2 частини п'ятої статті 160 КАС України.
В порушення вимог пункту 8 частини 2 статті 160 КАС України, у позовній заяві не зазначені відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Крім того, згідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання: позовної заяви із зазначенням інформації про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та відповідача; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки п'ятим днем для вирішення питання про залишення позовної заяви без руху у справі є вихідний день, то враховуючи правила частини 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує дане питання в перший робочий день.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду:
- позовної заяви із зазначенням інформації про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно позивача та відповідача; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- доказів звернення до суду в межах строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням причин поважності його пропуску та доказами на їх підтвердження, відмінних від заяви від 09.09.2024, яку надано на усунення недоліків ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2024;
- доказів в обґрунтування позову, а саме: копія відповіді фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про неподання заяв про скасування заяви-розрахунку.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Ухвалу постановлено та підписано 14.10.2024.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов