16 жовтня 2024 рокуСправа №160/20099/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,-
24.07.2024 засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І.Ремез.
25.07.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
31.07.2024 до суду надійшла уточнена позовна заява з уточненою прохальною частиною, в якій позивач просить:
- визнати противоправними дії Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке не розглянуло рапорт на звільнення з військової служби датований 25.05.2024;
- зобов'язати оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розглянути рапорт від 25.05.2024 на звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 3 групи (рапорт від 25.01.2024).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з лютого 2022 року виконував військовий обов'язок в Оперативному командуванні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у військовій частині НОМЕР_2 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2024 № 111 був направлений до військової частини НОМЕР_3 , куди мав прибути 20.04.2024. Проте, через погіршення стану здоров'я до вказаної військової частини не прибув. Стан здоров'я підтверджується довідкою ВЛК № 938 від 29.01.2024, видана військовою частиною НОМЕР_4 . 04.04.2024 був визнаний обмежено придатним, а згідно наказу від 18.04.2024 № 111 був направлений до зони активних бойових дій, що протирічить довідці ВЛК про обмежену придатність. Відповідно до довідки ВЛК № 102/24 від 05.03.2024 позивачу була надана відпустка для лікування тривалістю 30 днів. Згідно довідки № 6 від 14.03.2019 позивач безстроково визнаний інвалідом 3 групи. Позивач вказує, що на підставі цієї довідки він 25.05.2024 звернувся до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із рапортом про звільнення з військової служби, проте рапорт не був розглянутий протягом 30 днів, тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
З урахуванням уточнень до позову, позивач просив суд визнати противоправними дії Оперативного Командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке не розглянуло рапорт на звільнення з військової служби датований 25.05.2024 і винести рішення, яким зобов'язати оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розглянути рапорт від 25.05. 2024 на звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 3 групи (рапорт від 25.01.2024).
01.08.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
05.08.2024 до суду надійшов відзив на позов від військової частини НОМЕР_5 , у якій відповідач вказує, що на адресу військової частини НОМЕР_5 надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Зазначено, що позов поданий до неналежного відповідача, в матеріалах справи відсутні жодні документи відповідно до яких військова частина НОМЕР_5 є належним відповідачем, оскільки юридична організація «Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » це умовне найменування. Дійсне найменування відповідно до довідки з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань це військова частина НОМЕР_5 , яка має код ЄДРПОУ НОМЕР_6 та правовий статус суб'єкта - юридична особа. З матеріалів справи вбачається, що позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 . Старший солдат ОСОБА_1 в списках військової частини НОМЕР_5 не значиться, військову службу на посадах військової частини не проходить. Для реалізації свого права на звільнення позивачу необхідно, звернутися з відповідним рапортом на звільнення до командира військової частини НОМЕР_1 . Просив у позові відмовити.
06.08.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі № 160/20099/24 за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про зобов'язання вчинити певні дії у якості відповідача 2: Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ).
28.08.2024 до суду надійшов відзив від військової частини НОМЕР_1 , у якій відповідач зазначив, що як вірно зазначає позивач його було переведено з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_3 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2024 № 32-РС по особовому складу йому належало в термін до 20.04.2024 згідно припису від 18.04.2024 № 1322 прибути на нове місце служби до військової частини НОМЕР_3 . Втім, 22.04.2024 стало відомо, що вищезазначений військовослужбовець припис не виконав, до військової частини НОМЕР_3 не прибув, а також відсутній в розташуванні військової частини НОМЕР_2 . За вказаним фактом у військовій частині НОМЕР_2 було проведено службове розслідування, у ході якого було встановлено вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Військовою частиною НОМЕР_2 було направлено подання до правоохоронних органів, щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності. 04.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження за номером 420240413300000443. Щодо звільнення позивача з військової служби, відповідач вказує, що жодних рапортів позивач не подавав, жодним чином до моменту самовільного залишення військової служби не висловлював своє бажання звільнитись з військової служби. Додана до позовної заяви копія рапорту не містить у собі підтвердження направлення і отримання такого рапорту адресатом. На момент вчинення позивачем злочину, передбаченого ст. 407 КК України (самовільного залишення військової частини) - 22.04.2024, чинне законодавство, зокрема ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» не передбачала такої підстави для звільнення з військової служби, як наявність інвалідності. Така підстава з'явилась 18.05.2024 після вступу відповідних змін до ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу». Після прийняття відповідного рішення органом досудового розслідування або судом за кримінальним провадженням № 420240413300000443 буде порушено питання про поновлення позивача на військовій службі та буде розглянуто питання звільнення з військової служби у разі надання ним відповідного рапорту з доданням документів на підтвердження. У задоволенні позову просив відмовити.
09.09.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було витребувано у відповідача військової частини НОМЕР_1 : копію наказу про переведення ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_3 ; копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2024; копію припису від 18.04.2024 № 1322; копію заяви з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
13.09.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, до якого позивач надав копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію рапорту від 05.04.2024, копію рапорту від 25.05.2024 до в/ч НОМЕР_3 , копію рапорту від 25.05.2024 до ОК «Схід», копія поштового відправлення до в/ч НОМЕР_3 .
25.09.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у зв'язку з ненадходженням від військової частини НОМЕР_1 витребуваних доказів судом було повторно зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати наступну інформацію стосовно ОСОБА_1 : копію наказу про переведення ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_3 ; копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2024; копію припису від 18.04.2024 №1322; копію заяви з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Провадження у справі до надання доказів військовою частиною НОМЕР_1 зупинено.
11.10.2024 до суду надійшла заява військової частини НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 із копіями документів стосовно ОСОБА_1 : копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2024 № 111 про переведення ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_3 на 1 арк.; копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2024 № 32- РС на 1 арк.; копія припису від 18.04.2024 № 322 виданого ОСОБА_1 на 1 арк.; копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.06.2024 № 42024041330000443 на 1 арк.
Суддя Ремез К.І. з 10.10.2024 по 11.10.2024 перебувала у відпустці, тому справу розглянуто з дотриманням розумного строку.
16.10.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження у справі поновлено.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог статтей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно із частиною 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2024 № 32-РС призначений на посаду оператора протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до наказу № 111 від 18.04.2024 командира військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 радіотелефоніста відділення зв'язку взводу зв'язку військової частини НОМЕР_2 виключено зі списків особового складу частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 19.04.2024.
Приписом № 1322 від 18.04.2024 старшому солдату ОСОБА_1 запропоновано прибути до в/ч НОМЕР_3 в строк до 20.04.2024.
Як убачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42024041330000443, військовослужбовець військової служби за призивом під час загальної мобілізації військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 10.03.2023 № 3 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , діючи в умовах воєнного стану, без поважних причин 22.04.2024 не прибув до пункту постійної дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_3 , та відсутній на службі по теперішній час. Дата реєстрації провадження 04.06.2024.
Судом досліджені: рапорт від 05.04.2024, підписаний ОСОБА_1 , адресат - командир в/ч НОМЕР_8 , в якому позивач повідомляє, що він є особою з інвалідністю, може нести службу тільки за місцем свого проживання, виконувати бойові завдання він не може; рапорт на звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , адресований командиру в/ч НОМЕР_3 , датований 25.05.2024, у якому позивач повідомляє про свій стан здоров'я, наявність інвалідності та просить його звільнити з військової служби; рапорт на звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , адресований Оперативному командуванню «Схід», датований 25.05.2024, у якому позивач повідомляє про свій стан здоров'я, наявність інвалідності та просить його звільнити з військової служби; опис вкладення до поштового відправлення та чек від 25.05.2024 на ім'я командира в/ч НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 направила Командиру в/ч НОМЕР_3 наступні документи: копія нотаріально посвідченого паспорту, копія нотаріально посвідченої довідки МСЄК, копія довідок ВЛК.
Суд зазначає, що документ під найменуванням рапорт у цьому поштового відправленні не значиться.
Судом досліджені виписка № 76 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 31.05.2024, довідку серії 12 ААА № 054416 від 14.03.2019, довідку військово-лікарської комісії № 938 від 29.01.2024, довідку військово-лікарської комісії № 39 від 04.04.2023, довідку військово-лікарської комісії № 102/24 від 05.03.2024.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) .
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
За приписами частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із пунктом 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року №333, командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
За змістом пункту 11.1 розділу 11 Інструкції №333 накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 (зі змінами), і наказами Міністерства оборони надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.
При цьому, проекти наказів до подання їх на підпис командирам (керівникам) повинні бути перевірені (вичитані), звірені з документами персонального обліку військовослужбовців та завізовані на звороті останнього аркуша наказу безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою. Зразок звороту останнього аркуша наказу наведено в додатку 52 до цієї Інструкції (пункт 12.10 Інструкції №333).
Після цього проекти наказів проходять правову експертизу в юридичній службі. Віза посадової особи юридичної служби проставляється на звороті кожного аркуша першого примірника наказу (пункт 12.11 Інструкції №333).
Згідно з пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Отже, розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, визначальним для суду при вирішенні адміністративного спору є встановлення наявності чи відсутності порушеного прав позивача діями, бездіяльністю чи рішенням відповідача.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Тобто поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 210 Положення № 1317 звільнення військовослужбовців строкової військової служби проводиться на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", командиром військової частини, який має право видавати накази по стройовій частині.
Положеннями абзацу другого статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999№ 551-XIV, передбачено, зокрема, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; одержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями.
За змістом статті 14 Закон України« Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999№ 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Отже, подання рапорту, зокрема про звільнення з військової служби, до свого безпосереднього начальника є складовою військової дисципліни, дотримання якої є обов'язком військовослужбовця. Лише у разі відмови щодо прийняття чи розгляду рапорту безпосереднім керівником, у військовослужбовця виникає право подати такий рапорт одразу старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Підставою для звернення позивач вказує протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту про звільнення. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем рапорт на звільнення до відповідачів не подавався будь-яким чином, листом від 25.05.2024 не направлявся.
Отже, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідачів у спосіб, що викладено у позовній заяві., оскільки позивачем не було доведено правомірність своїх вимог до відповідача, натомість відповідачем доведено відсутність протиправної бездіяльності в межах чинного законодавства.
За таких обставин, суд констатує не відсутність у позивача права на звільнення з військової служби, а саме відсутність підстав для задоволення позову шляхом визнання противоправними дій Оперативного Командування «Схід», яке не розглянуло рапорт на звільнення з військової служби датований 25.05.2024, та зобов'язання оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розглянути рапорт від 25.05.2024 на звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 3 групи (рапорт від 25.01.2024).
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез