17 червня 2024 рокуСправа №160/31193/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
28.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним призов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 р. №3 (по стройовій частині) в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 25.10.2023 р. №299 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків військовослужбовців ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу до військової частини НОМЕР_2 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його зарахування до складу військової частини є незаконним, оскільки районним ТЦК позивач не призивався до проходження військової служби, ВЛК не проходив, контракту добровольця не укладав. Зазначає, що має 3 групу інвалідності, проте жодного відображення даного факту в його особовій справі не має.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів залишено без руху із наданням часу на усунення недоліків позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем-1 направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого просить суд відмовити у задоволенні пред'явлених позовних вимог, із зазначенням, що позивач згідно наданих ним документів до позовної заяви та документів, які є в військовій частині, є громадянином України, тому посилання в позовній заяві на норми законодавства стосовно проходження служби військовослужбовцями з числа іноземних громадян та осіб без громадянства не мають прийматися судом. На день звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 останній надав тільки паспорт громадянина України, військовий обліковий документ не надав, вказавши на його відсутність. ОСОБА_1 був прийнятий до військової частини, йому була видана зброя, екіпірування і включено до складу підрозділу для виконання завдань з оборони України. На час звернення до військової частини позивач скарг на стан здоров'я не заявляв, був повністю здоровий та готовий до виконання обов'язків військової служби. Посилання позивача на те, що він не призивався територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не спростовується відповідачем-1, так як позивач самостійно та добровільно звернувся не до територіального центру комплектування, а саме до військової частини. Твердження позивача, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» його повинен призвати виключно територіальний центр комплектування є хибним судженням позивача.
Згідно частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин. Позивача було призвано на військову службу під час мобілізації командиром військової частини НОМЕР_1 , жодних прав такого військовослужбовця при цьому не було порушено, отже заявлені ним вимоги не підлягають задоволенню по суті.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та від Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України додаткові докази по справі.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, на підставі Указу Президента України від №69/2022 від 24.02.2022 р. “Про загальну мобілізацію» позивач був призваний за мобілізацією до Збройних Сил України для виконання обов'язків військової служби під час режиму воєнного стану у зв'язку з військовою збройною агресією РФ щодо України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 р. №3 ОСОБА_1 був призначений до військової частини НОМЕР_1 , відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом.
Позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що міститься відмітка у військовому квитку ОСОБА_1 .
На теперішній час позивач здійснює виконання обов'язків військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 МОУ, яка як і в/ч НОМЕР_1 входить до складу 129 бригади ТРО.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 має наступний послужний список:
- 23 липня 2022 року Наказ по стройовій частині №207 (у відповідності до наказу №55-РС по особовому складу від 23.05.2023) - призначений на посаду водія 1-го автомобільного відділення 1-го автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1
- 13 листопада 2022 Наказ по стройовій частині №340 (у відповідності до наказу №111-PC по особовому складу від 12.11.2022) - призначений на посаду стрільця-регулювальника 2-го комендантського відділення 2-го комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_1 .
- 11 березня 2022 року Наказ по стройовій частині №5 - призначений на посаду бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
- 13 квітня 2023 року Наказ по стройовій частині №107 (у відповідності до наказу № 59-РС по особовому складу від 10.04.2023) - призначений на посаду старшого водія 1-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 .
- 23 квітня 2023 року у відповідності до наказу № 176-РС був переведений до військової частини НОМЕР_3 (підпорядкована військовій частини НОМЕР_1 ) та призначений на посаду стрільцем-снайпером механізованого відділення механізованої роти.
- 02 жовтня 2023 у відповідності до наказу № 187-РС був переведений до військової частини НОМЕР_2 (підпорядкована військовій частини НОМЕР_1 ) та призначений на посаду стрільця стрілецького взводу стрілецької роти. Зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 відповідно до наказу по стройовій частині № 299 від 16.10.2023
- 20 жовтня 2023 у відповідності до наказу № 176-РС призначений номером обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 . Переміщений з посади на посаду відповідно до наказу по стройовій частині № 299 від 25.10.2023.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про доходи позивача, яка складена начальником фінансово-економічної служби головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 б/н, вбачається, що ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2023 року отримав грошове забезпечення в розмірі 743 870,59 грн.
Вважаючи свій призов та накази про зарахування до військової частини протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини по даній справі виникли між сторонами з приводу проходження позивачем публічної служби, до якої відноситься військова служба, відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ, визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно зі статтею 3 Закону України №2232-XI, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону Україну», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Закону («Військові посади») визначено, що порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби; про проходження громадянами України служби у військовому резерві (частина 7).
Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством (частина 12).
Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули (частина 13).
Питання переміщення військовослужбовців по службі регламентовано пунктами 82-96, 109, 112, 113, 114, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Пізніше, дію військового стану було подовжено:
Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2119-ІХ від 10 березня 2022 року, постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2212-ІХ від 21 квітня 2022 року, постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/202, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ. з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України №2915-ІХ від 07.02.2023 з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023 року з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Згідно норм частин 1, 4 статті 2 Закону України 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини 13 статті 6 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Спеціальними нормами, які регулюють проходження військової служби, є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Пунктом 12 Положення №1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Розділом IV Положення №1153/2008 врегульовано порядок призначення на посади та звільнення з посад.
Положенням №1153/2008 визначено види посад та вимоги при призначенні на посаду, зокрема, такі види посад, як: вищі, рівнозначні та нижчі посади (п.82).
Відповідно до підпункту 1 пункту 81 Положення №1153/2008, призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Разом з тим, абзацом 2 пункту 257 Положення №1153/2008 вказано, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Згідно з пунктом 109 Положення, вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
До зазначеного строку не включається час перебування військовослужбовця у відпустці, відрядженні, на лікуванні чи під вартою.
Відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення (у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій).
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Таким чином, військовослужбовці можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули, виключно у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби.
Судом встановлено, що позивач самостійно (добровільно) прибув для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 року №3 ОСОБА_1 був включений до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Аналіз абзацу 2 пункту 257 Положення №1153/2008 дозволяє зробити висновок, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Відтак, у даному випадку, спірний наказ прийнятий відповідно де пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Також, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сила України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170, передбачено, що в особливий період до введення воєнного стану просування по службі військовослужбовців здійснюється за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби без дотримання вимог пункту 87 Положення.
З введенням воєнного стану призначення військовослужбовців на вищі посади здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 Положення.
У даному випадку, ОСОБА_1 власноручно при переміщенні писав рапорти про його бажання щодо переміщення на іншу посаду. Доказів протилежного позивачем не надано.
В особливий період для доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю для проведення відповідної підготовки (перепідготовки).
Такі військовослужбовці після їх призначення на посаду підлягають направленню на підготовку (перепідготовку) за новою спеціальністю у встановленому порядку (абзац 9 пункту 4.13 розділу IV Інструкції).
Отже, переміщення позивача з військової частини НОМЕР_1 та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 проведене також з дотриманням норм законодавства, оскільки переміщення позивача відбулося у відповідності до спеціальних норм Положення №1153/2008.
Водночас, слід зауважити, що під час воєнного стану в України в Збройних Силах України діють штати воєнного часу та відповідні ним номенклатури посад.
Відповідно до абзацу 3 пункту 110 розділу IV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
Згідно частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Судом встановлено, що позивача було призвано на військову службу під час мобілізації командиром військової частини НОМЕР_1 , жодних прав військовослужбовця при цьому не було порушено.
Суд погоджується з доводами представника відповідача-1 в частині, що підтвердженням добровільності призову на військову службу є:
- підписаний власноручно текст військової присяги;
- отримання у військовій частині НОМЕР_1 сумарно грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по 24.04.2023 року, що підтверджується довідкою фінансово-економічної служби військової частини;
- добровільне власноручне подання рапортів щодо просування по службі.
З урахуванням викладених обставин справи суд вважає, що відповідачем доведено правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 року №3 (по стройовій частині) в частині призначення ОСОБА_1 , на військову службу до військової частини НОМЕР_1 та наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.10.2023 року №299 (по стройовій частині) в частині призначення ОСОБА_1 , на військову службу до військової частини НОМЕР_2 в частині призову на військову службу за мобілізацією.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволені позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна