16 жовтня 2024 рокуСправа № 160/26916/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 08.03.2023 року по 26.05.2023 року;
- зобов'язати Військову частині Військову частині НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 08.03.2023 року по 26.05.2023 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 р. у задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою - відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху; встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху; постановлено, що визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду: заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, з урахуванням правової позиції ВС, викладеної у постанові від 01.10.2024 р. у справі №160/21959/23.
На виконання ухвали суду від 10.10.2024р., представником позивача надано до суду заяву про поновлення порушеного строку звернення до суду. В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що позивача звільнено 11.07.2023 року. Водночас, посилається на існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму, як-то: проходження позивачем військової служби та участь у бойових діях, перебування в полоні; отримання інвалідності просить визнати поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач фактично не мав можливості захистити свої права. Позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконуючі бойові (спеціальні) завдання. Позивач за наслідками проходження військової служби перебував у полоні. Стан здоров'я позивача погіршився, він був вимушений проходити лікування.
На підставі викладеного вище, представник позивача, із зазначенням про психоемоційне напруження ОСОБА_1 , просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити ОСОБА_1 строк звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Розглянувши заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла з 19.07.2022 р.), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В обґрунтування ухвали суду від 10.10.2024 р. у даній справі покладено в основу позицію ВС, викладену у постанові від 01.10.2024 р. у справі №160/21959/23. Якою визначено, що після внесення змін до статті 233 КЗпП України внаслідок оптимізації трудових відносин, такий строк обмежився трьома місяцями.
У заяві про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, яка подана представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2024 р., не надано пояснень та доказів поважності причин його пропуску, з урахуванням правової позиції ВС, викладеної у постанові від 01.10.2024 р. у справі №160/21959/23 про що зазначено в резолютивній частині ухвали.
Посилання представника позивача на участь ОСОБА_1 у бойових діях, перебування в полоні, отримання інвалідності характеризують позивача, як особу, яка неухильно виконувала конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, однак будь-яких обґрунтувань, з урахуванням правової позиції ВС, викладеної у постанові від 01.10.2024 р. у справі №160/21959/23, представником позивача зазначено не було.
Посилання на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22) в тексті якої зазначено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції нівелюється правовою позицією ВС, викладеною у постанові від 01.10.2024 р. у справі №160/21959/23, якою визначені спеціальні строки, що регулюються статтею 233 КЗпПУ (строк звернення позивача до суду становить три місяці з дня звільнення зі служби), в даному випадку, позивач звільнився зі служби - 11.07.2023 року, що підтверджує сам представник позивача.
Суд також зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фогарді проти Сполученого Королівства» право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави.
Водночас, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини" від 12.07.2001, "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії" від 19.12.97 та інші).
Як встановлено судом, позивач звільнився з Війської частини НОМЕР_1 11.07.2023 р., однак, позивачем не було наведено жодної причини пропуску строку звернення до суду, в період з 11.07.2023 р. до 08.10.2024 р., які є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не позбавлений був можливості подавати вказані заяви в суд в паперовій формі або в електронній формі з використанням підсистеми «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі через свій електронний кабінет, або через електронний кабінет представника (адвоката) після отримання останнім у встановленому порядку доступу до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Також, суд вважає за необхідне довести до відома позивача те, що Інструкція користувача Електронного кабінету, Електронного суду і інших підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою wiki.court.gov.ua, у якій визначено, у тому числі, порядок отримання учасником справи чи його представником доступу до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
На підставі означеного вище, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідних доказів, відповідно до норм КАС України та, як наслідок відмови у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду та повернення позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повернення позивачу позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 241, 243, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька