16 жовтня 2024 р.Справа №408зп-24/160
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову №408зп-24/160, подану до подання позовної заяви, -
14 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, яка надійшла від в підсистемі «Електронний Суд», в якій заявник просить суд вжити наступні заходи забезпечення позову:
- вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії;
- вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також переміщення останнього для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини;
- зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 04.10.2024 № 480 «Про присвоєння військових звань «солдат запасу» та призов (скасування призову) військовозобов'язаних запасу по загальній мобілізації, яким призвано з 04.10.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 , до набрання законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі;
- вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони військовій частині № НОМЕР_2 , в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним.
03.10.2024 року орієнтовно об 11:00 позивача було зупинено представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач) у м. Дніпро на вулиці та його було доставлено до адміністративної будівлі вищезазначеного ТЦК за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому з'ясовано, що позивач у відповідача-1 пройшов ВЛК та був визнаний придатним до військової служби, а також був знятий з військового обліку 04.10.2024 року, як призваний на військову службу під час мобілізації, та для проходження ним військової служби був направлений до військової частини НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що планує звернутись до суду з позовом про скасування постанови військово-лікарської комісії (ВЛК) про визнання його придатним до військової служби та зобов'язати Відповідача повторно направити на медичний огляд ОСОБА_1 , а також про визнання протиправним та скасування наказу про зарахування його до військової частини. Подальша реалізація наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 04.10.2024 № 480 «Про присвоєння військових звань «солдат запасу» та призов (скасування призову) військовозобов'язаних запасу по загальній мобілізації, яким призвано з 04.10.2024 ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 не можлива до надання судом оцінки на предмет правомірності його видачі, оскільки в іншому разі при задоволенні позову, поновити порушенні права та інтереси позивача буде істотно ускладнено. Якщо заявника буде переведено з навчального центру та відправлено до виконання бойових завдань, що унеможливить реалізацію його права на повторне проходження медичного огляду, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно ОСОБА_1 будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено. Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Заяві про забезпечення позову позовом присвоєно єдиний унікальний номер 408зп-24/160 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана заява була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Відповідно до військового квитка позивача від 27.06.2007 року КР №4/87185позивач 10.05.2007 року пройшов ВЛК та визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час, зарахований в запас 10.05.2007 року.
Згідно військово-облікового документу в електронній формі позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.10.2024 року №13/11377 представнику позивача повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов військово-лікарську комісію при Центрально-Чечелівському районному територіальному центру та був визнаний придатним до військової служби. На спеціальному обліку в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, як заброньований, військовозобов'язаний гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебував. Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був знятий з військового обліку 04.10.2024, як призваний на військову службу під час мобілізації, та для проходження ним військової служби був направлений до військової частини НОМЕР_2 .
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2024 у справі №440/3038/24.
Наразі позивачем не доведено існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких позивач просив вжити заходів забезпечення позову. Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
В наявній юридичній ситуації позивача призвано на військову службу, однак він не погоджується з порядок такого призову - зазначає, що оспорюватиме висновок ВЛК. Факт призову на військову службу дійсно передбачає проходження особою перед цим ВЛК в юридичній ситуації позивача, однак наразі відсутні жодні докази на підтвердження обставин проходження ВЛК, в т.ч. обставин, які б свідчили про порушення відповідної процедури.
Вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим вжиттям негайних засобів захисту, однак обґрунтованим та належним є вжиття таких заходів після підтвердження обставин, які свідчать про потребу у їх вживанні, що за змістом передбачає передусім принаймні загальний аналіз та дослідження подій, які зумовлюють потребу в захисті. Тобто, необхідно встановити як факт втручання на права особи, так і обставини такого втручання, що є обов'язковою умовою для наступного співставлення інтересів сторін та визначення питання про вжиття заходів забезпечення позову. В цій же справі відсутній жодний доказ на підтвердження обставин проходження позивачем ВЛК, ця обставина в цілому підтверджується лише опосередковано, що свідчить про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди із діями відповідачів щодо процедури мобілізації, які при цьому наразі не підтверджені жодним доказом, їх існування має ймовірний характер та обґрунтовується лише доводами позивача.
Щодо іншої підстави для забезпечення позову у вигляді очевидних ознак протиправності дій відповідачів суд зазначає наступне.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
В цій справі наявні обставини не вказують на очевидну протиправність поведінки відповідачів, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №640/6523/21.
Суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов'язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.
Наявність очевидної протиправності спірного правового акту в даному випадку може бути виявлена судом при розгляді справи по суті, на підставі з'ясування фактичних її обставин, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.
Аналогічні правові висновки міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22.
Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.
Отже, судом констатується відсутність підстав для забезпечення позову як за п. 1, так і за п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що задоволення заяви в спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що наразі підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко