16 жовтня 2024 рокуСправа №160/21858/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 13.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 06.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 06.07.2024 про надання відстрочки від призову на підставі пункту 11, частини 1, статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відстрочку від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 11, частини 1, статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в липні 2024 року направив відповідачу засобами поштового зв'язку заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у порядку пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Право на відстрочку обумовлене тим, що позивач має дружину з інвалідністю ІІ групи. Натомість, відповідач належним чином не розглянув заяву позивача та не прийняв відповідного рішення з питань оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тих підстав, що позивачу необхідно було особисто прибути для подачі документів в цілях оформлення відстрочки. Позивач вважає таку бездіяльність позивача протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Судом встановлено, що заява про отримання відстрочки подавалася засобами поштового зв'язку та отримана відповідачем 08 липня 2024 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи трекінг про вручення поштового відправлення Укрпошти за №4901200946148.
Як вбачається з опису вкладення до цінного листа, позивачем до поданої заяви долучено наступні документи: заява, адвокатський запит, паспорти та довідки з реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 , довідка до Акта огляду МСЕК ОСОБА_2 , копія свідоцтва про шлюб.
Право на відстрочку від мобілізації обумовлене тим, що дружина позивача є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №559172.
У зв'язку із неотриманням позивачем відповіді на подану заяву від 06.06.2024, яка була отримана відповідачем 08.06.2024, представник позивача направив на офіційну електронну пошту відповідача адвокатський запит від 26.07.2024 з вимогою надати інформацію щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки.
Листом від 16.07.2024 №10/2/7201 ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відповідь на адвокатський запит та повідомив про те, для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки розгляд та прийом документів здійснюється тільки за особистої присутності.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Так, статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно пункту 11 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154(далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі- Порядок №560), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
При цьому суд звертає увагу на те, що Порядком №560 не надано права начальникам районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу) одноособово повертати подані документи, оформлюючи таке повернення листом, з підстав недотримання військовозобов'язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.
Однак, як вбачається з наявних у справі матеріалів, заяву позивача та додані до неї документи по суті поставленого позивачем питання комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично не було розглянуто, що є порушенням Порядку №560.
Натомість, наявний в матеріалах справи лист відповідача від 16.07.2024 №10/2/7201 є відповіддю на адвокатський запит, а не рішенням за результатом розгляду поданої позивачем заяви про надання відстрочки.
Встановлені обставини справи доводять, що відповідачем за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача не прийнято відповідного рішення та не оформлено для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні. Роз'яснення відповідача у відповіді на адвокатський запит про необхідність особистої подачі заяви та документів, які дають право на відстрочку від призову, не узгоджуються зі вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення).
Таким чином, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, за результатами розгляду звернень військовозобов'язаних, що відповідно, входить до його виключної компетенції.
З урахуванням зазначеного, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив на адвокатський запит інформаційний лист від 16.07.2024 №10/2/7201, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує юридичні наслідки.
З приводу вжитого в пункті 58 Порядку №560 словосполучення «особисто подають» суд вважає за необхідне зауважити таке.
Обов'язок «особисто подати», не є тотожним обов'язку «особисто прибути». При цьому, ані Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ані Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ані Порядок №560 не зобов'язують військовозобов'язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.
З огляду на визначену пунктом 60 Порядку №560 процедуру розгляду заяви про відстрочку, в тому числі, з підготовкою, за необхідності, запитів до відповідних державних органів влади та отриманням за такими запитами відповідей, використанням інформації з публічних реєстрів, суд приходить до висновку, що прийняття рішення відповідачем за результатами поданої заяви про надання відстрочки не потребує присутності особи, яка звернулася із відповідною заявою.
Відтак, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вжите в пункті 58 Порядку №560 словосполучення «особисто подають» стосується не способу подачі документа (власноруч або засобами поштового зв'язку), а джерела волевиявлення (підписання не через представника, а особисто).
Як вбачається із долученої до матеріалів справи заяви ОСОБА_1 щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, заява підписана ОСОБА_1 власноручно. Також, зазначена заява надсилалася до ІНФОРМАЦІЯ_2 особисто позивачем, що підтверджеється накладною №4901200946148.
В контексті спірних правовідносин суд звертає також увагу, що відповідно частини одинадцятої ст. 38 Закону №2232-ХІІ, військовозобов'язані мають право надавати територіальним центрам комплектування особисту інформацію, що стосується військового обліку як через центри надання адміністративних послуг, так і через інформаційно-телекомунікаційні системи, а про прийняте комісією рішення за результатами розгляду заяви про відстрочку особа може повідомлятися, в тому числі, поштою.
За таких обставин суд вважає, що для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу та за умови, що прийняття рішення про надання відстрочки не потребує присутності військовозобов'язаного, заява про надання відстрочки може надаватися військовозобов'язаним особисто засобами поштового зв'язку також.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав того, що документи подані засобами поштового зв'язку, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Варто зазначити, що при прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити.
У даному випадку вказана бездіяльність стосується саме неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що свідчить про її протиправність.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.07.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача надати відстрочку позивачу від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки заява позивача належним чином не розглядалася відповідачем та рішення за результатом розгляду такої заяви не приймалося, а вирішення вказаного питання по суті є дискреційними повноваженнями відповідача.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи не надавалася оцінка наявності або відсутності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з абз. 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відповідачем не приймалося жодного рішення, що позбавляє суд можливості встановити правомірність або протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо вказаної обставини.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) від 06.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) від 06.07.2024 про надання відстрочки від призову на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон